Лікування операційних ран

Лікування операційної рани по суті починається вже на операційному столі, коли хірург прагне створити найкращі умови для її загоєння.

(1) СТВОРЕННЯ УМОВ ДЛЯ ЗАГОЄННЯ ПЕРВИННИМ НАТЯГНЕННЯМ ПІД ЧАС ОПЕРАЦІЇ

Операційні рани — умовно асептичні, різані. При їх нане­сении створюються всі умови для загоєння первинним натягненням: забезпечуються профілактика інфекції, надійний гемостаз, в рані от­сутствуют чужорідні тіла і некротичні тканини. В кінці операції краю рани зближуються і ретельно зіставляються шляхом накладення швів. При вірогідності скупчення в рані ексудату в ній залишають дренаж. Завершується операція накладенням асептичної пов'язки.

Після накладення швів на глибоку рану кінцівки з повреждени­ем м'язів, сухожиль, судин і нервових стволів доцільна иммо­билизация гіпсовою лонгетой. Цей прийом забезпечує функціональний спокій, прискорення загоєння і зменшення болів в післяопераційному періоді.

Важливим моментом є здійснення антибиотикопрофилактики, загальний принцип якої — введення антибіотика до операції (або на операційному столі) і протягом 6-48 годин після операції. Наїбо­лєє часто для цього застосовують цефалоспорины 2 і 3 покоління. Схема введення антибіотиків представлена на малюнку 4.2.

Мал. 4.2

Схема антибиотикопрофилактики при операціях з різною мірою інфікованості

Слід підкреслити, що основні умови для загоєння рани первинним натягненням створюються саме під час операції.

(2) ЛІКУВАННЯ РАН В ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОМУ ПЕРІОДІ

Після операції необхідно додатково вирішити чотири завдання:

| знеболення

| профілактика вторинної інфекції

| прискорення процесів загоєння в рані

| корекція загального стану хворого.