Крива Енгеля

Якщо ціна продукту падає, то реальний дохід (покупна здатність) того, хто купує цей продукт, збільшується. Це збільшення реального доходу проявиться в рості об’єму закупок різновидних товарів. Наприклад:

При постійному грошовому доході 45 грн. в тиждень, ви зможете придбати 5 кг масла селянського по 9 грн. за 1 кг. Але якщо ціна масла впаде до 7 грн. за 1 кг і ви купите тих самих 5 кг, то 10 грн. у вас залишаться вільними для купівлі додаткової кількості цього чи іншого товару.

На реакцію споживачів вплив створює зміна доходу. Як згадувалось в попередніх темах, ще в ХІХ столітті німецький статистик Ернст Енгель, помітив поступове зменшення відносної частки на харчування в бюджеті в міру його зростання.

На основі цих досліджень був введений закон Енгеля, згідно якого зі збільшенням доходу, його частка, яка витрачається на товари першої необхідності, зменшується, в той час, коли частка витрат на предмети розкоші і на духовний розвиток збільшується.

Від кривої "доход—споживання" легко перейти до так званих кривих Енгеля. Ернст Енгель (1821— 1896) — англійський економіст, який вивчав, як у XIX ст. характер споживання товарів і послуг змінювався залежно від доходу сім'ї. Крива Енгеля показує співвідношення між доходом і обсягом споживання певного товару при незмінності інших факторів, що впливають на попит (рис. 1).

Рис. 1 Крива Енгнля.

Для більшості нормальних товарів крива Енгеля має зростаючий характер із затуханням, тобто певний приріст доходу спричинює менший приріст споживання товару х. Це насамперед пояснюється дією закону спадної граничної корисності. Однак для певної групи варів крива Енгеля може зростати з прискоренням.

До цієї групи належать предмети розкоші, споживання зростає швидше, ніж зростає доход споживача.

В аналізі реакції споживача на зміну цін дуже важливо врахувати, що існують два окремі ефекти, які впливають на споживацькі стимули. Ефект доходу означає, що зниження ціни товару дає змогу споживачеві придбати більшу його кількість за тієї ж величини грошового доходу. Ефект заміщення вказує на те, що зниження ціни товару робить його відносно більш привабливим і, таким чином, збільшує схильність споживача до заміщення ним інших товарів.

Ще в минулому столітті німецький статистик Ернст Енгель виявив деякі цікаві закономірності. Зокрема, він довів, що із зростанням сімейних доходів питома вага витрат сім'ї на харчування знижується, частка витрат на одяг, житло і комунальні послуги змінюється мало, а частка витрат на задоволення культурних та інших нематеріальних потреб - зростає досить помітно. Пізніше залежності, що їх дослідив Енгель, увійшли в економічну науку під назвою "закону Енгеля".

Енгель твердив, що частка сімейних витрат на харчування є важливим показником економічного розвитку країни в цілому. Причому, чим менший відсоток цих витрат, тим вищим є рівень економічного розвитку. Сьогодні стало загальновизнаним, що за цим показником можна співставляти рівень добробуту різних груп населення в межах однієї країни і порівнювати добробут громадян різних країн.

Згідно із "законом Енгеля", за рівнем економічного розвитку і за рівнем добробуту населення в цілому провідні позиції у світі займали Японія і США (15 і 10 відсотків відповідно). Цікаво, що 100 років тому країни, які відзначаються сьогодні найменшими витратами на харчування (американські, скандинавські, Японія), витрачали приблизно таку ж частку, як народи СРСР на початку 90-х років XX ст. Отже, це і є величина історичної відстані за рівнем економічного розвитку.

У своєму економічному прогресі людство найперше намагається задовольнити свої потреби у харчуванні. Тому частка витрат на нього в загальній структурі сімейних витрат починає знижуватися першою. Потім наступає черга витрат на одяг, хоча тут процес "насичення" відбувається повільніше і може гальмуватися різними обставинами, зокрема такими, як мода, традиції тощо.