Формування етичної культури учнів. . В. О. Сухомлинський про естетичне виховання учнів

Естетика — наука про прекрасне. Тому естетичне виховання — це сукупність дій вихователя і вихованців у ході їх діяльності, які забезпечують формування естетичної культури особистості.

Естетична культура передбачає сформованість у людини есте­тичних знань, смаків, ідеалів, розвиток здібностей до естетичного сприймання явищ дійсності, творів мистецтва, потребу вносити прекрасне в оточуючий людину світ, зберігати прекрасне.

Засвоєння людиною основ естетичної культури сприяє: її ро­зумовому розвитку, більш глибокому розумінню дійсності, розвитку сприймання, уяви, моральному формуванню особистості («есте­тика — сестра етики»); трудовому, фізичному вихованню («краси­ве тіло — здорове тіло»), духовному збагаченню.

«Краса — могутній засіб виховання чутливості душі, — писав В.О. Сухомлинський. — Це вершина, з якої ти можеш побачити те, чого без розуміння і почуття прекрасного, без захоплення і натхнення ніколи не побачиш. Краса — це яскраве світло, що осяває світ. При цьому світлі тобі відкривається істина, правда, добро; осяяний цим світлом, ти стаєш відданим і непримирен­ним. Краса вчить розпізнавати зло і боротися з ним. Я б назвав красу гімнастикою душі — вона випрямляє наш дух, нашу совість, наші почуття і переконання. Краса — це дзеркало, в якому ти бачиш сам себе і завдяки йому так чи інакше ставишся сам до себе».

Рівень естетичної культури школярів визначає зміст діяльнос­ті особистості у вільний час.

Нарешті, естетична куль­тура особистості є економічним фактором життя суспільства, бо підвищення ефективності ви­робництва, якості продукції певним чином пов'язане з роз­витком естетичних смаків, об­разного мислення.

Джерелами естетичного виховання є природа, краса побуту і оточуючої обстановки, мистецтво, участь людини в різних видах діяльності, національні цінності.

Зміст естетичного виховання, орієнтованого на формування естетичної культури школярів, передбачає: розвиток у школярів здібності сприймати прекрасне в природі, в праці, в творах мисте­цтва, оточуючій дійсності, поведінці людей, які бажають насоло­джуватися цим прекрасним.

Естетичне сприйняття є початковим моментом у формуванні естетичного ставлення до дійсності, тобто первісним пізнанням явищ. Виражається воно в загальній спостережливості, в здібності помічати прекрасне і звертати на нього увагу. Що саме сприйма­ється і як — визначається особистісними особливостями школяра. Тонка поетична натура по-особливому бачить світ.

Щоб дитина не стала естетично глухою, сліпою, потрібно тренувати її зір, слух. З цією метою можна попередньо інформувати дитину про ті або інші явища, предмети (наприклад, перед переглядом вистав повідомляти про різні трактування образу різними акторами і ін.), піднімати загальний рівень культури, вчити відчувати красу природи, що блискуче робить В. О. Сухомлинський.

Естетичне сприйняття нерозривно пов'язане з естетичними почуттями, які виникають у процесі сприйняття прекрасного і відбивають ставлення людини до прекрасного. Справжні естетичні почуття, естетична насолода несе в собі величезну силу впливу на особистість.

Школярі повинні не тільки сприймати прекрасне, але й розу­міти, оцінювати твори мистецтва, вчинки людей та ін., тобто не­обхідно формувати естетичне судження. Починаючи з несміливих і часто безпідставних «добре», «погано», «подобається», «не подо­бається», оцінки поступово набувають більш визначений харак­тер, що дозволяє говорити про здатність людини правильно розу­міти і оцінювати прекрасне. Найбільш повна і закінчена форма естетичного судження знаходить вияв в естетичному ідеалі. Есте­тичний ідеал — це основний зразок, з позицій якого людина оці­нює навколишню дійсність, людей, їх вчинки. Естетичний ідеал відображає уявлення людини про красу, тобто це мета, до досяг­нення якої прагне людина, і разом з тим це основний критерій, з позицій якого оцінюється навколишня дійсність, особистість лю­дини, її поведінка, вчинки.

На базі конкретних естетичних знань, сприйняття, почуття, ідеалів, суджень і понять формується естетичний смак, під яким розуміємо стійке емоційно-оцінне ставлення людини до пре­красного, що носить вибірковий характер. У відповідності з осо­бливостями розвитку і виховання у кожної людини виробляєть­сясвій особистий смак в тій чи іншій галузі (коли говорять про ту чи іншу людину, що вона зі смаком одягнута, що має свій Смак у музиці, літературі, образотворчому мистецтві та ін.).

Завдання школи — виховання людини, яка б не намагалась сліпо слідувати моді, а вміла б свідомо брати з неї все краще, що най­більше відповідає ідеалам краси, потребам і нахилам конкретної особистості.

Естетична діяльність. Виховання людей, здатних правильно розуміти прекрасне і жити за законами краси, — мета естетичного виховання.

Тому естетична діяльність — важливий компонент змісту есте­тичної культури особистості.

Це може бути діяльність, яка спрямована на:

— організацію естетики середовища, в якому живе, вчиться, працює, відпочиває людина;

— розвиток творчих здібностей особистості в галузі музики, образотворчого мистецтва, літератури, театральних занять, уяви, образного мислення, фантазії;

— пропаганду мистецтва, естетичних ідеалів (концертна, лек­торська діяльність та ін.);

— самоосвіту та самовиховання з метою духовно-естетичного збагачення особистості.

Загальною умовою успішної реалізації змісту виховання є ово­лодіння учнями основами естетичних знань, що сприяють і сприй­няттю, й оцінці прекрасного в навколишній дійсності, становлен­ню естетичних ідеалів і смаків, а також оволодіння тими вміння­ми інавичками, що дозволяють здійснювати естетичну, зокрема художньо-творчу діяльність.