РОЗДІЛ 5. Основи теорії примежового шару

Важлива властивість рідини – в’язкість. Вплив в’язкості оцінюється числом Рейнольдса

,

де V – швидкість течії;

L – характерний розмір;

n – коефіцієнт кінематичної в’язкості.

Завихреність, що виникає в набігаючому на тіло безвихровому потоці внаслідок “налипання” в’язкої рідини до поверхні тіла шляхом молекулярної дифузії, поширюється від місця свого зародження – твердої поверхні тіла – у найближчі до поверхні тіла шари набігаючого на нього потоку, а разом з тим внаслідок конвекції зноситься потоком, утворюючи за тілом слід.

Зі зростанням Re підвищується вплив конвективного прискорення, а тому і конвекція завихреності.

Тому при збільшенні числа Re зменшується поперечний до потоку розмір області завихреності і при значних Re = 10⁶...10⁸ завихреність, поширюється тільки в області, яка прилягає до поверхні тіла – у тонкому пристінному шарі.

Мала товщина цього шару дозволяє приймати цілий ряд припущень, які дозволяють значно спростити рівняння Нав’є – Стокса, тобто рівняння руху для реального в’язкого газу, тому і виведення співвідношень для розрахунку сил опору.