Ринок, його сутність та функції. Умови формування ринкових відносин в Україні

В економічній літературі мають місце різні визначення. Під ринком розуміють і договори купівлі-продажу; і сукупність ділових операцій, які здійснюються в певній сфері економіки або у певному місці; і місце зустрічі продавців і покупців тощо. Всі ці (як і інші) визначення ринка мають право на існування, оскільки характеризують ті чи інші сторони цього складного економічного явища. Проте для загальної характеристики ринка як форми організації суспільного виробництва такі визначення є спрощеними, “вузькими”, що не представляють в повній мірі суті складної та багатогранної системи економічних відносин. Що ж тоді необхідно розуміти під поняттям “ринок”? Ринок – це певна сукупність економічних відносин між суб’єктами господарювання та індивідами, які опосередковані товарами та грошима, це обмін, який ведеться за законами товарного виробництва і обміну. Ринкові відносини базуються на ціновій системі і конкуренції і існують за умов наявності приватної власності, свободи вибору економічних суб’єктів, існування вільного підприємництва.

Більш ґрунтовно суть ринку розкривається через виконувані ним функції. Розглянемо найважливіші з них:

1) Регулююча – ринок визначає структуру пропозиції і забезпечує розподіл і перерозподіл ресурсів у відповідності з попитом. Найважливіше значення при цьому відіграють ціни, а також конкуренція, яка впливає на рівень витрат виробництва товарів та послуг. Проте, аналізуючи дану функцію, треба відмітити, що сучасна економіка, окрім ринкових регуляторів, регулюється також державою за допомогою економічних (кредити, податки, ціни, які встановлюються державними органами) та адміністративних (державні замовлення, програми тощо) важелів, а також і самими товаровиробниками (вони заключають між собою угоди про ринки збуту, ціни, квоти тощо);

2) Ціноутворююча – ринок встановлює ціни, які віддзеркалюють суспільно-необхідні витрати виробництва, співвідношення між попитом та пропозицією, моди, смаки тощо;

3) Посередницька – ринок забезпечує умови, за яких економічно відокремлені товаровиробники знаходять один одного і здійснюють обмін результатами своєї діяльності;

4) Контролююча – ринок визначає значимість виробленого продукту і витраченої на його виробництво праці. Саме виконання ринком цієї функції забезпечує вплив споживачів на виробництво, оскільки саме вони визначають на ринку, наскільки необхідний суспільству вироблений продукт;

5) Стимулююча – ринок націлює виробників на зниження витрат виробництва, підвищення його ефективності на основі впровадження досягнень НТП, оскільки при здійсненні актів продажу стимулюються ті виробники, індивідуальні витрати яких нижче суспільно-необхідних;

6) Інформаційна – ринок безперервно інформує про стан економіки за допомогою цін, які постійно змінюються, процентних ставок за кредити, курсів акцій тощо;

7) Оздоровча – ринок по своїй суті досить жорстка система, яка націлена на ефективне функціонування. Завдяки дії ринкових механізмів (конкуренції, цін) погано працюючі товаровиробники банкрутують, а добре, ефективно працюючі – розвиваються;

8) Інтегруюча – ринок забезпечує взаємодію функцій, що перелічені вище, і веде до вибору ефективних рішень в діяльності кожного суб’єкта ринкового господарства. Ринок поєднує економіку в єдине ціле, розвиваючи систему ефективних горизонтальних і вертикальних зв’язків, у тому числі і зовнішньоекономічних.

Розглянуті аспекти суті та функцій ринку свідчать про високу ефективність даної форми організації суспільного виробництва і необхідність прискорення ринкових перетворень в Україні, формування якісно нового господарського механізму. Основними умовами формування ринкових відносин в Україні є: 1) розвиток різних форм власності (приватної, колективної, державної) і відтворення на цій основі багатосуб’єктних власників. Це має відбутися шляхом роздержавлення і приватизації власності; 2) демонополізація економіки та створення конкурентного середовища; 3) досконале правове оформлення ринкових відносин, що формуються; 4) розвиток підприємництва як невід’ємної, найважливішої частини ринкових відносин; 5) створення ринкової інфраструктури. Безперечно, формування ринкових відносин становить довгий процес, у ході якого постійно відбуваються зміни в усіх основних сферах суспільного життя, виникають певні непередбачені наслідки заходів, що впроваджуються, різного роду “збої”. Проте здійснення ринкових перетворень на основі науково обгрунтованої програми, яка б враховувала не тільки специфіку сучасної української економіки, її реальні можливості, а й світовий досвід ринкових трансформацій, дозволять подолати проблеми, які існують і виникають протягом перехідного періоду, і забезпечити прискорений перехід України до ринкових відносин.

22. В умовах ринку бажання споживача отримати певний продукт трансформується у нове поняття – попит. Попит – це забезпечене грошима бажання придбати товар або послугу в даний момент часу, або платоспроможна потреба. Найважливішим фактором, який впливає на величину попиту, є ціна. Зворотна залежність між ціною товару й величиною попиту на цей товар називається законом попиту: за незмінюваності всіх інших умов зниження ціни зумовлює відповідне зростання величини попиту і навпаки. Цю залежність ілюструє крива попиту (див. рис. 1).

Рис. 1. Крива попиту.

Кожна точка кривої попиту (а вона має вигляд кривої з від’ємним нахилом) показує, яку максимальну кількість товару згоден купити покупець при кожній ціні.

Необхідно розуміти, що існування закону попиту не означає, що він завжди, за будь-яких умов проявляє свою сутність. Є певні виключення з нього: 1) коли товари розраховані на снобів, тобто мова йде про високовартісні вироби, особливо престижні на даний момент. За цих умов зростання цін супроводжується збільшенням величини попиту. Цю “поведінку” величини попиту називають ефектом Веблена; 2) коли покупці не мають можливості судити про якість товару безпосередньо, а оцінюють його якість виключно по ціні. За цих умов зниження цін може привести до зменшення попиту на нього; 3) коли підвищується величина попиту на товар при підвищенні ціни на нього. Цей ефект описав ще в XIX ст. англійський статистик Р.Гіффен і показав, що він розповсюджується на товари першої необхідності за умов низького рівня доходів покупців. Так, наприклад, чим дорожче стає хліб, тим більше його будуть купувати бідні, не маючи змоги купувати м’ясо, фрукти тощо.

Крім ціни, яка визначає величину попиту, є ряд факторів, під впливом яких змінюється попит. Ці фактори в економічній літературі називають нецінові фактори. До них належать: 1) доходи населення та накопичені ними кошти; 2) кількість покупців; 3) смаки і переваги споживачів; 4) очікування споживачів; 5) мода, реклама; 6) ціни на товари, які взаємозамінюють або взаємодоповнюють один одного.

На графіку вплив нецінових факторів на попит можна показати за допомогою зсуву кривої попиту (або праворуч уверх (у пропозицію П₁), або ліворуч униз). Так, при незмінній ціні збільшення доходів покупців збільшить попит на даний товар і крива попиту зсунеться праворуч уверх, а при зменшенні, наприклад, кількості покупців крива попиту зміститься у позицію П₂ (див. рис. 2).

Рис. 2. Зміни попиту під впливом нецінових факторів.

Для взаємозамінних товарів (чай-кава) зростання цін на один товар приводить до збільшення попиту на інший. Для товарів, які взаємодоповнюють один одного (музичний центр – компакт диски), зростання цін на один товар веде до зменшення попиту на інший. Ці зміни, як і вище розглянуті, по тій же схемі ілюструють графічно.

23 Щоб охарактеризувати таку важливу ринкову категорію, як пропозиція, необхідно проаналізувати ринкову ситуацію з позиції продавця. Пропозиція на ринку – це результат виробництва, це кількість товарів та послуг, які представлені на ринку для продажу. При цьому в економічній теорії виділяють поняття величини пропозиції і пропозиції. Під величиною пропозиції розуміється та кількість благ, що може бути запропонованою на ринку при певному рівні ціни. Тобто, на величину пропозиції впливає виключно рівень цін. Залежність поведінки виробників від зміни цін на товар називають законом пропозиції: чим вища ціна на товар, тим більше товару буде вироблено й запропоновано на ринку, тобто збільшиться величина пропозиції, і, навпаки. Вигляд, який має ця залежність, графічно ілюструє крива пропозиції (див. рис. 3). Кожна точка на кривій пропозиції – величина пропозиції даного товару.

Рис. 3. Крива пропозиції.

Крім ціни товару діють так звані нецінові фактори, під впливом яких змінюється пропозиція. На графіку зміни в пропозиції ілюструються за допомогою зсуву кривої пропозиції (чи праворуч униз, чи ліворуч уверх). До нецінових факторів належать: 1) ціни на ресурси (заробітна плата, вартість сировини, енергії, матеріалів, обладнання), які визначають витрати виробника; 2) податки та дотації з боку держави; 3) кількість виробників на ринку; 4) очікування виробників різного роду тощо.

Так, при незмінній ціні товару зниження цін на ресурси приведе до збільшення пропозиції, відбудеться зсув кривої пропозиції з позиції Пр в позицію Пр ₁, а збільшення, наприклад, податків приведе до зменшення пропозиції – зсуву Пр ліворуч до Пр ₂ (див. рис. 4).

Рис. 4. Зміни пропозиції під впливом нецінових факторів.

Необхідно зазначити, що всі перелічені фактори, які впливають на кількість запропонованого на ринку товару, є зовнішніми детермінантами пропозиції, носять об’єктивний, тобто незалежний від виробника продукції, характер.

24. Економічні закони попиту і пропозиції відображають інтереси протилежних суб'єктів ринку - виробників (продавців) і споживачів (покупців). Узгодження цих економічних інтересів досягається при перетині кривих попиту і пропозиції. Точка перетину відображає збіг господарських рішень, які приймають виробники (продавці) і споживачі (покупці) в той чи інший момент. Ця точка характеризує стан товарного ринку, за якого вся кількість певного товару при певній ринковій ціні може бути реалізована і має назву точка рівноваги ринку, що визначає рівноважну ціну.

У результатівзаємодіїпопиту, пропозиції та конкуренціївстановлюєтьсяринковаціна, яка урівноважуєобсяг пропозиції і обсяг попиту.

А.Маршал розробив концепцію ринкової ціни на основі аналізу, механізму взаємодії попиту і пропозиції. При цьому зміну попиту він пов’язував з категорією граничної корисності, а зміну пропозиції з впливом витрат виробництва(Теорія ціни)

25.Конкуренція і моделі ринків
Конкуренція(з лат.-“змагання“) боротьба між товаро виробниками за найвигідніші умови в-ва і збуту товарів і послуг, за привласнення найбільших прибутків. Ринок – організована структура, де зустрічаються виробники і споживачі, продавці і покупці, де в результаті взаємодії попиту споживача і пропозиції виробника встановлюються ціни товарів і обсяг продукції. Конкуренція – найважлевіша ланка ринкек, тому ці поняття не розривні на сьогоднійшній день. На основі форм конкуренції утворились певні моделі ринків: 1) поліополія–породжує досконалу конкуренцію, велика кількість товаро виробників певного продукту і велика кількість споживачів. 2) олігополія –породжує недосконалу конкуренцію, велика кількість споживачів і мала кількість виробників. 3) один споживач і багато виробників (монополія помиту) 4) одни споживач і одни виробник (двостороння монополія). Внутрішньогалузева конкуренція сприяє зниженню витрат виробництва, впровадженню досягнень науки і техніки, стимулює процес концентрації виробництва і капіталу.
Міжгалузева конкуренція — це конкуренція між товаровиробниками, які діють у різних галузях народного господарства. Через різні умови виробництва у галузях підприємці за однакових витрат капіталу отримують неоднакову масу продукту.

Цінова конкуренція — це боротьба між товаровиробниками за споживача шляхом зменшення витрат виробництва, зниження цін на товари і послуги без істотної зміни їх якості й асортименту. Підприємці при цьому нерідко вдаються до маніпулювання цінами (встановлюють знижені, поки товар не завоює ринок збуту, після чого значно підвищують їх), до цінових поступок, сезонного розпродажу тощо.
Нецінова конкуренція — це боротьба між товаровиробниками за споживачів шляхом впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво, що зумовлює поліпшення якості продукції, її асортименту. Крім того, для завоювання більших ринків збуту компанії продовжують строки гарантованого обслуговування, надають кредит для покупців та ін. Нецінова конкуренція повніше відображає інтереси споживачів.
Різновидом недосконалої конкуренції є нечесна конкуренція, яка ведеться переважно неекономічними методами.
Монополістична конкуреція виникає, коли застосовується широка диференціація продукту, пов’язана або з його особливостями(якість, марка, упаковка), або з місцезнаходженням продавців чи особливими послугами, що супроводжують продаж товару. Зменшуючи цінову еластичність попиту за допомогою диференціації продукту, продавець одержує певну монополістичну владу над ним, тобто він може до якоїсь межі підвищувати ціну товару без ризику скорочення обсягу його продажу.
Олігополістична конкуренція виникає, коли однорідну продукцію(або близькі субститути) продають декілька(два-три) продавців. За цих умов кожен з них здійснює свою власну ринкову стратегію(визначає обсяги продажу, ціну тощо), але при цьому мусить враховувати стратегію і дії конкурента.

26.Монополія–це окремі крупні підприємства, об’єднання підприємств, господарські товариства, які виробляють значну кількість продукції певного виду і таким чином займають монопольне становище на ринку, впливають на процес ціноутворення і отримують більш високі (монопольні) прибутки.

Монополія – відсутність вільної, досконалої конкуренції на ринку, де вона панує, і загрози приватним цілям її з боку контрагентів, які внаслідок своєї чисельності не можуть протидіяти згуртовано і узгоджено.

Умови функціонування монополії:

1. Один виробник — багато покупців.

2. Монополіст повністю забезпечує потреби ринку в певному продукті.

3. Виникає там, де існують бар’єри входження в ринок.

4. Продукція однорідна і не має близьких замінників.

5. Ціна на монопольну продукцію економічно необґрунтована (висока). Поняття монополія — монополістична (фірма) — це те саме, що поняття галузі. Види монополії:

1. Чиста монополія — один виробник забезпечує весь попит.

2. Природна монополія — утворюється внаслідок розширення якогось підприєм-ства і поглинають конкурентів, тобто існує за рахунок економії на масштабі.

3. Проста монополія — ціна на її товар однакова для всіх покупців.

4. Монополія з ціновою дискримінацією — ціна на один товар і той самий товар різна для різних покупців.

5. Закрита монополія (її права охороняються урядовими постановами та юридич-ними актами).

6. Відкрита монополія — після утворення в новій галузі фірма певний час є моно-полістом.

7. Адміністративна монополія — підприємство належить державі (тютюн, алко-гольні вироби).

8. Монопсонія — багато продавців, один покупець — в основному характерна для ринку праці.