Економічна природа конкурентної боротьби суб’єктів міжнародних економічних відносин

Конкуренція - боротьба незалежних економічних суб'єктів за обмежені економічні ресурси. Це економічний процес взаємодії, взаємозв'язку і боротьби між виступаючими на ринку підприємствами з метою забезпечення кращих можливостей збуту своєї продукції, задовольняючи різноманітні потреби покупців. Конкуренція як невід'ємна складова системи підприємництва, є ключовою ланкою функціонування всього механізму ринку і ринкової економіки в цілому.

Міжнародна конкуренція - це форма суперництва суб'єктів світового ринку, що виникає в процесі їх трансграничної взаємодії. Конкурент - це фізична або юридична особа чи група осіб, які є суперниками. Суб'єкти конкуренції - це підприємства, галузі, регіони та країни. Нині основою виживання переважної більшості суб'єктів ринку стає обслуговування не національних та регіональних ринків, а глобального ринку, не обмеженого національними кордонами. Глобалізація світової економіки призвела до появи глобальної конкуренції.

Глобальна конкуренція - це форма суперництва суб'єктів світового ринку, при якій вони розробляють, виробляють та реалізують свої товари й послуги по всьому світу. Вона виникає тоді, коли фірма вирішує максимізувати прибуток, використовуючи загальносвітові джерела його формування.

Особисті інтереси виступають базою стимулювання розвитку підприємницької діяльності, а конкуренція спрямовує діяльність суб'єктів господарювання в русло інтересів споживачів. Будь-які диспропорції в економіці обертаються або надлишками або дефіцитом. Конкуренція безжалісно вибраковує фірми, які займаються виробництвом непотрібної ринку продукції. Відповідно скорочуються обсяги випуску продукції, яка не сприйнята ринком, та "поза конкуренцією" дефіцитна продукція.

Конкуренція змушує підприємців час від часу переглядати стратегію розвитку підприємств, змінювати пріоритети, переналагоджувати своє виробництво. Розвиток ринкових відносин ставить підприємців в такі умови, які примушують їх вивчати основи конкурентної боротьби, досвід інших країн та окремих підприємств в галузі формування 1та підтримання конкурентних переваг.

Таким чином, конкуренція є доповненням і противагою індивідуалізму капіталістичної економіки. Якщо особисті інтереси дають найсильнішу мотивацію учасникам господарських процесів (усе, що вони роблять, робиться винятково для себе, для власної вигоди), то конкуренція направляє їхню діяльність у сприятливе для всього суспільства русло. Адже в ній перемагає той, що краще задовольняє інтереси споживачів.

Селекція конкуренції проявляється в тому, що від скорочення попиту на певні товари по різному страждають фірми, сильні знаходять свої сегменти ринку, слабкі - не виживають.

Наслідком конкуренції є, з одного боку, загострення виробничих і ринкових відносин, а з іншого боку – підвищення ефективності господарської діяльності, прискорення НТП. Отже, конкуренції приділяється не тільки функція ринкового регулювання, але і стимулююча роль. Інакше кажучи, вона розглядалася як чинник розвитку, удосконалювання виробництва і якості виробленої товарної маси.

Отже, конкуренція – це суперництво досить великої кількості відособлених виробників за увагу споживачів з метою найбільш повного і якісного задоволення запитів останніх відповідно до їх фінансових можливостей, а також за одержання виробниками максимального прибутку.