Інноваційні фактори міжнародної конкуренто­спроможності країн

Інновація - це кінцевий результат впровадження у виробництво нововведення, що приносить більший дохід, ніж простий екстенсивне зростання, пов'язаний із вкладенням додаткових трудових, земельних або капітальних ресурсів. Під нововведенням тут розуміється будь-яка нова ідея, пов'язана з підвищенням якості продукту, поліпшенням технології його виробництва, оптимізацією маркетингової політики, підвищенням рівня сервісу, виходом на нові ринки збуту. В даний час інноваційна діяльність окремих країн відчуває на собі всі зростаючий вплив глобалізації та інтернаціоналізації - процесів, які стають основоположними у формуванні та розвитку світового господарства. Лібералізація міжнародних економічних відносин є головним рушієм розвитку глобальної економіки та економічної інтеграції різних країн. Постійно підвищується ступінь відкритості світового господарства стимулює його розвиток, зачіпаючи всі істотні компоненти життя людського суспільства.

Факторами міжнародної конкурентоспроможності країн є: економічний потенціал, інвестиційні ресурси, швидкість реакції на зміну ринкової кон’юктури. Саме від наявності інноваційного чиннику залежить їх зрост.

В останні роки все більшої ваги набирають звіти Всесвітнього економічного форуму, на них спираються не лише уряди, що вбачають у цьому документі інструмент для кращого розуміння переваг та вад економіки, але й інвестори, що за допомогою звіту обирають країни для вкладення капіталу.

Для аналізу використовуються загальнодоступні статистичні дані та результати опитування керівників компаній у країнах, охоплених дослідженням, за 12 групами чинників, а саме: державні інститути, інфраструктура, макроекономічні умови, охорона здоров'я та початкова освіта, вища освіта та професійна підготовка, ефективність товарних ринків, ефективність ринку праці, розвиток фінансових ринків, технологічна готовність, обсяг ринку, рівень розвитку бізнесу, інновації.

Крім того, дослідження враховує стадію економічного розвитку країни – базового розвитку (1), керованої ефективності (2), інноваційного розвитку (3).

Нарешті, коли країни переходять до стадії розвитку економіки, що залежить від інновацій (3), вони здатні підтримувати високий рівень заробітних плат і відповідний рівень життя тільки за умови, якщо компанії конкурують за рахунок нової й унікальної продукції. На цій стадії компанії повинні конкурувати завдяки інноваціям, виробляючи нові й різноманітні товари завдяки високорозвиненим виробничим процесам.

Остання складова конкурентоспроможності – це інноваційний потенціал. У той час як значного прогресу можна досягти шляхом поліпшення роботи державних, суспільних і приватних установ, створюючи інфраструктуру, знижуючи макроекономічну нестабільність або поліпшуючи людський капітал (освіту) населення, позитивний ефект від усіх цих факторів зрештою стає меншим. Те ж саме стосується ефективності ринку праці й фінансів, а також ринку товарів і послуг. У довгостроковій перспективі рівень життя можна підвищувати тільки за рахунок інновацій. Особливе значення інновації мають для розвинених країн. Вони працюють із найбільш передовими технологіями, тому можливість адаптації й інтеграції зовнішніх технологій, що зазначені в складовій "Оснащеність новими технологіями", достатньо обмежена. Менш розвинені країни все ще можуть підвищувати свою продуктивність, переймаючи існуючі технології або поетапно поліпшуючи інші сфери.

Однак, цього підходу вже недостатньо для підвищення продуктивності в тих країнах, які досягли інноваційної стадії розвитку. Компанії в таких державах повинні розробляти й створювати найсучасніші товари й процеси для збереження конкурентоспроможної переваги. Для цього необхідне сприятливе для інноваційної діяльності середовище, що підтримує державний і приватний сектори. Зокрема, це має на увазі достатні інвестиції в наукові дослідження, особливо з боку бізнесу, високоякісні дослідницькі інститути, співробітництво між університетами й промисловістю в дослідженнях, а також захист інтелектуальної власності.