Основні положення теорії конкурентних переваг М.Портера

Теорія конкурентних переваг, передбачає чотири властивості країни загального характеру, що формують середовище, у якому конкурують місцеві фірми:

1. Факторні умови,(наприклад, кваліфікована робоча сила певного профілю або інфраструктура).

2. Умови попиту, тобто який на внутрішньому ринку попит на продукцію чи послуги, що пропонуються даною галуззю.

3. Споріднені галузі та галузі, що підтримують

4. Стратегія фірми, її структура та конкуренти, тобто умови у країні, які визначають те, як утворюються та управляються фірми, і характер конкуренції на внутрішньому ринку.

Ці властивості національної конкурентоспроможності Майкл Портер назвав детермінантами, які об'єднані у національний "ромб", від яких залежить конкурентоспроможність країни на світових ринках. Детермінанти — кожен окремо й усі разом — сприяють досягненню національного успіху або гальмують його. Дія системи детермінантів, на думку М. Портера, веде до того, що конкурентоспроможні національні галузі не розподілені рівномірно у всій економіці, а зв'язані у те, що він назвав "кластерами" - це об’єднання національних конкурентоспромож

них взаємозалежних галузей. Кластери відображають динаміку конкурентних переваг, і тому вони народжуються, поєднуються, розширяються, поглиблюються, але можуть і звужуватися, згортатися та розпадатися.

Отже, перевагою цієї теорії є те, що вона пояснює властивості нації, які є передумовою успіху національної промисловості у міжнародній конкуренції.