Азербайджан

70-річний період перебування у складі СРСР став новим і важливим етапом азербайджанської державності, протягом якого Азербайджанська РСР домоглася значних успіхів у сфері соціального, економічного і культурного розвитку. В економічному плані країна стала паливно-сировинним та аграрним придатком радянської економіки. У культурній галузі в результаті подвійної заміни алфавіту - з арабського на латинський і з латинського на кирилицю - був втрачений зв'язок з письмовими джерелами духовної культури азербайджанського народу.
У політичному відношенні "радянізація" Азербайджану призвела до відторгнення від нього населених здебільшого азербайджанцями територій Зангязура, Гекча, частини Нахчивану та інших районів на користь сусідньої Вірменії. 7 липня 1923 р. з ініціативи Московського керівництва більшовицької партії з частини території історичного Карабаху, більшість населення якого становили азербайджанці, була штучно виокремлена Нагірно-Карабахська автономна область з домінуванням вірменського населення. Це рішення стало першим кроком на шляху цілеспрямованої політики відторгнення Нагірного Карабаху від Азербайджану.

Незважаючи на це, в результаті тривалої боротьби патріотичних сил азербайджанського народу за незалежність 30 серпня 1991 року Верховна Рада Азербайджанської Республіки ухвалила Декларацію "Про відновлення державної незалежності Азербайджанської Республіки".
18 жовтня 1991 року був прийнятий Конституційний Акт про державну незалежність Азербайджанської Республік/З цього моменту Азербайджанська Республіка знову, після 71-річної перерви, стала самостійним суб'єктом міжнародного права.
На референдумі 12 листопада 1995 р. була ухвалена нова Конституція Азербайджанської Республіки, яка офіційно набрала чинності 5 грудня 1995 р. Всі ці події відбувалися на тлі конфлікту між Азербайджаном і Вірменією через Нагірний Карабах, який за радянських часів був перетворений на анклав з переважно вірменським населенням. У лютому 1988 р. на сесії обласної ради Нагірно-Карабахської автономної області (НКАО) Азербайджанської РСР було прийняте рішення про вихід зі складу Азербайджану і приєднання до Вірменії, що суперечило Конституціям СРСР і АзРСР. Радянське керівництво не змогло припинити антиконституційні дії Вірменії і перешкодити направленню на територію Азербайджану воєнізованих формувань, основу яких становили бойовики зарубіжної вірменської націоналістичної партії "Дашнакцутюн", обстріляні під час бойових дій у складі палестинських терористичних угруповань. Широкомасштабні воєнні дії почали розгортатися в кінці 1991 - на початку 1992 рр. Вірменські збройні формування розгорнули у Нагорному Карабаху бойові операції з використанням найсучасніших видів зброї, кульмінацією яких стали захоплення у лютому 1992 р. міста Ходжали. Бойові дії у зоні конфлікту припинилися в травні 1994 р.
Нині під егідою ОБСЄ в рамках спеціально створеної для цього Мінської групи держав ведуться переговори про мирне врегулювання вірмено-азербайджанського конфлікту.

Побудований основний експортний трубопровід Баку - Тбілісі - Джейхан, який забезпечує Азербайджану альтернативний вихід на світові ринки збуту вуглеводнів. Частина території Азербайджану контролюється невизнаною Нагірно-Карабахської Республікою частина - Вірменією (ексклава Кяркі, Бархударли, Верхня Аскіпара). Азербайджан, у свою чергу, контролює частину території Вірменії (ексклав Арцвашен). Національна армія Азербайджану є найчисленнішою армією на Південному Кавказі.