ТЕМА 13

«ВЛАДА І ЛІДЕРСТВО В МЕНЕДЖМЕНТІ»

279. Рішення, які врівноважують протиріччя, що виникають,- це:

1) організаційні;

2) запрограмовані;

3) незапрограмовані;

4) компромісні.

280. Рішення, обґрунтовані об'єктивними аналітичними процеса­ми,- це:

1) організаційні;

2) інтуїтивні;

3) раціональні;

4) компромісні.

281. До характерних ознак колективу не належить:

1) спільна мета

2) взаємодія людей у процесі досягнення їх спільної мети

3) однорідність за віковим та професійним складом

4) постійність взаємодії протягом всього часу існування колективу

282. До причин, що обумовлюють виникнення неформальних груп, не відносять:

1) економічна доцільність

2) потреба у захисті

3) психологічна близькість і симпатія

4) бажання раціоналізувати свою роботу і підвищити її продуктивність

283. До неформальних груп в організації належать:

1) Рада акціонерів

2) група підтримки звільненого директора заводу

3) профспілковий комітет

4) проектні команди

284. До формальних груп підприємства не слід відносити:

1) профспілковий комітет

2) групу любителів підводного плавання

3) футбольну команду підприємства

4) проектні команди

285. Вкажіть, яка з ознак стосується неформальних груп:

1) створюються як структурні підрозділи в організації

2) формуються для виконання регулярної функції

3) складається відповідний розподіл ролей та позицій

4) створюються членами організації згідно з їх взаємними симпатія­ми, спільними інтересами тощо

286. До чинників, що впливають на роботу групи, відносять:

1) розмір та склад групи

2) статус членів групи

3) групові ролі

4) всі перелічені чинники

287. Розвиток колективу (групи) відбувається за такими стадіями:

1) формування групи, притирання, нормалізація стосунків, інтеграція діяльності

2) формування, боротьба, нормалізація, розпад, імплементація відносин

3) притирання, розпад, нормалізація, імплементація

4) боротьба, розмежування, інтеграція діяльності, криза

289. До позитивних наслідків конфлікту у групі не належить:

1) досягнення консенсусу у спірному питанні

2) бажання співробітництва

3) зростання групової одностайності

4) поліпшення взаємовідносин між членами групи

290. До структурних методів управління конфліктами не відносять:

1) роз'яснення підлеглим вимог до роботи

2) координацію та інтеграцію спільної роботи

3) знаходження компромісу

4) встановлення загальноорганізаційних комплексних цілей діяльності

291. Влада, що передбачає використання людиною як основного інс­трументу впливу на інших свої знання, — це:

1) еталонна влада

2) законна влада

3) експертна влада

4) харизматична влада

292. Влада, що передбачає використання людиною як основного інс­трументу впливу на інших свої особисті риси, — це:

1) влада винагороди

2) законна влада

3) експертна влада

4) харизматична влада

293. Вкажіть форму влади, яку слід використовувати у випадках, ко­ли активним мотивуючим фактором є потреби найвищого рівня:

1) експертну владу

2) владу винагороди

3) владу переконання

4) еталонну владу

294. З'ясуйте, який вид влади базується на ефективному переда­ванні керівником своєї точки зору іншим:

1) влада переконання

2) еталонна влада

3) законна влада

4) влада співробітництва

295. Назвіть тип влади, який передбачає вплив на підлеглих через традиції, здатні задовольнити потребу виконавця у захищеності і прина­лежності:

1) експертна влада

2) влада переконання

3) законна влада

4) еталонна влада

296. Назвіть стиль управління, що відповідає «Системі 3» за класифі­кацією Р. Лайкерта:

1) доброзичливо-консультативний

2) експлуататорсько-авторитарний

3) доброзичливо-авторитарний

4) консультативно-демократичний

297. «У виконавців відсутнє або нерозвинуте честолюбство, і вони прагнуть уникати відповідальності, бажають, щоб ними керували» — це одна із тез Д. Мак-Грегора:

1) теорії «X»

2) теорії «Y»

3) теорії «Z»

4) теорії «XY»

298. Авторами управлінської решітки, яка розглядала різні варіанти співвідношення поведінки керівників залежно від того, про що вони дбають в першу чергу — про виконання виробничих завдань чи про збереження нормальних стосунків у керованій ними групі, є:

1) Р. Блейк і Дж. Моутон

2) В. Врум і Ф. Йєттон

3) П. Герсі і К. Бланшар

4) В. Врум і Дж. Моутон

299. Модель Т. Мітчела і Р. Хауса — це теорія, що розглядає:

1) поведінкові аспекти лідерства

2) ситуаційні аспекти лідерства

3) дії лідера, обумовлені його особистими якостями

4) дії лідера, обумовлені його діловими якостями

300. Автократично-ліберальний континум стилів керування запро­понований:

1) П. Герсі

2) Д. Мак-Грегором

3) К. Левіним

4) В. Врумом та Ф. Йєттоном

301. Теорія, яка головним інструментом впливу на поведінку людей вважає встановлення цілей і визначення шляхів їх досягнення, — це:

1) модель Фідлера

2) модель Р. Блейка і Дж. Моутон

3) модель Врума — Йєттона

4) модель Т. Мітчела і Р. Хауса