Закон вартості, його сутність та ф-ції

Закон вартості - це закон, який передбачає, що виробництво й обмін товарів мають здійснюватися на основі їхньої вартості, тобто як обмін еквівалентів. Суть його полягає в тому, що виробництво й обмін товарів здійснюються відповідно до їхньої суспільної вартості, суспільно необхідних витрат праці на їх виготовлення.

Функції:

- стихійно регулює суспільне виробництво (через механізм коливання цін навколо вартості відбувається розподіл робочої сили і капіталу, внаслідок чого стихійно досягається певна пропорційністьи суспільного виробництва)

- стимулює розвиток продуктивних сил суспільства (Здобути найбільший прибуток можна, якщо індивідуальна вартість його товару буде нижчою, ніж суспільна, ринкова вартість, а це можливо за умови зменшення індивідуальних затрат праці на виробництво товару на основі впровадження нової, продуктивнішої техніки, поліпшення організації виробництва тощо.)

- обумовлює економічну і соціальну диференціацію товаровиробників (В умовах конкуренції відповідно до закону вартості економічні переваги стимулюють дії товаровиробників,які домоглися зниження індивідуальної вартості своїх товарів порівняно із суспільною, і навпаки, потерпають ті товаровиробники, у яких індивідуальна вартість товару вища за суспільну.)

16. Теоритичні концепції виникнення і суті грошей. Усучаснійпрагматичнійнауцідоситьпоширеними є функціональнітеорії грошей, якіпов’язуютьіснування грошей з певнимиобставинами, наприклад, економістинеокласичноїшколивважають, щонеобхідність грошей обумовленавідсутністюсинхронізаціїнадходжень і платежів, в результатічогоускладнюєтьсяпрямийтоварообмін. На базіфункціональнихконцепційвиниклидоситьрозповсюджені за сучасних умов середзахіднихдослідниківпідходи. Так, американськівченіК.Р.Макконелл та С.Л.Брювважають: все, щовиконуєфункції грошей і є гроші. Гроші – категорія товарноговиробництва і товарного обігу; Гроші виражаютьпевнівиробничівідносиниміжтоваровиробниками з приводу обміну товарами та послугами; Гроші – особливий товар, якийвиконує роль загальногоеквіваленту.Щостосуєтьсядеякихзахіднихвчених, якіаналізуютьтількиповерхневіринковівзаємодії та взаємозв’язки, то вони трактуютьсутність грошей більшспрощено (і такийпідхідтакожможназустріти в навчальнійлітературі): гроші – це все, щоприймається людьми як гроші й виконуєфункцію грошей. Дослідники, що стоять на ційпозиції, як правило, виділяють і аналізують три основнихфункції грошей: 1) засібвимірювання, абоміривартості, 2) засібобігу та 3) засібнакопичення.Прибічникиеволюційноїтеорії, як і при визначеннісутності грошей, більшгрунтовнопідходять до аналізуфункцій грошей і, щобдосягтикомплексностіїхньої характеристики, виділяють 5 функцій грошей: 1) Функціяміривартості – вартістьусіхтоваріввиражається в єдинійсистеміоцінки в грошах, тобтогроші є загальнимвтіленням і міриломвартостітоварів: в Українівартістьтоваріввимірюється у гривнях, в США – у доларах, в Європі – в ЕКЮ тощо; 2) Функціязасобуобігу – при виконанніцієїфункціїгрошіполегшуютьторгівлю, тому щоприймаються в обмін на будь-якітовари. Цедозволяєзробититоргівлюуніверсальною, рознести по часу факт продажу й використаннявиручених грошей для купівлііншого товару. Спочаткуфункціюзасобуобігувиконувалиповноціннігроші, а потімпоступовоуобігупочинаютьвикористовуватисянеповноцінні – паперовігроші. Паперовігроші не маютьвласноївартості (за виняткомвитрат на їхвиробництво, вартостіпаперу, обробкитощо), вони є символом вартості і випускаються державою у законодавчому порядку з примусовим курсом; 3) Функціязасобу платежу – у ційфункціїгрошізабезпечуютьпогашенняборговогозобов’язання (при продажітоварівв кредит, сплатизаробітної плати, квартирної та орендної плати, комунальнихпослугтощо); 4) Функціязасобунакопиченнядозволяєнагромадитикупівельнуспроможність грошей у формізаощаджень, тобто за умов відсутностізначноїінфляції, у грошах можназберігатибагатство. На відмінувідвкладень у нерухомість, золото, твори мистецтва, грошовінакопичення в разінеобхідностіможна легко й швидко використати; 5) Функціясвітових грошей виконуєтьсягрошима при обслуговуванніобігуміжрізнимикраїнами. Якщоранішецюфункціювиконували золото і срібло, а згодомтільки золото, то за сучасних умов – конвертована валюта.

17.Розвиток форм вартості та виникнення грошей. Щоб провести аналіз процесу виникнення грошей необхідно, як вже зазначалося, проаналізувати розвиток форм вартості. І. Проста, випадкова, або одинична форма вартості. На зорі людства люди обмінювалися товарами у випадкових, приблизних пропорціях. За умов такого епізодичного обміну і з’явилася проста форма вартості:

х товару А = у товару В.

К.Маркс в “Капіталі” здійснює детальний аналіз цієї форми вартості, оскільки саме вона є відправним моментом дослідження виникнення та суті грошей.Отже, в цій пропорції товар А відіграє активну роль, виражаючи свою вартість у товарі В. Тому перший товар знаходиться у відносній формі вартості, а товар В виконує пасивну роль, оскільки служить матеріалом для вираження вартості товару А, протистоїть йому як еквівалент і перебуває в еквівалентній формі вартості. За цих умов функціональні форми вартості ще не закріплені за товарами А і В, якщо поміняти товари А і В місцями, суть простої форми не зміниться, зміниться лише роль товарів в цій обмінній пропорції: товар В буде знаходитися в відносній формі, а товар А – в еквівалентній.Для спрощення викладення матеріалу ми не характеризуємо особливості еквівалентної форми власності, які виділяє К.Маркс, базуючись на своєму вченні про двоїстий характер праці, втіленої в товарі, та подвійною природою товару. З цими аспектами теорії можна самостійно познайомитися, прочитавши відповідний розділ праці К.Маркса “Капітал”. ІІ. Повна, розгорнута форма вартості. Розвиток суспільного поділу праці, зокрема, виділення скотарства із землеробства, обумовив перехід від випадкового епізодичного обміну до регулярного. Схематично ця форма вартості має такий вигляд:

х товару А = у товару В, або = товару С, або = товару D, або = товару Е тощо.

При цій формі одному товару А, який перебуває у відносній формі вартості, відповідають багато інших товарів (товари В, С, D, Е тощо), що знаходяться у еквівалентній формі вартості.Безсумнівно, ця форма вартості вже є більш досконалою в порівнянні з простою, оскільки мінові пропорції мають регулярний характер, і товар А вже більш точно виражає свою вартість у вартості товарів-еквівалентів. Проте повна форма вартості має і суттєві недоліки: 1) незавершеність відносної вартості, через яку кількість товарів-еквівалентів з розвитком обміну могла нескінченно зростати; 2) складнощі обміну, наприклад, неможливість у багатьох випадках безпосереднього обміну товарів (так, власнику товару А потрібен товар С, а власнику товару С потрібен товар Е. За цих умов обмін може здійснитися тоді, коли власник товару А отримає товар. Поступово із загальної маси товарів починає виділятися один, до якого починаються прирівнюватися всі інші товари. Це означає перехід до третьої форми вартості. ІІІ. Загальна форма вартості. Загальна форма вартості мала такий вигляд:

х товару А, у товару В, z товару С, g товару D … = n товару Е.

Як бачимо, при цій формі безлічі товарів, які перебувають у відносній формі вартості, відповідає один товар, що знаходиться в еквівалентній формі вартості (товар Е). Як правило, у ролі цього товару-еквіваленту виступає найбільш цінний та необхідний на якійсь території товар (худоба, риба, хутро, сіль тощо). Оскільки на різних територіях виділявся свій товар-еквівалент, то з розвитком суспільного поділу, міжнародних економічних відносин ця форма вже перестала задовольняти потребам ефективного товарного обміну, з’являється четверта форма вартості – грошова. IV. Грошова форма вартості. При цій формі вартості всі товари перебувають в відносній формі вартості, а роль товару-еквіваленту виконують різні метали: спочатку олово, свинець, мідь, пізніше – срібло та золото, і з середини XIX сторіччя загальним еквівалентом стало золото. Це відбулося завдяки природним властивостям золота: не псується, має високу вартість у малій кількості, однорідність, легка подільність, відносна рідкість, естетичність та привабливість. З появою грошової форми вартість товарів починає виражатися в цінах.Поступово грошова форма вартості набуває певних змін. У середні віки з’являються й перші паперові гроші – боргові розписки приватних осіб і банків – банкноти. Ера золотих грошей закінчується в 20-ті роки XX століття, коли основним засобом розрахунків стають паперові гроші й монети. Друга половина XX ст. попереднього тисячоліття ще більш розширила поняття про гроші з появою кредитних карток, чеків, електронних розрахунків.