Форми взаємозв’язку школи та сім’ї. А.С. Макаренко та В.О. Сухомлинський про сімейне виховання

Педагогічне керівництво родинно-шкільним вихованням дітей має здійснюватись у найбільш ефективних формах спільної діяльності сім’ї та школи. Найпоширенішою формою спільної діяльності сім'ї та школи є батьківські збори. Загальношкільні та класні батьківські збори скликають і проводять батьки, а дирекція школи та класні керівники беруть участь у їх підготовці та проведенні. Батьківські збори мають бути тематичними, наприклад: "ІІідготовка дітей до школи в сім'ї", "Морально-етичне виховання дітей в сім'ї", "Як допомогти дитині вчитися”, „Наукова організація праці школяра" (1-4 кл.); "Проблеми спілкування батьків і дітей", "Художньо-естетичне виховання дітей”, "Як подолати труднощі у (5-9 кл.); "Формування цінностей загальнолюдської моралі", "Інтереси та захоплення дітей", "Права та обов'язки громадянина України" (9-11 кл.).

Загальношкільні батьківські збори (конференція) збираються 1-2 рази на рік, класні батьківські збори 4-5 разів на рік. У період між зборами функціонує батьківський комітет (загальношкільний або класний). Зміст роботи батьківського комітету визначається завданнями діяльності загальноосвітньої школи та конкретними умовами її функціонування. Батьківський комітет обирається загальношкільними батьківськими зборами (або зборами класу) на початку навчального року терміном на один навчальний рік. Із складу комітету обирається голова та секретар. На засіданнях батьківського комітету розглядаються питання навчально-виховної та фінансово-господарської діяльності школи (класу), а також розробляються заходи по збереженню та зміцненню здоров'я дітей. Члени загальношкільного батьківського комітету беруть участь у засіданнях педагогічних рад школи, спільно вирішують проблеми життєдіяльності школярів.

Ефективною формою педагогічного керівництва родинно-шкільним вихованням є обладнання тематичних куточків для батьків відповідно до теми батьківських зборів. У них доцільно вміщувати пам'ятки для батьків, наприклад "Умови успішного виховання дітей в сім'ї", "Батьківський авторитет", "Ти і твої товариші", "Правила поведінки у громадських місцях", "Трудове виховання дітей у сім'ї" та інші. В куточку для батьків можуть бути вміщені тексти педагогічних задач, зошит батьківських порад, етичний словник. До зборів також готуються виставки дитячих виробів, малюнків, "сімейна скринька" (з досвіду виховання у сім'ї), родинні альбоми, тематичні газети "Тато, мама і я -дружна, бережлива сім'я", "Говорять професії батьків", "Як ми відпочиваємо" та ін.

Важливою формою координації зусиль сім'ї та школи є зв'язок із батьками через щоденники. Діяльність школи і родини має бути спрямована на ліквідацію відчуження між сім'єю, школою та вихованцем. Слушне зауваження "щоденник – не книга скарг" застерігає педагогів від захоплення записами-скаргами у щоденниках. Позитивний вплив на забезпечення гармонії родинно-шкільних відносин мають схвальні записи про хороші вчинки дітей, їх успіхи тощо.

Доцільними є також інші форми спільної діяльності сім'ї та школи у вихованні дітей: батьківський лекторій, "університет молодих батьків", конференції, усні журнали, прес-конференції, вечори запитань та відповідей (зустрічі з представниками охорони здоров'я, культури, правових органів), аукціон ідей сімейної педагогіки, народна світлиця (використання народних ідей, традицій у родинному вихованні). Добре зарекомендували себе дні відкритих дверей у школі, обладнання папок-пересувок для батьків; " батьківський ринг " (вирішення родинних ситуацій, педагогічних задач), ознайомлення батьків з літературою, " альбом-естафета " (досвід родинного виховання), а також ознайомлення із умовами розвитку та виховання дітей у сім'ї (відвідування дітей вдома), " рада довіри " (індивідуальні бесіди з батьками та членами родини з проблем виховання дітей).

Спільна діяльність сім'ї та школи має бути максимально зосередженою на організації життєдіяльності дітей саме у позаурочний час, із врахуванням соціально-матеріальних умов сьогодення. У цьому плані важливим є залучення батьків до підготовки та проведення позаурочних заходів, колективних творчих справ, спільних, родинних, календарних, народних, обрядових свят "Сімейний вогник", "Мамина пісня", "Захоплення нашої сім'ї", "Бабусина казка" та інші.

Варіативність форм діяльності сім'ї та школи має бути спрямована на особистісно-зорієнтоване виховання, формування громадянина України, носія національних цінностей, загальнолюдських надбань.

Зв’язок сім’ї і школи – це найважливіша закономірність формування особистості, аксіома всієї педагогіки життя. В.О.Сухомлинський писав: "Діти, що тільки переступили поріг школи, стали учнями". Готувати дитину до школи В.О.Сухомлинський назвав великим щастям. Він радив батькам, особливо молодим, оволодіти елементарними знаннями як про шкільне, так і про дошкільне виховання; дбати про багатство і багатогранність духовного життя дитини;

всіляко розвивати, стимулювати й задовольняти дитячу цікавість і допитливість; звертати увагу дитини на явища навколишнього; дбати, щоб дитина ніколи не залишалась самотньою.

В.О.Сухомлинський у Павлиській школі особливого значення надавав, як директор, роботі з колективом батьків. Відсутність батьківського колективу, за його твердим переконанням, призводить до відсутності єдиної громадської думки батьків при здійсненні єдиних вимог школи і сім’ї у вихованні дітей. Вагомий вплив на взаємозв’язок школи і сім’ї відіграють такі форми спільної роботи як: батьківська конференція, "День батьків", відвідування педагогами учнів вдома.

А.С.Макаренко звертає увагу батьків на те що виховати дитину правильно і нормально набагато легше, ніж перевиховувати, що вимагає більше сил, знань і терпіння. Кожна сім’я є колективом рівноправних членів суспільства, але батьки і діти відрізняються тим, що перші керують сім’єю, а другі виховуються в сім’ї. Важливою причиною у вихованні дітей А.С.Макаренко вважав сам устрій сім’ї, її структуру. Одна дитина скоро стає центром у сім’ї, у сім’ї, де є кілька дітей, батьківське піклування може мати нормальний характер. Треба радити батькам, що з якоїсь причини залишають одне одного, щоб у своєму розходженні вони більше думали про дітей, бо це дуже хворобливо відбивається на них. На думку А.С.Макаренка, батькам слід серйозну увагу звернути на мету виховання: "…кожен батько і кожна мати повинні добре знати, що вони хочуть виховати у своїй дитині". Важливою умовою виховання дітей у сім’ї є власна поведінка батьків. А.С.Макаренко з цього приводу зазначав: "Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли ви з нею розмовляєте або навчаєте її, або наказуєте їй. Ви виховуєте її в кожний момент вашого життя, навіть тоді, коли вас нема вдома". Найголовніший метод виховання – батьківська вимога до себе, батьківська пошана до своєї сім’ї, батьківський контроль над кожним своїм кроком.