Ринковий підхід оцінки ринкової вартості підприємства та його методи

Ринковий підхід полягає в урахуванні принципів попиту та пропозиції. Об’єкт оцінюється за тим, скільки за подібні об’єкти було сплачено на ринку за результатами укладених угод купівлі-продажу.

Ринковий підхід діагностики вартості реалізується трьома методами:

- метод ринку капіталу;

- метод угод;

- метод галузевої специфіки.

Метод ринку капіталу полягає в наступному: спираючись на прогнозні на момент очікуваного перепродажу оцінки величин чистої (за вирахуванням заборгованості) балансової вартості, прибуткуабо грошового потоку (сальдо «реальних грошей») даного підприємства, потрібно визначити його обґрунтовану ринкову вартість за аналогією із співвідношенням в даний час цихпоказників і цін на акції (фактично, які продавалися у складі численних дрібних пакетів акцій, що перепродувалися) у схожих (що належать до тієї ж галузі) підприємств. В якості схожих підприємства беруться підприємства даної галузі, акції яких є ліквідними і достатньо надійно котируються на біржовому або позабіржовому фондовому ринку.

Алгоритм оцінки вартості підприємства методу ринку капіталу:

Крок 1. Пошук компанії-аналога проводиться в два етапи:

1. Формування списку компаній — «кандидатів на аналогічність», в який включаються підприємства, які спеціалізуються на тій же продуктовій групі, що і оцінювана компанія, а також характеризуються часткою в загальному вартісному об'ємі випуску не меншої, ніж у підприємства, яке оцінюється. На цьому етапі як первинний критерій відбору компанії-аналога використовується критерій тієї ж галузевої приналежності, що і у підприємства, яке оцінюється.

2. Відсівання із сформованого списку підприємств, які не можуть бути співставленими із підприємством, що оцінюється, тобто не відповідають додатковим критеріям. До цих критеріїв відносяться:

а) розмір підприємства;

б) структура капіталу (частка позикового капіталу);

в) ринки збуту і закупівель;

г) стадія життєвого циклу підприємств (продукту, на якому вони спеціалізуються);

д) територіальне місце розташування (яке впливатиме на транспортні витрати);

е) ступінь незалежності від фінансово-промислових груп (або входження в одні і ті ж трупи);

ж) індивідуальні особливості системи бухгалтерського обліку, що використовується.

Крок 2. Вартість однієї акції компанії-аналога помножується на кількість її акції, що знаходяться в обігу (N_обр) тобто ті, що враховуються фондовим ринком (знаходяться в ринковій грі). Таким чином виходить істинна ринкова вартість Ц_ан компанії-аналога:

, (6.1)

, (6.2)

де р_ан – вартість однієї акції компанії-аналога;

N – загальна кількість акцій компанії-аналога;

N_вик – число акцій, викуплених компанією-аналогом;

N_нерозм – кількість акцій компанії-аналога, випущених нею, але ще не розміщених на ринку (всі вказані дані беруться з публікованого фінансового звіту відкритої компанії-аналога).

Крок 3. По кампанії-аналогу складаються цінові співвідношення (цінові мультиплікатори) типу «Ціна/Прибуток», «Ціна/Прибуток до відсотків і податків», «Ціна/Прибуток до податків», «Ціна/Грошовий потік», «Ціна/Прибуток до відсотків і податків плюс відрахування на знос», «Ціна/Балансова вартість компанії», де «Ціна» — це ринкова ціна компанії-аналога, співпадаюча з показником Ц_ан.

Крок 4. Виконується оцінка вартості (Ц_ок) даної компанії: добуток одного з отриманого для компанії-аналога цінового співвідношення (синтезованого на кроці 3) на відповідну йому базу, тобто на показник підприємства.

Наприклад: Ц_ок = Прибуток до відсотків і податків оцінюваної компанії * (Ціна компанії-аналога /Прибуток до відсотків і податків компанії-аналога).

Загальна ідея даного методу полягає у тому, що, оцінюючи сьогоднішню або прогнозовану майбутню ринкову вартість підприємства, розрахунки виконують за аналогією з ринковою вартістю аналогічних підприємств, що вже котируються на фондовому ринку (як правило, відкритих акціонерних товариств), крім того за цими підприємствами вже виявилися відносно стійкі співвідношення, що характеризуються відповідними мультиплікаторами.

Цінові мультиплікатори в цьому методі застосовуються з корегуванням на співвідношення їх чистої балансової вартості, прибутків або грошового потоку з величиною акціонерного капіталу у компаній-аналогів (це корегування вже міститься в самому значенні мультиплікатора).

Оцінка поточної або майбутньої вартості підприємства також може бути виражена наступними альтернативними простими формулами, які припускають застосування мультиплікаторів ціни по акціях схожих підприємств, що реально можна спостерігати на фондовому ринку. При цьому грошовий потік за публікованими даними компанії-аналога може бути приблизно встановлений на рівні її чистого прибутку плюс відрахування на знос:

Оцінена вартість підприємства = Мультиплікатор «Ціна /Чиста балансова вартість» • Поточна або прогнозна величина чистої балансової вартості підприємства;

Оцінена вартість підприємства = Мультиплікатор « Ціна/Прибуток» • Поточна або прогнозна величина прибутків підприємства;

Оцінена вартість підприємства = Мультиплікатор «Ціна/Грошовий потік» • Поточна або прогнозна величина грошового потоку підприємства.

Метод угод. Якщо метод компанії-аналога має на увазі розрахунок і використання мультиплікаторів, які розраховані по цінам акцій у складі фактично проданих контрольних пакетів схожих підприємств, то подібний різновид вказаного методу називається методом угод.

Ціна р_ан в алгоритмі ринку капіталу, якщо він перетворюється на метод угод, може також братися як ціна акції компанії-аналога, що спостерігалася відносно недавно при купівлі-продажу не контрольних, але настільки крупних пакетів акцій компаній-аналогів, що їх придбання надавало можливість покупцю акцій ввести до складу ради директорів цих компаній своїх представників. Метод угод, таким чином, враховує ті операції з пакетами акцій компанії-аналога, які характеризуються як операції злиття та/або поглинання.

Цей метод націлений на визначення вартості компанії, що оцінюється, з розрахунку на придбання крупних її часток. Він надає оцінку даного підприємства очима його нового господаря з урахуванням «премії за контроль», що міститься в ціні однієї акції, якщо вона отримується в складі крупної частки підприємства.

Метод угод зводиться до того ж алгоритму, що і в методі ринку капіталу, з тією відмінністю, що вживані мультиплікатори, обчислюються на основі цін що спостерігаються на фондовому ринку по угодам з контрольними або просто крупними пакетами акції.

Метод галузевої специфіки є такою модифікацією методу ринку капіталу (передбачаючи і його алгоритм), в якій ціновим мультиплікатором виступає співвідношення «Ціна/Валовий дохід» (те ж саме — «Ціна/Виручка, «Ціна/Об'єм реалізації»). Відповідно на кроках 3 і 4 алгоритми методу ринку капіталу використовується цей мультиплікатор і валовий дохід компанії, що оцінюється, береться за базу, на яку для отримання вартості даної компанії множиться вказаний мультиплікатор.

Даний метод застосовується для оцінки підприємств специфічних галузей, в яких спостерігається достатньо надійна кореляція між ринковою вартістю компаній з ліквідними акціями і об'ємом реалізації ними продукції (їх продажами).