 |
Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | |
Характеристика методів організації діяльності учнів і формування досвіду їх суспільної поведінки
|
|
Методи виховання – це шляхи і способи діяльності вихователів і вихованців з метою досягнення виховних цілей.
До групи методів організації діяльності учнів і формування досвіду їх суспільної поведінки належать: приучення, вправи, педагогічна вимога, доручення, створення виховуючи ситуацій.
Приучення – планомірне й регулярне виконання певних дій з метою перетворення їх на звичні форми поведінки.
Вправи – багаторазове виконання необхідних дій, доведення їх до автоматизму. Внаслідок виконання вправ у особистості з’являються стійки якості – навички й звички.
Педагогічна вимога – певне конкретне, реальне завдання, спрямоване на стимулювання або гальмування позитивних чи негативних дій, прояву певних якостей особистості. За формою пред’явлення розрізняють прямі і непрямі вимоги. Пряму вимогу характеризують точність, конкретність, визначеність, зрозуміле формулювання, рішучий тон – це наказ, вказівка тощо. Непряма вимога – це вимога-порада, вимога-натяк, вимога-схвалення, вимога-осуд і т.д.
Доручення – метод, що має за мету приучення до позитивних вчинків, формування суспільної активності (виготовлення іграшок для молодших, ремонт столів, парт, висадка дерев тощо).
Виховуючи ситуації – спеціально створені педагогічні умови, в яких організується діяльність і поведінка вихованців. Учень постає перед вибором: як йому вчинити, що сказати, брати чи не брати участь в обговоренні і т.д. Ситуація повинна бути природною і несподіваною.
51 Методи стимулювання у вихованні, педагогічні вимоги до їх застосуванняю. А.С. Макаренко і В.О. Сухомлинський про місце і роль покарань та заохочень у системі виховання.
До цієї групи методів належать гра, змагання, заохочення і покарання.
Гра – один із видів діяльності дитини, що полягає у відтворенні дій дорослих і стосунків між ними.
Види ігор визначають на основі різнопланової діяльності дітей: ігри-дозвілля, ігри педагогічні (організовані з метою вирішення навчально-виховних завдань).
Змагання – метод, що враховує природну схильність учнів до здорового суперництва й дає можливість швидко засвоювати досвід громадської поведінки, розвивати моральні, фізичні, естетичні та інші якості, розкривати творчі здібності. Змагання можуть бути індивідуальними й колективними, епізодичними і розрахованими на тривалий термін. Під час організації змагання необхідно дотримуватися добровільності, гласності, конкретності показників, порівнянності результатів, залучати учнів до розроблення умов змагання, справедливо підбивати підсумки.
Заохочення – вираження громадської позитивної оцінки діяльності й поведінки окремого учня або колективу. Його стимулююча роль полягає в громадському визнанні того способу дії, який обрав та впроваджує в життя школяр. Маючи почуття задоволення, він переживає підйом бадьорості, енергії, упевненості в своїх силах. Види заохочення: схвалення, похвала, подяка, нагородження коштовними подарунками, грамотами тощо.
Заохочення має виховну силу тільки за дотримання певних умов: своєчасність похвали, об’єктивність заохочувального впливу, опора на громадську думку, гласність, врахування вікових та індивідуальних особливостей.
Покарання – осуд дій і вчинків, що суперечать нормам громадської поведінки з метою їх припинення й невикористання в майбутньому. Види покарання: зауваження, попередження, осуд, обговорення на зборах, стягнення, відсторонення від занять, виключення зі школи тощо.
Покарання має бути гуманним, таким, щоб не ображати гідність учня, ґрунтуватися на добродушності педагога і повазі до особистості дитини. Воно повинно викликати в учнів переживання, почуття провини, докори совісті, прагнення змінити поведінку, підвищувати його відповідальність за власну поведінку, зміцнювати дисциплінованість, розвивати несприйняття негативного, здатність протистояти негідним бажанням
Дата публикования: 2015-02-03; Прочитано: 886 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!
