Сутність філософських поглядів софістів

1. усі людські поняття, етичні норми і оцінки відносні;

2. матерія рухлива, тому всі сприйняття людини відносні;

3. кожне ствердження може бути на рівній підставі протипоставлене суперечному йому ствердженню;

4. ніщо не існує; якщо існує щось суще, то воно не пізнається або пізнається, але це пізнання не можна пояснити;

5. знатність – це вимисел, природа нікого не створила рабом, усі люди народжуються вільними;

6. кожна влада встановлює свої закони, які корисні для неї самої.

В цілому софісти зосередили свою увагу на соціальних питаннях, на бутті людини, проблемах комунікації. Деякі з них навчали прийомам і формам переконання незалежно від питання про істиність доведених положень і навіть використовували дивні рухи думки, наприклад: «Те, що ти не загубив, ти маєш; ти не загубив роги, значить, ти їх маєш». Софісти дійшли до ідеї, що доводити можна все що завгодно, як і спростувати в залежності від інтересу і обставин.

Сократ розвинув вчення, яке будувалося на об’єктивному ідеалізмі. Звинувачений у вільнодумстві, у запереченні усталених богів, що «розбещує» молодь, він був засуджений і випив кубок з ядом. Сократ не залишив після себе праць, а його думки дійшли до нас через твори його учнів Ксенофонта, Платона, Аристофана, Аристотеля. Своє вчення він викладав у формі дискусії або бесіди, вважаючи, що філософія - це не роздуми і розгляд природи, а вчення про те, як потрібно жити. Головна задача пізнання – пізнати самого себе.