Суспільно-політичні рухи в Україні у 20-ті pp. XIX ст

Загальна криза феодально-кріпосницької системи, полі­тична відсталість Росії, безправ'я народу, вплив французь­кої революції, розчарування передової частини дворян в ім­ператорі Олександрі І — усі ці причини призвели до появи таємних товариств, які ставили за мету зміну існуючого ла­ду. Перше таке товариство — «Союз порятунку» — виникло в Петербурзі в 1816 р.

У 1815-1816 pp. існував гурток передових офіцерів у Кам'янець-Подільському «Залізні персні» на чолі з Володи­миром Раєвським. У статуті гуртка йшлося про боротьбу за сво­боду. Його учасники носили залізні персні як знак належності до цієї організації.

У 1822 р. в Україні було створене «Південне товариство» на
чолі з командиром В'ятського полку, дислокованого
в м. Тульчині на Поділлі, полковником Павлом Пес­
телем. Воно нараховувало більше 100 чол., керували ним три уп­
рави: Тульчинська (Пестель), Кам'янська (Давидов і Волконсь­
кий), Васильківська (Муравйов-Апостол, Бестужев-Рюмін).

Модуль 2. Нова історія України

У 1821 р. сформувалося Малоросійське товариство на чолі з полтавським поміщиком Василем Лукашевичем. Мета — вста­новлення незалежності України. До цього товариства належали українські дворяни С. Кочубей, І. Котляревський. Його осеред­ки існували в Києві, Полтаві, Ніжині, Чернігові. Малоросійське товариство перебувало в процесі формування й не розробило конкретної програми дій. Проте воно засвідчило активізацію національного руху в Україні і його зв'язок з діяльністю дво­рянських революціонерів.

У 1823 р. у Новоград-Волинському виникло Товариство об'єднаних слов 'як на чолі з офіцерами братами Борисовими й польським революціонером Ю. Люблінським. До нього входи­ло більше 50 офіцерів. Програма цього товариства передбачала звільнення всіх слов'янських народів від самодержавства, лікві­дацію існуючих між ними національних протиріч, об'єднання їх у федеративний союз. До нього мали ввійти Росія, Польща, Молдавія, Сербія, Хорватія, Угорщина. Планувалося спеціаль­но збудувати столицю, в якій перебував би конгрес — управлін­ня федеративного союзу. Кожний народ— член федерації — мав би свою конституцію, свій уряд і своє самоуправління. Восени 1825 р. члени товариства об'єднаних слов'ян об'єдналися з Пів­денним товариством.

Південне й Північне товариства, відомі як декабристи, прагнули ліквідувати абсолютну монархію й кріпосництво, де­мократизувати суспільство, здійснивши це за допомогою війсь­кового повстання й перевороту. Програмним документом Пів­денного товариства була «Руська правда», написана Пестелем. Нею передбачалася аграрна реформа, у тому числі за рахунок часткової конфіскації поміщицьких земель, проголошення рес­публіки, надання політичних прав усім чоловікам з 20 років, свободи слова, друку, віросповідання, вільного пересування.

Декабристи недооцінювали національне питання. Пестель вважав, що нова Росія повинна бути єдиною й неподільною, Централізованою — для кращого проведення реформ. Україна повинна була стати однією з 10 областей Росії. Лише Польща як виняток могла стати самостійною державою.

За «Конституцією» лідера Північного товариства М. Му-равйова Росія перетворювалась на федерацію, де окремі об­ласті мали б значні права в самоуправлінні, але утворювались не за етнічною ознакою. Україна поділялася на 2 області: Ук­раїнську — зі столицею у Харкові, і Чорноморську — зі столи­цею в Києві.

Декабристи планували повстання на 1826 p., але раптова смерть у листопаді 1825 р. Олександра І змінила становище.