Становлення і розвиток американського романтизму

В розвитку американського романтизму виділяють два періоди: ранній (20 – 30 рр.) і пізній (40 – 60 рр.). Ранній етап представлено іменами Ірвінга та Купера; перехідним етапом вважається творчість трансценденталістів – Емерсона та Торо; пізній романтизм є пов’язаним з діяльністю Едгара По, Готорна, Мелвілла, Бічер-Стоу, Лонгфелло та Уітмена. Американський романтизм розвився на фоні видатних подій американської історії.
Американський романтизм розвився як раз в період становлення США. Молода країна тільки почала усвідомлювати власну самобутність, і романтизм з його установкою на національне обличчя сприяв ствердженню американської культури як оригінальної. Не дивлячись на всі проблеми, які існували у суспільстві, письменники молодої країни вірили у великі можливості США, в їхній творчості існувала віра у “американську мрію”
Купер став першим американським письменником, ім’я якого вийшло за кордони США. Вважається, що він відкрив європейцям Америку, створив національне обличчя американця, як в позитивному, так і в негативному сенсі, і навіки прославив людину честі і мужності.
В історію американської літератури По увійшов як поет, новеліст і критик. Він є класиком “короткого оповідання”. Його вважають родоначальником детективного жанру.
Лонгфелло – творець американського національного епосу. “Пісня про Гайавату” (1855) відкрила європейцям поетичне бачення Америки, “Пісні про рабство” (1842) підняли аболіціоністський рух, в якому професор Гарвардського університету Лонгфелло приймав активну участь.