Роль ринкової інфраструктури в регулювані ринкових відносин

Інфраструктура - сукупність галузей та підприємств, зайнятих у обслуговувані суспв-ва. існує кілька видів: виробнича, соціальна, ринкова.

Ринкова інф – шляхи (підприємства та організації), по яких рухаються товари та послуги, гроші, роб сила, ціні папери.

Інф ринку – це: 1) інф виробничого сектору(транспорт, звязок, комунікаїці) 2)інф ринку праці (заклади освіти, підвищення кваліф, центри зайнятості. 3)інфраструктура фінансового сектору (страхова, банкова система, товарні і фондові біржі)

Великий вплив структури та інфраструктури на розвиток ринкових відносин обумовлюється виконанням нею таких функцій:

- забезпечення зворонього зв’язку між виробництвом і споживанням;

- акумуляція тимчасово вільних коштів суб’єктів ринку;

- регулювання грошового обігу;

- доведення товарів, сировини, послуг до безпосереднього споживача;

- перерозподіл ресурсів між секторами економіки і всередині них;

- регулювання ринку парці.

За економічним призначенням виділяють сім взаємозалежних типів ринку, кожен з яких поділяється на дрібніші. Серед них:

- ринок засобів виробництва(спрямований на задоволення виробничих потреб). Його суб'єктами є фізичні та юридичні особи, що займаються економічною діяльністю;

- ринок предметів споживання і послуг(призначений для задоволення фізіологічних та соціальних потреб людини);

- ринок нерухомості (призначений для торгівлі землею, об'єктами, що на ній збудовані);

- на ринку науково-технічних розробок та інформації відбувається купівля-продаж науково-технічної продукції, технічних засобів інформації та інформативних систем;

- фінансовий ринок - це специфічна сфера економічних відносин, де відбувається купівля-продаж фінансових ресурсів;

- ринок праці (робочої сили) - одна з найважливіших ланок у розвинутій економічній системі. Його існування означає, що кожна людина має право на вільний продаж своєї робочої сили за власним бажанням і вибором.

За ступенем зрілості ринкових відносин виділяють:

- розвинутий ринок;

- ринок, що формується;

- ринок із різним ступенем обмеженої конкуренції (монопольний, олігопольний). За регіональним розміщенням:

- місцевий ринок;

- національний ринок;

- світовий ринок.

За характером власності:

- приватний;

- державний;

- колективний.

За суб'єктами товарного обігу:

- оптовий;

- роздрібний.

Відповідно до чинного законодавства класифікують ринки на:

- офіційні (легальні);

- нелегальні (тіньові).

Нелегальний ринок - це ринок, який заборонений законом. Він обслуговує потреби тіньової економіки, що є несанкціонованою господарською діяльністю.

Інфраструктураринку - комплекс допоміжних сукупних інститутів і ланок, служб, підприємств, організацій, які забезпечують ефективну та безперебійну роботу ринку.

Вона містить такі підсистеми:

1. Організаційно-технічну:

- товарні біржі;

- оптові ринки;

- аукціони, в т. ч. земельні;

- торгово-промислові палати;

- сервісні центри;

- ярмарки;

- транспортні комунікації;

- рієлтерські фірми тощо.

2. Фінансово-кредитну:

- банки;

- фондові біржі;

- валютні біржі;

- фінансові небанківські інститути;

- страхові та лізингові компанії;

- інвестиційні, пенсійні та інші фонди;

- ощадні каси, ломбарди.

3. Державно-регулятивну:

- законодавче регулювання ринкових відносин;

- біржі праці (служби зайнятості);

- ліцензійні палати;

- податкова система;

- митна система;

- державні фонди (фонди підтримки малого і середнього бізнесу).

4. Науково-дослідне та інформативне забезпечення:

- науково-дослідні установи;

- реклама, інформаційні установи і центри, юридичні консультації.

У розвинутих країнах інфраструктурі ринкових відносин притаманні багатока-нальність реалізації продукції, широкий спектр сервісного обслуговування, розмаїття форм регулювання товарно-грошових відносин. До останніх належать біржі.

28) Ринок, будучи найбільш ефективною формою організації економіки, не завжди та не в усьому може задовольнити усі суспільно-необхідні потреби.

Це стосується соціальної сфери:

· ринок не гарантує прав на працю і доход, окрім того, ринкова система відтворює істотну нерівність;

· ринок не створює стимулів для виробництва товарів колективного користування (спорт, освіта, медичне обслуговування та ін.);

· ринок орієнтується не на виробництво соціально-необхідних товарів, а на задоволення потреб тих, хто має гроші.

· Не зможе ринок вирішити питання екологічної безпеки населення країни,

· Забезпечити умови для розвитку фундаментальної науки

· не може ринковий механізм самостійно, без зовнішнього регулятора (держави) вирішувати проблеми криз, безробіття, інфляції, створення досконалого ринкового середовища

Дж. М. Кейнс “Загальна теорія зайнятості, процента та грошей” докладно виклав підхід до проблеми державного регулювання.

Мінімальна участь держави в регулюванні економіки потребує розробки правових засад ринкових відносин, забезпечення ринку грошима, регулювання “зовнішніх ефектів”, управління державним сектором економіки.

29) Підприємство – це первинна ланка суспільного виробництва, яка виступає товаровиробником і забезпечує процес відтворення на основі принципів комерційного розрахунку (самостійності, самоокупності і прибутковості, самофінансування, матеріальної зацікавленості та економічної відповідальності).

Підприємство створюється для здійснення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку. Для досягнення цієї мети здійснюється певна організація діяльності підприємства як господарюючого суб’єкта, визначається місія і мета підприємства, створюється трудовий колектив.

Діяльність підприємства здійснюється за його статутом, який регламентує усі види його діяльності і визначає права і обов’язки як усього трудового колективу, так і окремих працівників.

Підприємство як юридична особа має певні атрибути господарюючого суб’єкта: самостійний баланс, печатку, розрахунковий і інші рахунки в банку, найменування свого підприємства, а у випадку промислового виробництва ще й свій товарний знак.

Як первинна ланка суспільного виробництва підприємство характеризується такими рисами:

· на підприємстві здійснюється процес поєднання робочої сили і засобів виробництва, виникають і реалізуються виробничі відносини;

· тут відбувається процес виготовлення товарів та надання різноманітних послуг;

· на підприємстві зосереджується основна частина суспільного капіталу;

· виникають, поєднуються і взаємодіють усі види інтересів (індивідуальних, колективних, суспільних) тощо.

Функції підприємства:

· виробнича – полягає в створенні товарів і послуг для задоволення потреб суспільства та отримання прибутку

· відтворювальна – знаходить свій вираз в забезпеченні розширеного відтворення продукту, виробничих відносин і самого виробника.

· 3)виробничо-технологічна - забезпечення процесу виробництва необхідними ресурсами; їх використання, запровадження нової техніки та технологій.

· економічна - керування процесами виробництва й збуту товарів, організація робіт, розподіл прибутку, розрахунок економічної ефективності, ціноутворення, вивчення ринку.

· 5)соціальна - створення відповідних умов праці та відпочинку робітників, психологічного клімату в колективі, надання допомоги та пільг робітникам та членам їх сімей.

В умовах ринкової економіки функціонує багато видів підприємств.

За формою власності на засоби виробництва:

· індивідуальне підприємство – створюється і функціонує на базі приватної (особистої) власності громадян і виключно на індивідуальній праці власника;

· сімейне підприємство – базується на власності і праці сім’ї;

· приватне підприємство – засноване на приватній власності і функціонує на основі праці найманих робітників.

· колективні підприємства – засновані на спільній власності фізичних, юридичних осіб, або власності тих і інших. (засноване на власності трудового колективу, кооператив, колективне підприємство, що засноване на власності громадської або релігійної організації)

· державні підприємства – функціонують на базі державної власності, а управління ними здійснюється представниками держави. (1. державні підприємства, що базуються на загальнодержавній власності 2. державні підприємства, засновані на комунальній власності)

· спільні підприємства – створюються на базі поєднання різних форм власності – змішаній формі власності;

· підприємств зі сто відсотковим іноземним капіталом

За характером діяльності:

· виробничі,

· торгові,

· фінансові,

· посередницькі

За ознакою характерувиробництва:

· масового,

· серійного

· індивідуального

З огляду на сферу діяльності:

· Місцевого рівня,

· Національного рівня

· Міжнародного рівня

За розмірами та масштабами виробництва:

· великі,

· середні

· малі

Об’єднання підприємств:

· корпорація,

· концерн,

· асоціація

· консорціум

·

30)Кругооборот капіталу - послідовний рух капіталу, протягом якого він проходить три стадії (обігу, виробництва, обігу), набуває трьох функціональних форм (грошової, виробничої, товарної) і виконує певні функції.

Перша стадія. Руху капіталу починається зі стадії обігу, на якій капітал виступає у грошовій формі (Г) і виконує функцію забезпечення виробництва засобами виробництва (ЗВ) та робочою силою (РС)

Друга стадія. Стадія виробництва (В). На цьому етапі капітал виступає у виробничій (або продуктивній) формі і виконує функцію виробництва товарів і створення вартості, невід’ємною частиною якої повинна бути додаткова вартість;

Третя стадія. Одержання підприємцем вартості та додаткової вартості в новій функціональній формі – товарній.

Час обороту капіталу – це період, протягом якого ресурси проходять сфери виробництва та обігу і повертаються до вихідної (грошової) форми.

Час обороту капіталу складається із двох частин:

1) часу виробництва

2) часу обігу

В свою чергу, час виробництва включає в себе робочій період, перерви у процесі праці, час у виробничих запасах, а час обігу – час продажу продукції та час придбання факторів виробництва.

Швидкість обороту капіталу.

Оскільки час обороту індивідуальних капіталів неоднаковий, то для здійснення аналізу швидкість обороту капіталу вимірюється кількістю його оборотів за рік:

, де

n – кількість оборотів за рік;

360 – кількість днів у році;

о – тривалість одного обороту.

У відповідності до способу перенесення вартості на створений продукт капітал у виробничій формі поділяється на основний та оборотний.

До основного капіталу відносяться будівлі, споруди, машини, обладнання та ін. Вони багато разів використовуються у виробничих циклах і переносять свою вартість на готовий продукт частинами, в міру зносу.

До оборотного капіталу відносяться сировина, допоміжні матеріали, паливо та ін. Вони використовуються повністю за один виробничий цикл і протягом нього переносять свою вартість на готовий продукт. До оборотного капіталу належить також вартість робочої сили, яка набирає форми фонду зарплати.

Оборотний капітал у сукупності із капіталом обігуутворюють оборотні засоби.

Амортизацією називається процес переносу вартості основного капіталу протягом його служби на вартість виробленого товару. Щорічні амортизаційні відрахування утворюють амортизаційний фонд.

Норма амортизації – це відношення суми амортизаційних відрахувань (перенесеної за рік вартості засобів праці) до первісної вартості основного капіталу, що застосовується.

, де

На – норма амортизації;

А – річна сума амортизаційних відрахувань;

ПВок - первісна вартість основного капіталу

Зношування основного капіталу відбувається під впливом двох факторів:

1) виробничого використання – фізично зношуються;

2) технічного прогресу -моральний знос

31)Економічні витрати – це ті виплати, які підприємство зобов’язане зробити, або ті доходи, які фірма змушена забезпечити постачальникам ресурсів, щоб отримати можливість використовувати їх у своїх виробничих цілях і не допустити їх використання в альтернативних виробництвах.

В економічній теорії економічні витрати розділяються на внутрішні та зовнішні.

Внутрішні (або неявні) витрати – це неоплачувані витрати, витрати, пов’язані з використанням ресурсів, які перебувають у власності підприємства (коли підприємець використовує приміщення, яке є його власністю, або застосовує своїпідприємницькі здібності). Вартість внутрішніх витрат – це ті доходи, які могли б бути отримані за власні ресурси, якщо б вони використовувалися не у власному бізнесі.(неотримана орендна плата + неотриманий доход менеджера)

Зовнішні витрати – це витрати підприємства на оплату ресурсів, що йому не належать. Ці оплачувані витрати, відбиваються в бухгалтерському обліку підприємства і називаються бухгалтерськими витратами.

Бухгалтерські витрати поділяють на постійні та змінні:

Постійні витрати – це витрати, величина яких не залежить від змін обсягів виробництва. До них відносять амортизацію основного капіталу, орендну плату покриття банківських кредитів, плату службовцям тощо.(належать до непрямих або накладних витрат)

Змінні витрати - змінюються в залежності від обсягів виробництва. До них відносять заробітну плату робітників, платежі за сировину, паливо, напівфабрикати, електроенергію та ін.(належать до прямих витрат на виробництво певного продукту)

Сукупність постійних і змінних витрат є валові або загальні витрати підприємства.Змінні витрати зростають, а постійні залишаються незмінними.

Важливо обчислювати також середні витрати підприємства – витрати (постійні, змінні, валові) на одиницю продукції.

собівартість продукції – грошовий вираз поточних витрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції.Собівартість (в залежності від повноти представлених витрат) розраховується як виробнича (сукупність витрат на виробництво), як повна собівартість (вміщує виробничу собівартість, а також витрати на реалізацію продукції).