Х-хромосома

Хромосома Х за своїм розміром стоїть поза сьомою хромосомою. Але вона завжди, в кожній клітині поодинока. Лише в тих клітинах, в яких поряд з нею з’являється У-хромосома, у Х з’являється пара, хоча ця пара «нерівна», бо У хромосома це, за свідченням багатьох вчених – маленький хромосомний рудимент, який еволюційно скорочувався. Але цей «рудимент» вирішує, якої статі будуть наші нащадки. В жіночій статевій клітині одна Х-хромосома, у плода жіночої статі в кожній соматичній клітині дві хромосоми, але одна із них компактизується й, у вигляді факультативного гетерохроматину, спить.

Таким чином, Х та У хромосоми визначають стать. Одна з Х-хромосом у дівчинки приходить від матері, друга – від батька. Хлопчик отримує від матері Х хромосому, від батька – У.

До появи статевих хромосом з’явилися гени, котрі керували статевими властивостями і специфічними властивостями самців і самок.

У зв’язку з цим одні і ті ж самі гени в різних статевих хромосомах були по-різному потрібні у самців і самок, а непотрібні тимчасово замовкали.

Такі гени назвали статевими антогоністичними генами (М. Рідлі, 2009).

Цей процес вплинув на утворення статевих хромосом. І відбулося це тому, що за законами генетики кожна пара хромосом зустрічається в процесі мейотичного розподілу клітин, на стадії профази вступає в «любовний танець хромосом» - зливаються два гомологи й обмінюються ділянками, відбувається кроссінговер.

Проте цей природний процес порушився через мутації, що відбулися, а статеві біваленти, не знайшовши собі відповідної пари, стали розвиватися своїм шляхом.

Рідлі наводить підтверджуючий приклад такого самостійного еволюційного розвитку: два гени, відповідальні за обмін кальцію, на хромосомі У продовжили свою еволюцію у бік використовування кальцію для рогів, тоді як той же ген на Х-хромосомі став забезпечувати накопичення кальцію в молоці. Таким чином на хромосомі У нагромадилися гени, корисні самцям.

Оскільки моносомія Х асоційована з тривалим життям, то на моделі цієї патології можна побачити, як маніфестує остеопороз при тих формах хвороби, що називаються мозаїчними і які часто є "генетичними компаундами". Якщо уважно вивчити карту хромосоми Х, то можна побачити розмаїтість причин, які можуть привести до остеопорозу при цій патології.

Рис. 62. Хромосома Х (за В.П. Пузирьовим, 2001)

Рис. 63. Синдром Шерешевського-Тернера

Х

Характеристика фенотипу

Для регулярної форми синдрому моносомії Х характерним є такий перелік аномалій із приблизною вказівкою % для кожної з них.

Пацієнти, які мають лише частину кліток Х (ХХ\Х-мозаїки, ХУ\Х - мозаїки з різними ступенями змін гонад за чоловічим типом), а також пацієнти, у яких немає лише частини однієї Х-хромосоми (Х-ізохромосома чи делеція по Х-хромосомі), мають менший ступінь змін.

Найбільш характерними рисами є низький зріст і дисгенезія гонад. Оскільки пізніші прояви синдрому Х не виявляються в період дитинства, каріотипування призначають будь-якій дівчинці з низьким ростом невідомої етіології, клінічний фенотип якої сумісний з Х-синдромом.

Зріст: маленький, що часто помітно вже від народження. Тенденція до гладкості.

Гонади: дисгенезія яєчників (від гіпоплазії до відсутності гермінативних елементів (90%).

Лімфатичні судини: транзиторна вроджена лімфедема з резидуальним випинанням на дорсальній поверхні пальців верхніх і нижніх кінцівок (80%).

Грудна клітка: широка із широко розставленими сосками, які можуть бути гіпопластичними і\або інвертованими (80%), часто заглибина в серединній ділянці груднини.

Вуха: аномальної форми, часто відстовбурчені.

Лице: вузькі верхня щелепа і піднебіння (80%), порівняно маленька нижня щелепа (70%), внутрішні складки очної щілини (40%).

Шия: низька лінія росту волосся, коротка шия (80%), шийний птеригіум (50%).

Кінцівки: cubіtіs valgus або інша аномалія ліктя (70%). Колінні аномалії, такі як серединний тибіальний екзостоз (60%). Коротка 4-п'ясткова кістка і\або плеснова (50%).

Інші зміни скелета: дисплазія кісток із грубими трабекулами, найпомітніша в ділянці метафізів довгих трубчастих кісток (50%). Вивих стегна.

Нігті: вузькі, випуклі і\або глибоко посаджені (70%).

Шкіра: надмірно пігментовані невуси (50%). Надлишки шкіри, особливо в ділянці шиї в ранньому дитинстві. Тенденція до формування келоїдної тканини.

Нирки: найчастіше підковоподібна нирка, подвоєння або розщеплення ниркової миски, незначні зміни (60%).

Серце: вади (20%), у 70% з них - коарктація аорти.

ЦНС: погіршення слухового сприйняття (50%).

Рідкі аномалії:

Скелетні: аномальний кут між променевою кісткою і кістками зап'ястя, деформація Маделунга (вроджене порушення скостеніння й росту променевої кістки), коротка середня фаланга 5 пальця кисті, короткої 3-5 п’ясткові і плеснові кістки, сколіоз, кіфоз, spіna bіfіda, артродез хребців, аномалії турецького сідла.

ЦНС: уповільнене мислення. Середній рівень ІQ - 95.

Очі: птоз (16%), косоокість, блакитні склери, катаракта.

Інші зміни: гемангіоматоз, рідко - внутрішній. Довге волосся на руках, ідіопатична гіпертонія, цукровий діабет, хвороба Крона, порушення функції щитоподібної залози.

Рис. 64. Моносомія Х

(мозаїчна форма – 45,Х/46,ХХ)

Рис. 65. Синдром Шерешевського-Тернера

Рис. 66. Мозаїчна форма синдрома Шерешевського-Тернера

Рис. 67. Мозаїчна форма синдрома Шерешевського-Тернера

45Х[11]/46,ХХ[23]

Рис. 68. Абортус 23 тижня МВПР.

Каріотип 45,Х

Рис. 69. Синдром Шерешевського-Тернера

Рис. 70. Мозаїчна форма синдрома Шерешевського-Тернера

46,ХХ/45,Х

Рис. 71. Синдром Шерешевського-Тернера

Рис. 72. Синдром Шерешевського-Тернера