Напрями діяльності класного керівника

1. Щоб максимально сприяти розвитку особистості школяра, необхідно його добре знати: де він живе, склад сім'ї, її культурний рівень, матеріальний стан, професію батьків, характер взаємовід­носин в сім'ї, режим, дозвілля дитини, участь у домашній праці; з ким спілкується, які найбільш важливі події в житті школяра, стан здоров'я; загальний розвиток (культура мови, кругозір, інте­реси та ін.), ставлення до навчання, фізичної праці; здібності ди­тини, моральні, вольові якості, особливості темпераменту та ін. Особливо важливо вивчати провідні мотиви діяльності вчинків учнів, їх моральні цінності та орієнтації, ставлення до самого себе, стан учня (в мікрогрупі, класному колективі).

2. Наступний напрям діяльності класного керівника — ство­рення або згуртування дитячого колективу, який сприяв би всебічному розвитку особистості школяра, певному комфорту його спіл­кування. У цьому напрямі важлива допомога класного керівника в організації учнівського самоврядування, діяльності різноманітних учнівських об'єднань, спілок тощо.

3. У визначенні змісту роботи по вихованню школярів класний керівник керується Конституцією України, Конвенцією ООН про права людини, Законами України «Про освіту», «Про загальну середню освіту» та іншими законодавчими і нормативно-правовими актами України і спрямовує свою роботу:

— на виховання громадянина України, який з повагою ставить­ся до Конституції України, її державних символів, має почуття власної гідності, свідоме ставлення до обов'язків, прав і свобод людини, відповідальність перед законом за свої дії;

— реалізацію прав учнів (вихованців) на вільне формування політичних і світоглядних переконань;

— виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до на­родних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу та інших народів і націй;

— виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів (вихованців)¹;

— духовно-моральне виховання, яке спирається на загально­людські цінності. Саме з цих позицій класний керівник має здійснювати формування культури поведінки, виховання кращих рис характеру: доброти, чуйності, милосердя, чесності, людської гід­ності, терпимості до інших, любов і повагу до своїх батьків, рідних. Класний керівник здійснює естетичне, трудове, екологічне, економічне, правове виховання школярів, підготовку до госпо­дарсько-трудової діяльності.

4. Наступний напрям діяльності — допомога школярам в організації змістовного дозвілля у позанавчальний час. Діяльність, спілкування школярів більш значущі для їх розвитку, якщо вони будуть педагогічно доцільно організовані в позакласній і позашкільній роботі, яка дуже різноманітна за змістом, формами, що викликає інтерес у школярів, дозволяє реалізувати себе, відчути причетність спільних справ, стимулює до самовиховання, саморозвитку (пошукова робота, участь у благоустрою, озелененню території, обладнанні спортивних споруд, дитячих ігрових майданчиків; допомога людям похилого віку, інвалідам; вивчення історії країни рідного краю; відвідування театрів, музеїв, участь у національних святах та ін.).

Виховна робота класного керівника може мати опосередкований характер, коли не він сам керує гуртками, секціями, організує свята, а виконує функцію стимулювання дітей до діяльності. Класний керівник, добре знаючи запити, потреби учнів, може впливати на зміст, форми і методи діяльності батьків, виховних закладів, спрямованих на організацію дозвілля дітей, надавати їм методичну допомогу.

5. Формування відповідального ставлення до навчання, що вимагає від класного керівника:

— системи роботи по роз'ясненню школярам важливості знань в житті людини (бесіди, зустрічі, екскурсії, обговорення книжок, статей, створення виховних ситуацій та ін.);

— створення умов для розвитку таланту, розумових здібностей, пізнавальних інтересів (залучення до роботи гуртків, факультативів, науково-технічних товариств, малих академій до участі дітей у предметних олімпіадах, пізнавальних конкурсах, класних годинах «За межами підручника», «У світі цікавих наукових ідей»);

— допомога школярам у оволодінні культурою навчальної праці, загальнонавчальними вміннями й навичками; організація гуртків «Учися вчитися», «Культура праці», консультацій та ін.;

— організація допомоги і взаємодопомоги школярам у навчанні (робота учнів-консультантів, додаткові заняття у зв'язку з хворобою дитини, іншими поважними обставинами); — спонукання до самоосвіти.

Суттєвою умовою успішності навчально-виховного процесу коли є спільна прогресивна педагогічна платформа вчителів, їх гуманізм, повага до особистості школяра, єдність вимог. Класний керівник має можливість підказати, порадити вчителям, як організувати успіх дитини, як запобігти безтактовності по відношенні донеї, визначити найбільш ефективні шляхи розвитку школяра, лінії виховного впливу та ін.

Отже, взаємодія класного керівника й учителів класу передбача є:

— взаємоінформацію про дітей, їх взаємовідносини, організа­цію і результати навчально-виховного процесу;

— взаємодопомогу, взаємопідтримку в розв'язанні складних питань;

— зацікавленість в успішній роботі класу й кожного учня; су­місний пошук шляхів розв'язання педагогічних проблем;

— сумісні зусилля, спрямовані на реалізацію визначених завдань;

— сумісний аналіз одержаних результатів;

— сумісне визначення перспектив в роботі з класним колекти­вом, окремими школярами.