Суспільно-історичні передумови виникнення і розвитку романтизму.Головні риси естетики романтизму

На рубежі XVIII—XIX ст. в європейській літературі утверджується новий напрям — романтизм. Його можна розглядати як своєрідний відгук на соціальні та економічні зміни в житті Європи наприкінці XVIII ст. Головними подіями, що дали поштовх до зародження романтизму, були Французька буржуазна революція 1789 — 1794 рр. та наполеонівські війни, що розпочалися після неї, промисловий переворот в Англії Подальший розвиток романтизму припадає на період Реставрації (1815 — 1830 рр.) та 30 — 40-ві рр. Згодом домінуючим напрямом став реалізм, на зміну якому у 1870 — 1900 рр. прийшов натуралізм.
Передумови виникнення романтизму:
Світоглядні: ідеї братів Шлегелів, Ф. Шеллінга, І. Канта, И. Фіхте та ін.
Естетичні: сентименталізм, угрупування «Буря і натиск», творчість Й. Гете і Ф. Шіллера, теорія народності Гердера.
Історичні: історичні події в Європі, зокрема Велика Французька революція 1789 — 1794 рр.
Романтизм виник у той час, коли Європа пережила сильне духовне розчарування у зв'язку з подіями Французької революції 1789 — 1794 рр. та наполеонівськими війнами. Ставилися під сумнів переконання, що людині під силу перебудувати на краще суспільний порядок на основі розуму, і це пригнічувало. Адже революція привела до суспільної гармонії, вона скінчилася розгулом насильства і кривавим «якобінським терором». Так було завдано удару по вірі в розум, його могутність, силу. Саме цим пояснювалося глибоке розчарування, яке охопило багатьох митців-романтиків. і. Саме тут треба шукати витоки образу розчарованого в житті героя, оспіваного романтиками.
Передромантизм — явища і тенденції в європейській літературі й духовній культурі II половини XVIII ст., які підготували ґрунт для розвитку романтизму.
Риси:
• зростання інтересу до середньовічної літератури та народної творчості;
• відведення головної ролі уяві, фантазії, творчості;
• виникнення поняття «романтичного», що передувало появі терміна «романтизм».
Ранній романтизм (кінець XVIII — початок XIX ст.)
Доба наполеонівських війн та період Реставрації утворили першу хвилю романтизму. В Англії це творчість поетів Дж. Г. Байрона, Персі Буші Шеллі, Дж. Кітса, романіста В.Скотта, у Німеччині — майстра сатиричної прози Ернста Теодора Амадея Гофмана і блискучого лірика й сатирика Генріха Гейне.
Розвинені форми (20—40-ві рр. XIX ст.).
Друга хвиля романтизму розпочинається після липневої революції у Франції та після повстання у Польщі, тобто після 1830 р.
Під впливом європейського романтизму розвивалася американська література, яка вела початок від цього часу і була представлена романістичними творами Дж. Ф. Купера, Е. По.
Пізній романтизм (після революції 1848 р.).
Загальні естетичні принципи романтизму:
• містичне відчуття (багато моментів безпосереднього спілкування з божественним світом);
• кохання — шлях пізнання таємниці буття;
• ствердження самостійності, неповторності кожної людини;
• центр уваги перенесений із зовнішнього світу у внутрішній;
• заперечення канонів у творчості;
• поет — вільний творець, який має право висловлювати у своїх творах власне «я». Він ставить себе високо над натовпом;
• фантазії відводиться головне місце; розуму — другорядне;
• незвичайний герой у незвичайних обставинах (розчарований, самотній — спустошений життям, пасивний; з другого боку — бунтар, протестант);
• любов до неясних сюжетів минулого часу, віддалених країв (особливо Індії);
• пошуки ідеалу;
• відкриття краси народного мистецтва — казок, пісень, легенд та переказів;
• незадоволення суспільним ладом.
Усі романтики вважали, що існував трагічний розрив між їхнім уявленням і реальним життям. Людина у мистецтві романтизму завжди трагічна: вона не сприймала дійсність, знаходилася у дисгармонії з собою, вона — бунтар і жертва. Тому романтичний напрям передбачав ліричний бурхливий вияв почуттів. Зі сцени лунали заклики до свободи, до захисту людської гідності.

2. Ранній період творчості Д.Н.Г.Байрона
В школі Гарроу 1801 -1805 та університеті 1805 -1808,час створення перших ліричних віршів. Найкращі з них зьявилися через закоханість до сусудки Мері Чаворт. Це було глибоке і тривке почуття, яке навчило Байрона кохати і стараждати. Особливо хвилююче він передав свої хвилювання і почуття у вірші «Сон». Також яскравий приклад вірш «Ти щаслива «, де поет розповідає про візит у дім Мері, про ніжність до її сина.
Рані ліричні твори різної тематики були об’єднанні поетом в 4 збірки, які виходили друком у 1806-1808. але в цілому ці твори близькі до поезії класицизму, яку Б. високо цінував. В них є простота і щирість, сила почуттів, але вони ще мало оригінальні і за образність і за формою.
Літературні погляди молодого поета цілковито виявились у юнацькій збірці «Години дозвілля». Вірші, що увійшли до цієї збірки, були наслідувальними. Мотиви вольнодумства вимальовувалися розпливчасто, а роздуми про швидкоплинність дружби і кохання — меланхолійно. Найбільш типовими для цієї збірки стали спогади про дитинство. А перша сатирична поема «Англійські барди і шотландські спостерігачі» не свідчила про оригінальність поглядів щодо призначення мистецтва і митця
Але позиція молодого Байрона щодо цієї теми зберігається і в більш пізні періоди його творчості. Усе своє життя він дотримувався класицистичної теорії мистецтва і розуміння завдань поета. Деякі ранні твори поета було видано лише після його смерті. Серед них сатира «Прокляття Мінерви», в якій поет водночас звинувачував тих, хто грабував народ Греції, і прославляв античні шедеври священного храму в Афінах. Отже, високі громадянські і політичні мотиви властиві навіть ранній творчості Байрона. І лише поема «Паломництво Чайльд Гарольда» стала новим етапом у творчості Байрона. Адже в ній через внутрішній світ персонажа й автора розкриваються і героїка давніх та нових часів, і трагічні проблеми сучасності.