Фома Аквінський – систематизатор середньовічної схоластики

Фома Аквінський (1225-1274 рр.) – являється католицьким теологом, який інтерпретував вчення Арістотеля та використав його в християнському віровченні. Основний принцип його філософії – це гармонія віри і розуму.

Універсалії існують потрійним чином:

- до речей як ідеальна сутність речей у розумі Бога;

- у речах, як їх субстанціальна форма;

- у людському розумі, перетворюючись в процесі абстрагування сутності від одиничних речей.

Сутність теорії Ф. Аквінського

1) розум здібний раціонально довести буття бога і відхилити заперечення проти істин віри;

2) все існуюче складається богом у ієрархічному порядку;

3) рухаючись до істини, розум може вступити в суперечку з догматами віри;

4) протиріччя між двома положеннями завжди означає, що одне з них – помилкове; у божественному одкровенні помилок бути не може, тому помиляється розум, а не віра;

5) матерія не може існувати окремо від форми, але форма може існувати сама по собі;

6) бог – істота цілком духовна, а тілесні речі природного світу існують тільки у поєднанні форми з матерією;

7) кожне явище має свою причину, а верховною причиною всіх реальних явищ і процесів є бог;

8) розум пов’язаний з відчуттям, тому для пізнання доступний тільки тілесний світ, а позатілесне, духовне є недоступним, тому сутність речей недосяжна.

Висновок: Вчення Ф. Аквінського отримало назву «томізм» і стало ідологічною засадою і теоретичним знаряддям католицизму.