Ступеню конвертування валют

61. Резервна валюта: суть, передумови набуття статусу та види. СПЗ: суть. Структура, сфера використання.

Резервна валюта — це національна валюта провідних країн світу, що накопичується центральними банками інших країн як резерв коштів для міжнародних розрахунків. Функції резервної валюти:

-виступає міжнародним платіжним засобом;

-служить базою для визначення валютного паритету і валютного курсу;

-використовується як інструмент для проведення валютної політики — валютної інтервенції.

Для набуття статусу резервної валюти повинні існувати об’єктивні передумови, а саме:

-домінуючі позиції країни у світовому виробництві, експорті товарів та капіталів;

-розвинута мережа кредитно-банківських установ;

-лібералізація валютних операцій;

-розвинутий ринок позичкових капіталів;

-наявність зовнішньої конвертації валюти.

Суб’єктивною передумовою набуття статусу резервної валюти є активна зовнішня валютно-кредитна політика;

за видами валютних операцій:

валюта ціни контракту;

валюта платежу;

валюта кредиту;

валюта клірингу;

валюта векселя.

за принципом побудови:

«кошикового» типу (екю) та звичайна.

Екю — європейська валютна одиниця, яка була введена з березня 1979 р. й умовна вартість якої визначалася за методом валютного кошика.

Євро — це єдина валюта багатьох країн, які входять до Європейського Союзу. До 1 січня 2002 р. євро теж була кошикового типу.

СПЗ — міжнародний резервний актив, який заснований МВФ у 1969 р. для підтримання Бреттон-Вудської валютної системи фіксованих валютних курсів з метою забезпечення системи існуючих офіційних резервів країн-учасниць. СПЗ — не валюта і не вимога МВФ, а штучний кошик валют, який використовується МВФ для цілей міжнародного обліку та деякими країнами для прив’язування курсів їхніх валют.

Вартість СПЗ була визначена як еквівалент 0,888671 грама золота, що дорівнювало одному долару США. Але вже в 1973 р. вартість була визначена за новим принципом, а саме: як кошик валют, до якого входили такі валюти: японська єна, англійський фунт стерлінгів, долар США та екю.

СПЗ — сума специфічних вартостей чотирьох валют (курси яких визначаються до долара США) на підставі валютного курсу, що котирується в даний час на Лондонському ринку. Склад кошика переглядається кожні п’ять років, з тим щоб він точніше відображав відносну важливість валют, які входять до цього кошика, в міжнародних торгівлі і фінансовій системі. З жовтня 2000 р. метод вибору валют було переглянуто у зв’язку з уведенням євро як загальної валюти країн — членів ЄС та зростанням її ролі на міжнародних фінансових ринках. Ці зміни стали чинними з 1 січня 2001 р.

Сьогодні застосування СПЗ як резервного активу обмежене, в основному вони служать одиницею обліку за операціями МВФ.

СПЗ, екю та євро є міжнародними розрахунковими грошовими одиницями.

62. Валютний курс та його режими. Валютний паритет.

Валютний курс – ціна грошової одиниці даної країни, яка виражена в грошовій одиниці іншої країни. Валютний курс має свою вартісну основу та коливається залежно від попиту та пропозиції. Валютний курс виконує низку важливих економічних функцій:

– подолання національних обмежень грошової одиниці;

– локальна цінність грошової одиниці перетворюється в міжнародну;

– виступає засобом інтернаціоналізації грошових відносин;

– сприяє утворенню цілісної світової системи грошей.

На валютний курс впливають такі фактори як зміна обсягів ВВП, стан торговельного балансу країни, рівень інфляції, внутрішня та зовнішня пропозиція грошей, відсоткові ставки, перспективи політичного розвитку, державне регулювання валютного курсу.
Два види валютних курсів: фіксовані та плаваючі або гнучкі.

Фіксовані курси – система, що припускає наявність зареєстрованих паритетів, які знаходяться в основі валютних курсів, що підтримуються державними валютними органами. Фіксований валютний курс офіційно встановлюється центральним банком з врахуванням співвідношення цін у даній країні з цінами країн головних партнерів, рівня валютних резервів, стану торговельного балансу. Фіксований валютний курс найбільш доцільний за умов внутрішніх кризових ситуацій в нестабільній економіці, тому що забезпечує нижчі темпи інфляції, стабільні умови для зовнішньоекономічної діяльності, створює можливість прогнозувати розвиток ситуації в країні

Гнучкі (плаваючі) курси – це система, при якій у валют відсутні офіційні паритети. Розрізняють плаваючі курси, які змінюються в залежності від попиту та пропозиції на ринку та курси, які змінюються в залежності від попиту і пропозиції на ринку, але корегуються валютними інтервенціями центральних банків. В разі використання плаваючого валютного курсу рух іноземної валюти не впливає на грошову базу, і центральний банк може проводити свою грошово-кредитну політику, передбачаючи, що це не вплине значною мірою на стан платіжного балансу.

Визначення курсу валют називають котируванням, яким займаються офіційні державні органи. При котируванні валют вказується курс продавця, за яким банки продають валюту, і курс покупця, за яким банки купують цю валюту.

Валютний паритет – законодавчо встановлене співвідношення між двома валютами, що становить основу валютного курсу.

63. Валютний ринок: суть, класифікація, функції

Валютний ринок - це сукупність економічних і організаційних форм, які пов'язані з купівлею або продажем валют різних країн.

Валютний ринок як система включать дві взаємопов'язані підсистеми:

- Валютний механізм - це сукупність правових норм і інститутів, які регулюють діяльність на національному і міжнародному валютних ринках.

- - Валютні стосунки - це щоденні угоди, в які вступають фізичні і юридичні особи з метою здійснення міжнародних розрахунків, кредитних і інших грошових операцій за допомогою купівлі або продаж іноземної валюти.

Об'єктом валютного ринку є валютні операції з продажу і обміну національної і іноземної валют.

Суб'єкти валютного ринку - це продавці і покупці валюти, і посередники на валютному ринку: банки, валютні біржі, брокерські фірми підприємницькі структури, міжнародні валютні, кредитні і фінансові організації, а також держава. Держава законодавчо встановлює правила функціонування національного валютного ринку.

Функції валютного ринку:

здійснення міжнародних розрахунків,

страхування валютних ризиків;

регулювання валютних курсів і диверсифікація валютних резервів;

регулювання економічних і соціальних процесів в державі.