Авторські педагогічні технології. Технологія М.Монтессорі. Вальфдорська педагогіка. Технологія С.Френе

Педагогічна технологія - це змістовна техніка реалізації навчального процесу.

У теорії та практиці роботи шкіл сьогодні існує безліч варіантів навчально-виховного процесу. Кожен автор і виконавець привносить в педагогічний процес щось своє, індивідуальне, у зв'язку, з чим говорять, що кожна конкретна технологія є авторською.

Технологія саморозвитку (М. Монтессорі). італійський педагог, реалізувала ідеї вільного виховання та раннього розвитку в дитячому садку і початковій школі. М. Монтессорі сприйняла дитини як істоту, здатну до самостійного розвитку, і визначила головним завданням школи - постачати «їжу» для природного процесу саморозвитку, створювати навколишнє середовище, яка сприяла б йому.

Цільові орієнтації ■ Всебічний розвиток. ■ Виховання самостійності. ■ З'єднання в свідомості дитини предметного світу і розумової діяльності. Концептуальні положення • Навчання повинне проходити абсолютно природно відповідно до розвитку - дитина сама себе розвиває. • Звернення дитини до вчителя «Допоможи мені це зробити самому * - девіз педагогіки Монтессорі. • Все життя дитини - від народження до громадянської зрілості - є розвиток його незалежності і самостійності. • Облік сензитивності і спонтанності розвитку. • Єдність індивідуального і соціального розвитку. • У розумі немає нічого такого, чого раніше не було б у відчуттях.

Свідомість дитини є «вбирним», тому пріоритет дидактики - організувати навколишнє середовище для такого «вбирання». До 5 років дитина - будівельник самого себе з чого б то не було. Після 5 років відбувається розвиток свідомості, дитина перетворюється на дослідника, починає все пробувати, розбирати, про все питати.

Основні принципи такого виховання: створення педагогічно доцільного виховного і розвивального середовища, міцний зв'язок із природою, постійне вивчення особистості дитини в діяльності, співпраця з дорослими, з іншими дітьми, робота дітей у різновікових групах, виховання позитивних почуттів, власної гідності дитини, самопізнання своїх можливостей, приучування до самодисципліни, самоорганізації та порядку, тісний контакт із батьками.

Педагогічна система С.Френе — глибоко гуманна, у ній органічно поєднуються психологія, дидактика і методика початкового навчання. її головні ознаки: обов'язкове врахування особливостей вікової психології та різноманітності здібностей і нахилів дітей, цілеспрямоване стимулювання їхньої інтелектуальної та емоційної активності, суспільно корисна праця на всіх етапах навчання, створення ефективної системи шкільного самоврядування, виховання в дусі високих моральних і громадянських ідеалів.

Вихованці як активні, діяльні особистості мають набувати і збагачувати свої знання і досвід у вільній діяльності. У цьому процесі Френе виділяє три фази:

1) фаза спроб і помилок, або діяльність навпомацки, коли дитина повторює дії, які приносять успіх, і уникає тих, що закінчуються розчаруванням;

2) фаза упорядкування, коли дитина, спираючись на набутий досвід, починає вводити певний порядок у свої дії;

3) фаза гри-роботи, яка переходить у роботу-гру, коли через гру як типовий вид своєї діяльності дитина готується до роботи і до реалізації "серйозних" життєвих завдань. Отже, Френе вважав, що розумно організована вільна

діяльність — найкращий спосіб навчання, тому слід поступово, але неухильно розширювати й створювати розвивальне довкілля.

Вальдорфська педагогіка була започаткована в час соціального і економічного хаосу, що виник після Першої світової війни. Серед людей, які були свідками страшних руйнувань і вболівали за відродження, майбутнє Європи, був Еміль Мольт, директор Вальдорф-Асторії — тютюнової фабрики в Штутгарті (Німеччина). Він звернувся до Рудольфа Штайнера, фундатора антропософського руху, з проханням організувати школу для дітей робітників фабрики. Шість місяців по тому, у вересні 1919 р., перша Вальдорфська школа відчинила двері перед своїми першими вихованцями. На той час у ній було 12 учителів, 256 учнів, 8 класів.

Центральна ідея теорії Штайнера — вільна педагогіка, яка не знає соціального, релігійного, національного поділу, педагогіка, покликана давати "освіту для життя", всіляко розвивати природні задатки дитини, її внутрішню свободу й гідність.

На відміну від державних у вальдорфських школах навчання в обсязі повної середньої школи триває 12 або 13 років, диференціація запроваджується лише в старших (9—12-х або 11—13-х) класах. 13-ий рік навчання передбачає підготовку до вищого навчального закладу.

З 1-го по 8-й клас оцінок і екзаменів немає, але наприкінці навчального року вчитель — керівник класу складає детальну характеристику на кожного учня. Звіт розкриває індивідуальний досвід учнів, підсумовує теперішній стан та накреслює завдання розвитку дитини в майбутньому.

Теоретична основа методики навчання — установка на цілісне виховання особистості учня з урахуванням особливостей саме його розвитку. Тому найважливіша вимога — глибоке вивчення індивідуальності дитини, її мислення, характеру, волі, пам'яті тощо. Знайомство з дітьми відбувається ще перед їхнім вступом до школи.

Тут немає традиційного розкладу уроків, за яким переважно через кожні 45 хвилин відбувається перехід до вивчення іншого предмета. Сутність методу епох полягає в тому, що викладання предмета ведеться протягом 3—4 тижнів щоденно із 7 год. 45 хв. до 9 год. 40 хв. ранку. У розкладі уроків навчання вранці "методом епох" поєднується з практичними заняттями після 12-ої години — ручною працею, музикою, ритмікою.

Вальдорфські вчителі прагнуть поглибити в дітей почуття зв'язку з природою. їхнє кредо: "Те, що добре для природи, завжди добре й для людей". Тому дітей учать жити у співробітництві й злагоді зі світом природи. Це навчання включає: емоційний рівень — любов до природи; науковий — розуміння природних процесів; вчинковий — дійова турбота про довкілля.