Класичні типи загоєння

При можливій різноманітності варіантів перебігу ра­невого процесу залежно від характеру поранення, міри розвитку мікрофлори, особливостей порушення імунної відповіді вони завжди мо­гут бути зведені до трьох класичних типів загоєння:

| загоєння первинним натягненням

| загоєння вторинним натягненням

| загоєння під струпом.

(1) ЗАГОЄННЯ ПЕРВИННИМ НАТЯГНЕННЯМ

Загоєння первинним натягненням (sanatio per primam intentionem) є найбільш економічним і функціонально вигідним, воно проис­ходит в коротші терміни з освітою тонкого, відносно проч­ного рубця.

Первинним натягненням гояться операційні рани, коли краї рани стикаються один з одним (сполучені швами). Кількість не­кротических тканин в рані при цьому невелике, запалення виражене трохи.

Після стихання явищ запалення і очищення рани від нежизнес­пособных кліток у фазі регенерації між стінками раневого каналу формуються соединительнотканные зрощення за рахунок утворюваного фібробластами колагену і проростаючих судин. Одночасне происхо­дит наростання епітелію з країв рани, що служить бар'єром для проник­новения мікробів.

Випадкові поверхневі рани невеликого розміру з расхождени­ем країв до 1 см також можуть гоїтися первинним натягненням без нало­жения швів. Це відбувається із-за зближення країв під впливом набряку довколишніх тканин, а надалі їх утримує образующая­ся «первинна фибриновая спайка».

Таким чином, при даному способі загоєння між краями і стен­ками рани жодної порожнини немає, і тканина, що утворюється, служить лише для фіксації і зміцнення поверхонь, що зростаються.

Первинним натягненням гояться лише неінфіковані рани: асептичні операційні або випадкові рани з незначним ин­фицированием, якщо мікроорганізми гинуть протягом першого годинника після пошкодження.

Розвитку інфекційного ускладнення в рані сприяє наявність субстрата для життєдіяльності мікробних агентів. Такими можуть бути гематома, велика кількість некротичних тканин, наявність чужорідного тіла. Гематома, окрім живильного середовища для мікроорганізмів, є так­же чинником, що забезпечує відсутність щільного зіткнення стінок рани. Чужорідне тіло, наявне в рані, може служити источ­ником інфекції і викликати реакцію відторгнення, що супроводиться вираженим, тривало поточним запаленням і некрозом довколишніх тканин.

Для загоєння первинним натягненням необхідна відсутність фак­торов, що порушують загальний стан пацієнта і негативно влияю­щих на перебіг раневого процесу.

Таким чином, для того, щоб рана зажила первинним натяжени­ем, необхідне дотримання наступних умов:

| відсутність в рані інфекції

| щільне зіткнення країв рани

| відсутність гематом і чужорідних тіл в рані

| відсутність в рані некротичних тканин

| задовільний загальний стан хворого (відсутність загальних несприятливих чинників).

Загоєння первинним натягненням проходит в найкоротші терміни, практично не наводить до розвитку ускладнень і викликає менші функціональні зміни. Це найкращий тип загоєння ран, до ко­торому завжди потрібно прагнути, а значить, дотримувати необхідні для цієї умови.

(2) ЗАГОЄННЯ ВТОРИННИМ НАТЯГНЕННЯМ

Загоєння вторинним натягненням (sanatio per secundam intentionem) — загоєння через нагноєння, через розвиток грануляційної тканини. В цьому випадку коли загоєння відбувається після вираженого запального процесу, в результаті якого рана очищається від не­кроза.