Боротьба за Наддніпрянську Україну влітку 1919р. Режим генерала Денікіна. Радянсько-польська війна і Україна

Протягом зими—весни 1919 р. більшовики вдруге захопили владу в Україні. Був сформова­ний більшовицький уряд — Тимчасовий робітни­чо-селянський уряд України (ТРСУУ). Політичнізаходи більшовиків почалися зі зміни назви де­ржави: УНР було перейменовано на Українську Соціалістичну Радянську Республіку (УСРР). Для зміцнення влади на місцях більшовики створили надзвичайні органи влади — ревкоми (револю­ційні комітети) і військревкоми (військові рево­люційні комітети). У сільській місцевості опорою більшовиків були комнезами (комітети незамож­ників). Надзвичайні органи влади контролювали діяльність рад, але більшості в радах більшовики поки не мали. ТРСУУ було перейменовано на Ра­ду Народних Комісарів України (РНКУ) на чолі з Християном Раковським.

У березні 1919 р. було прийнято першу радянсь­ку Конституцію України. Вищим органом держав­ної влади став Всеукраїнський з’їзд рад, а між з’їздами — Всеукраїнський Центральний Вико­навчий Комітет (ВУЦВК).

Процес радянізації в Україні мав такі риси:

• здійснювався за принципами радянської Росії і під її керівництвом;

• відрізнявся суворою централізацією;

• провідниками цієї політики були чиновники неукраїнського походження, унаслідок чого ра- дянізація мала антинаціональний характер. Політика більшовиків викликала масове невдо­волення населення України, розгорнувся широкий селянський рух опору. Тим часом наступ на Україну розпочала білогвардійська армія Денікіна, активізу­вала свої дії армія УНР, захопивши 30 серпня 1919 р. Київ. Радянська влада в Україні знову (уже вдруге) впала. Але ж і Директорія змушена була капітулюва­ти перед білогвардійцями і вивести війська з Києва.

Восени 1919 р. більшість української території опинилася під владою генерала Денікіна. Антинарод­на політика білого режиму (відновлення поміщицько­го землеволодіння, права власності на підприємства, нехтування соціально-політичними правами трудя­щих) викликала масовий опір населення. У тилу бі­логвардійських військ ширився повстанський рух, особливо активно діяли загони Н. Махна.

На початку 1920 р. Червона армія подолала опір військ Директорії і розгромила денікінців. Рештки білогвардійців зосередилися в Криму, Денікіна за­ступив Врангель.

Намагаючись урятувати українську справу, Ди­ректорія пішла на вимушений крок — переговори з Польщею. 21 квітня 1920 р. між урядами УНР і Польщі було укладено Варшавський договір, який передбачав спільну боротьбу проти більшовиків, від­новлення незалежності УНР на чолі з Директорією і Головним отаманом С. Петлюрою. Як своєрідна компенсація до Польщі відходили західноукраїн­ські землі (Підляшшя, Посяння, Галичина, Західна Волинь, Лемківщина, Холмщина, частина Полісся по річках Збруч і Горинь), що викликало обурення серед населення Західної України.

Під час наступу польсько-українські військатравня 1920 р. взяли Київ. Далі відбувся успішний контрнаступ радянських військ (дійшли до Льво­ва і Варшави). У липні 1920 р. в Східній Галичині був утворений Тимчасовий радянський уряд на чолі з В. Затонським, який проіснував до відступу радянсь­кої армії у Галичину. Росія і Польща не були готові до затяжної війни і в жовтні 1920 р. уклали перемир’я. Це означало розрив Польщі з УНР. Українські війська (17 тис. осіб) продовжували війну самостійно, але піс­ля запеклих боїв із частинами Червоної армії змушені були відступити на окуповану поляками територію, де були роззброєні та інтерновані в польських таборах. Уряд УНР переїхав до Австрії.

15 березня 1921 р. між Польщею, Радянською Росією і Радянською Україною був підписаний Ризький мир, згідно з яким Польща визнала існу­вання самостійної Радянської України. До Польщі відійшли Східна Галичина, Західна Волинь, Захід­не Полісся, Холмщина та Підляшшя. Боротьба за незалежність України завершилася поразкою: За­хідна Україна увійшла до складу Польщі, Румунії, Чехословаччини, а в Наддніпрянській Україні ос­таточно утвердився більшовицький режим.

Білогвардійська армія Врангеля (150 тис. осіб), яка утримувала Крим, вирішила скористатися ра­дянсько-польською війною і розгорнула наступ на Україну. Упродовж червня—листопада 1920 р. ра­дянська армія розгромила війська Врангеля, оста­точно встановивши радянську владу в Криму.

Отже, у 1920—1921 рр. радянську владу в Ук­раїні було встановлено вже втретє (практично вся територія УНР опинилася під радянським контро­лем). Більшовики доклали максимум зусиль, щоб більше ніколи її не втратити.