Північна війна

Україна змушена була взяти участь у цій війні. Козаки во­ювали зі шведами поза межами України й зазнавали великих втрат. Страшним тягарем було будівництво фортець, утри­мання московського війська, збір податків, сума яких у зв'язку з війною значно зросла. Посилення централізації Московської держави, якої домагався Петро І, суперечило існуванню авто-

Модуль 2. Нова історія України

номної України. Цар задумав переселити козацтво на східні землі, а Україну віддати під управління свого намісника.

Спочатку московське військо в Північній війні зазнавало по­разок. У 1704 р. бойові дії почалися безпосередньо в Україні, де українські війська успішно воювали проти поляків — на той час прибічників шведів - і самих шведських військ. Полкам Мазе­пи вдалося на деякий час зайняти Правобережну Україну, взя­ти участь у захопленні Варшави. Але у 1706 р. Польща зазнала поразки, і основні сили шведів зосереджуються проти Моск­ви. У вересні 1708 р. шведські війська вступають на територію України. На їх бік з 5-тисячним військом переходить гетьман І. Мазепа. Він обіцяє шведському королю зимові квартири, про­довольство й фураж, військову допомогу. Шведський король зобов'язується обороняти Україну, зберегти права старшини й козаків.

Чому Мазепа пішов на цей ризикований крок, поставивши на карту своє становище гетьмана, багатство (він мав понад 100 тис. селян у своїй власності)? Адже навіть при ліквідації автономії України він міг отримати почесну відставку й мирно та в достатку доживати свій вік. Чи був його вчинок зрадою? На нашу думку, ні. Мазепа не зрадив свого народу, ризикнув своїм становищем і життям, щоб зробити Україну незалежною. Він розумів, що Швеція далеко, і впливати звідти на Україну буде набагато важче, ніж з Москви. До цього Москва неод­норазово зраджувала Україну (Віденське перемир'я 1656 p., Андрусівське перемир'я з Польщею 1667 p., постійне обмежен­ня прав України всупереч Березневим статтям 1654 р. тощо).

Коли Петро І дізнався про перехід Мазепи до шведів, він на­казав провести масові репресії в Україні. Столицю гетьмана — Батурин — було зруйновано, 15 тис. його мешканців (у тому числі жінок і дітей) було вбито. Такої ж участі зазнали Лебедин, Ромни та багато інших міст і сіл. Основна частина народних мас була дезорієнтована й залишалася пасивною у війні, що трива­ла на території України. Запорожці на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком підтримали Мазепу. За це царські війська зруйнували Січ, навіть мертвих виймаючи з могил і відрубуючи їм голови.

Вирішальна битва між московськими та шведськими вій­ськами відбулася 27 червня 1709 р. біля Полтави (42 тис. мос-ковітів проти 24 тис. шведів). Шведські війська зазнали по­разки (9234 убито, 2874 — взято у полон, у тому числі 1 фельд­маршала, 4 генерала), а згодом ще 20 тис. здалося у полон біля переправи через Дніпро. Російські війська втратили 1345 убитими. Було захоплено основну казну шведської

Греченко В.А. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

армії (2 млн монет), каси полків (400 тис. монет) і кошти І. Мазепи (300 тис. монет). Полтавська битва стала переломною в ході Північної війни. Значно зріс авторитет Москви й Петра І; Проте це стало катастрофою для Мазепи і його планів щодо незалежності України. У вересні 1709 p., приголомшений по­разкою і крахом своїх надій, Мазепа помирає. Він мав гарні на­міри щодо зміцнення державності України, але прорахувався і тим самим ще більше погіршив становище. Але на відміну від багатьох інших гетьманів, він боровся і діяв, а не пристосову­вався і мовчав.

На місце Мазепи ще в 1708 р. Петро І наказує обрати гетьма­ном Івана Скоропадського (1708-1722 pp.). Послідовники й при­хильники Мазепи обирають своїм гетьманом Пилипа Орлика, який створює проект першої Конституції України. Основним її положенням були тези про незалежність України на обох бе­регах Дніпра від усілякого іноземного панування. Гетьманські прерогативи дещо обмежувалися, тричі на рік мала збиратися генеральна рада у складі полкової й сотенної старшини, пред­ставників Запорозького війська. Усі посади мали бути вибор­ними, православ'я — пануючою релігією. Планувалося чітко розмежувати державний скарб, яким би керував генеральний підскарбій, і особисті фінанси гетьмана. Передбачалася перевір­ка державних земель, що перебували у користуванні старшини, встановлення контролю за повинностями підданих, скасування деяких податків. Конституція П. Орлика була пройнята широ­ким демократизмом, стала важливим досягненням правничої думки того часу.

У1713 р. Петро І видав указ про перейменування Московії на Росію, а в 1721 p., після перемоги в Північній війні, — на Росій­ську імперію. Лівобережну Україну (Гетьманщину) офіційно почали називати Малоросією.