Література. Модуль 2. Нова історія України

Модуль 2. Нова історія України

ратури. Сюжетами її стають не біблійні традиції, а реальне життя. Занепадають жанри, пов'язані з релігійним життям: полемічний, життєпис святих, духовна (церковна) поезія тощо. Натомість розвиваються по-бутові, історичні, сатирич­ні (бурлеск).

Значний крок вперед у розвитку української драми зробив Феофан Прокопович. У 1705 р. він написав історичну трагіко­медію «Володимир», для котрої першим узяв тему з української історії. Присвячена І. Мазепі, п'єса містила яскраво виражені ознаки патріотизму, зокрема у трактуванні Києва як «Друго­го Єрусалима». Новизна п'єси «Володимир» була вже в тім, що автор узяв сюжет не з біблійної історії, що було правилом, а з вітчизняної. Іншою новацією було те, що основною тезою п'єси була боротьба з відсталістю, патріархальною рутиною. Ав­тор робить психологічний аналіз дій князя Володимира Велико­го, показує його сумніви й коливання, які притаманні звичайній людині, а не як канонізованого святого, позбавленого людських недоліків. Тому цей твір Прокоповича є ніби межовою віхою на грані нового й старого української духовності.

У XVIII ст. продовжувала розвиватися музична культура. Одним із талановитих народних композиторів цього часу був Семен Климовський, відомий у літературі як

Музика

«харківський козак — піснетворець». Широке визнання принес­ла йому пісня «їхав козак за Дунай», що стала народною.

Видатними українськими композиторами були Максим Бе­резовський (1745-1777) і Дмитро Бортнянський (1751-1825). М. Березовський учився в Італії разом із В. А. Моцартом, якого йому вдалося перемогти в музичному конкурсі. Проте в Росії Березовський не зміг знайти визнання й життя його закінчило­ся трагічно.

Вдаліше склалося життя Д. Бортнянського, який напи­сав декілька опер, 35 концертів, ЗО гімнів. Найвідоміший його твір — напівсвітський гімн «Коль славен».

Козацькі литописи

Важливе значення в розвитку історії та літератури мали ко­зацькі літописи, де поряд з історичними фактами містилися фольклорні матеріали у вигляді пере­казів і легенд. Такими є літописи Самовидця, Гри

іорія Грабянки, Самійла Велична. На відміну від староруських літописів, що складалися з річних статей і написані були різни­ми книжниками, козацькі літописи — це цілісні авторські праці, створені представниками освіченої старшини. Головну увагу в них приділено національно-визвольним і соціальним рухам Українського народу, Визвольній війні середини XVII ст. Ці лі­тописи базуються на різноманітних документах і спогадах учас-

Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

ників, відрізняються достовірністю зображення подій і гли-бо-кими узагальненнями.

У першій половині XVIII ст. в Україні складається оригі-

І нальний архітектурний стиль — українське бароко,

яке характеризується застосуванням яскравого ор-

наменту, барвистої кераміки, ліпних оздоб. У другій

половині XVIII ст. на зміну йому приходить російський класи­цизм (російський ампір), якому властива геометрична чіткість, відмова від пишного оздоблення, світлі фарби (жовті стіни й білі колони).

Стилістики українського живопису цього періоду дуже різ­номанітні й нерівноцінні за рівнем майстерності. Більшість парадних портретів (парсун) козацьких полковників написані у реалістичній манері місцевими майстрами, які вміло передали настрій і характер зображуваних старшин.

Відмінною складовою храмового живопису стає у цей час т. зв. ктиторський портрет. Ктиторами називали засновників, меценатів, опікунів тієї або іншої церкви, а також діючих цер­ковних старост (глав парафіяльних рад). У вівтарній частині Успенської церкви Києво-Печерської лаври було зображено 85 історичних осіб — від князів Київської Русі до Петра І.

У XVIII ст. спостерігається відтік української інтелігенції до Росії. Це було пов'язано як з об'єктивними (складні полі­тичні та соціальні умови життя в Україні у зв'язку з колоні­заторською політикою царизму), так і з суб'єктивними причи­нами (намагання здійснити особисту кар'єру в центрі імперії). Багато українців обіймали вищі державні та церковні посади в Росії (наприклад, канцлером Катерини II був О. Безбородько, фаворитом Єлизавети І — О. Розумовський). Серед професорів Слов'яно-латинської академії — першого вищого навчального закладу Росії — було 95 професорів з Києво-Могилянської ака­демії. Це було пов'язано з тим, що загальний рівень культури й освіти в цілому в Україні того часу був вищим, ніж у Росії. Наприклад, перший університету Росії — Московський — було створено в 1755 p., а в Україні подібний заклад — Києво-Мо-гилянська академія — існував з 1632 p., Львівський універси­тет — з 1661 р.

Контрольні запитання:

1. Чому період 60-80-х pp. XVII ст. в історії України нази­вається «Руїною»?

2. Як можна оцінити політику І. Мазепи під час Північної війни?

Модуль 2. Нова історія України

3. Яке значення в історії України має Полтавська битва?

4. Назвіть основні етапи обмеження та ліквідації автономії України у складі Російської імперії.

5. У чому були причини ліквідації Запорозької Січі?

6. У чому були причини гайдамацького та опришківського рухів в Україні у XVIII ст.?

7. Чому повстання в с Турбаї було типовим проявом антифео­дального руху?

8. Як відбулося приєднання Північного Причорномор'я та Правобережної України до складу Російської імперії? Що спільного і відмінного в цих процесах?

9. Доведіть, що протягом XVIII ст. промислове виробництво в Україні набуло товарного характеру.

10. Якими були основні напрями творчості Г. С Сковороди?