Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Трудове виховання — це сукупність дій вихователя і вихованця, що забезпечують формування готовності до трудової діяльності. Готовність припускає: теоретичну підготовку (оволодіння системоюзнань про працю); практичну підготовку (оволодіння системоюяк загальнотрудових умінь і навичок, так і спеціальних); формування культури праці, психологічну підготовку (формування мотивів, потреб, позитивного ставлення до праці).
В.О. Сухомлинський трудове виховання розглядає як гармоніютрьох понять: треба, важко і прекрасно.
Завдання трудового виховання:
— створення умов для розуміння школярами ролі праці житті, реальних перспектив її умовах ринкової економіки;
— підготовка до самовизначення, вибору, адекватного реальному життю, своїм потенційним можливостям, шляху в житті;
— виховання психологічної готовності до праці (позитивної установки на трудову діяльність; уміння швидко адаптуватися до них умов праці, спілкування у колективі; наполегливість, уміння переборювати труднощі; не падати духом з приводу невдач); працелюбності; творчого ставлення до праці; — практична підготовка школярів до трудової діяльності, яка припускає оволодіння індивідом конкретними трудовими вміннями і навичками;
— формування культури праці (наукова організація праці, знання і дотримання правил техніки безпеки та ін.);
— виховання економічної культури.
Професійна орієнтація школярів (професійне самовизначення особистості)
Профорієнтація — це підготовка особистості школяра до свідомого вибору професії. Але в останні роки часто використовується в психолого-педагогічній літературі поняття «професійне самовизначення» як процес формування особистістю свого ставлення до професійно-трудового середовища і спосіб його самореалізації, складова частина цілісного життєвого самовизначення».
Вирішення цієї проблеми має ряд аспектів:
1. Особистісний. Людина, визначаючи свою майбутню професію, пов'язує з цим свої інтереси, кар'єру, стан, розвиток своїх можливостей, тобто це проблеми життя і щастя людини.
2. Суспільно-економічний. Правильний вибір людиною професії сприяє задовільненню потреб, інтересів, підвищенню продуктивності праці, зменшує мінливість кадрів та ін.
Професійна орієнтація, самовизначення школярів на різноманітних вікових етапах знаходять вияв у молодших школярів у добросовісному ставленні до праці, розумінні її ролі в житті людини, прояві зацікавленості до професії батьків, найближчого оточення, до найбільш поширених і відомих учням професій. У підлітків уже виникають професійні плани, вони усвідомлюють свої інтереси і здібності. Цьому сприяє участь у діяльності, яка відповідає потребам продовження освіти та ін. Старшокласників відрізняє розвиток професійної самосвідомості, коли враховується особиста мета вибору професії, здійснюється співставлення бажаної сфери діяльності, своїх ідеалів, уявлень про цінності і своїх реальних можливостей.
Професійному самовизначенню допомагає поглиблене вивчення навчальних предметів, до яких у старшокласників проявився стійкий інтерес, здібності, навчання в ліцеях, гімназіях, коледжах.
Засобами самовизначення є: професійна інформація і освіта, розвиток інтересів, нахилів школяра, професійна консультація, професійний вибір, соціально-професійна адаптація (якщо є умови для цього).
Профінформація. Головна її функція — ознайомлення школярів з різними галузями господарства, масовими професіями, з тими вимогами, які ставить конкретна професія, тобто професійна освіта. Щоб мати уявлення про професію, учень повинен знати:
— історію її виникнення і розвитку (по можливості);
— місце даної професії серед інших у певній галузі: попит на неї в місті, районі, області, в сільській місцевості, перспективи її розвитку;
— зміст; технологію, матеріали, з якими пов'язана професія, продукцію;
— які знання, уміння, навички необхідні робітнику конкретної професії, значення загальноосвітньої підготовки в оволодінні професією; — умови роботи, характерні труднощі;
— вимоги професії до фізичного розвитку, стану здоров'я, пам'яті, уваги, швидкості реакції та ін.;
— про відпустку, охорону праці, заробітну плату;
— про можливості для творчості, підвищення кваліфікації, продовження навчання;
— де можна отримати професію.
Професійна освіта здійснюється і в процесі вивчення школярами основ наук, економічної, трудової підготовки.
Профконсультація припускає допомогу школяреві у виборі сфери діяльності та конкретної професії в залежності від його здібностей, інтересів, фізичних даних.
Профконсультаційна робота вимагає глибокого вивчення школярів: інтересу до навчальних предметів, видів діяльності, професій; рівнів активності в позаурочній роботі; моральних якостей (дисциплінованості, працелюбності, відповідальності), здібностей і досягнень школярів, мотивів вибору професії. Профвибір — це рішення школяра про вибір професії на основі ознайомлення з її особливостями й своїми індивідуальними. Мотиви вибору професії різноманітні:
а) соціальні мотиви, які виявляються в прагненні своєю працею сприяти суспільному процесу;
б) моральні мотиви виявляються в прагненні своєю працею допомогти людям, рідним, близьким;
в) естетичні мотиви, які виявляються в прагненні юнаків і дівчат до естетики праці, її краси, гармонії;
г) пізнавальні мотиви, які характеризуються прагненням школярів до оволодіння спеціальними знаннями, до проникнення в сутність творчої діяльності з обраної професії, до ознайомлення зі змістом конкретної праці;
д) творчі мотиви виражають бажання вибрати ту чи іншу професію, в силу можливості бути оригінальним, здійснювати наукові відкриття;
є) престижні матеріальні мотиви виражають прагнення юнаків і дівчат до оволодіння професією високооплачуваною, яка дозволяє досягти значного становища в суспільстві.
На формування мотивів вибору професії впливають різноманітні фактори:
— сфера дружніх відносин;
— засоби масової інформації; художня та наукова література;
— педагогічний колектив: класний керівник, учитель, дирекція;
— сім'я, близькі, родичі та ін.
Соціально-професійна адаптація школярів передбачає не тільки озброєння учнів теоретичними знаннями про способи, які забезпечують пристосування людини до змін оточуючих умов конкретної професійної праці, але і створення реальних ситуацій, які дозволяють застосовувати знання на практиці (певний тренінг). Це можуть бути ділові ігри, ситуації вибору, аналіз екстремальних ситуацій та ін. По можливості необхідна безпосередня участь школярів у професійній діяльності.
Економічне виховання є невід'ємним компонентом підготовки школярів до трудової діяльності, воно припускає:
— економічну освіту, оволодіння економічною грамотою, формування життєвих уявлень школярів про власність, ринкову економіку;
— оволодіння основами моральної поведінки в конкретній діяльності;
— виховання якостей бережливих хазяїв, дбайливого ставлення до матеріальних цінностей, природи, шкільного майна, бережливості у використанні енергетичних джерел, продуктів харчування, тобто конкурентоздатної особистості; — виховання правової культури, яка забезпечує додержання моральних принципів в економічній діяльності;
— виховання екологічної культури, яка, як і правова культура особистості, дозволяє керування загальнолюдськими цінностями в реалізації своїх намагань
Для розв'язання цих завдань сприяє вивчення школярами курсу «Основи ринкової економіки», всебічна позакласна та позашкільна робота та ін.
Дата публикования: 2015-02-03; Прочитано: 1753 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!