Проте коли вантаж прибув по закінченні зазначених вище термінів, вантажоодержувач зобов’язаний прийняти вантаж і повернути сплачену перевізником суму за втрату вантажу

Втрата (псування, пошкодження, зменшення ваги) вантажу є підставою для відшкодування збитків. За схоронність вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі його вантажоодержувачеві чи до передачі його згідно з установленими правилами іншому підприємству чи установі перевізник несе відповідальність, якщо він не доведе, що втрата, псування чи ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти й усунення яких від нього не залежало, зокрема, внаслідок:

Ø провини відправника вантажу чи вантажоодержувача;

Ø здачі вантажу до перевезення без вказівки в накладній його особливих властивостей, що вимагають особливих умов чи запобіжних заходів для збереження вантажу під час перевезення чи збереження;

Ø особливих природних властивостей перевезеного вантажу, що викликали його поломку, іржу, внутрішнє псування та тому подібні наслідки;

Ø здачі до перевезення вантажу, вологість якого перевищує встановлену норму;

Ø недоліків тари чи упакування, що не могли бути помічені за зовнішнім видом у процесі приймання вантажу до перевезення.

Також перевізник не відповідає за втрату, зменшення ваги, псування чи ушкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо втрата, зменшення ваги, псування чи ушкодження відбулися внаслідок:

Ø обставин, пов’язаних з навантаженням чи вивантаженням, якщо навантаження чи вивантаження здійснюються заходами відправника вантажу чи вантажоодержувача;

Ø перевезення на палубі чи в безпалубному судні вантажу допускається Правилами до такого перевезення і якщо нестача чи ушкодження відбулися через природні причини, пов’язані з цим способом перевезення, чи якщо вантаж прибув у справному судні без перевантаження в дорозі зі справним захисним маркіруванням за наявності інших ознак, що свідчать про схоронність вантажу;

Ø невжиття заходів, необхідних для збереження вантажу, провідником відправника вантажу чи вантажоодержувача, що супроводжує вантаж;

Ø застосування тари, що не відповідає властивостям вантажу чи встановленим стандартам, за відсутності слідів ушкодження тари в дорозі;

Ø природного зменшення ваги вантажу під час перевезення в межах встановлених норм, а також унаслідок зниження відсотка вологості вантажу за час перевезення.

Перевізник не відповідає за різницю у вазі вантажу, прийнятого до перевезення за вагою, визначеною відправником вантажу без участі перевізника, якщо не доведено, що зменшення ваги відбулося внаслідок часткової втрати чи ушкодження вантажу.

Під час перевезення масових однорідних наливних, навалювальних і насипних вантажів, що випливають за різними накладними від одного відправника вантажу і знеособлених у процесі перевезення та перевалки, природний обсяг зменшення ваги обчислюється виходячи з загальної ваги знеособленого в дорозі вантажу.

Перевізник відшкодовує збиток, заподіяний під час перевезення вантажу, в таких розмірах:

Ø за втрату вантажу – в розмірі дійсної вартості втраченого вантажу;

Ø за втрату вантажу, зданого до перевезення з оголошеною цінністю, – в розмірі оголошеної цінності, а у випадку, якщо перевізник доведе, що оголошена цінність перевищує дійсну вартість, – у розмірі дійсної вартості;

Ø за ушкодження вантажу – в сумі, на яку понизилася його вартість.

У разі використання перевізником для своїх потреб якогось вантажу, прийнятого до перевезення, винні залучаються до відповідальності, а перевізник відшкодовує вартість вантажу в подвійному розмірі.

Вартість утраченого чи ушкодженого перевізником вантажу визначається виходячи з оптової, заготівельної чи закупівельної ціни з додаванням до цієї ціни:

Ø вартості тари за цінами прейскуранта, якщо ця вартість не входить до ціни товару;

Ø суми додаткових витрат відправника вантажу на доставку вантажу до порту (пристані) чи відправлення до порту (пристані) призначення в тих випадках, коли ці витрати не входять до ціни товару.

Вартість вантажів, що належать окремим громадянам, визначається за продажними роздрібними цінами державних і кооперативних організацій у пункті призначення в момент видачі вантажу.

За неправильне зазначення відправником вантажу в накладній відомості про вагу, кількість чи найменування місць вантажу, а також за пред’явлення вантажу, забороненого до перевезення, чи вантажу, що потребує під час перевезення особливих запобіжних заходів, з неправильним повідомленням найменування чи властивостей вантажу або ненадання необхідних відповідно до законодавства для перевезення цього вантажу документів стягується штраф згідно з тарифом, а також відшкодовуються заподіяні пароплавству збитки. Якщо неправильні відомості про вантаж викликали зменшення провізної плати, з відправника стягується, крім провізної плати, штраф у розмірі подвоєної різниці між провізною платою, обчисленою на підставі вказівки відправника вантажу, і сумою, що стягується за дійсним найменуванням і кількістю вантажу. Також стягується штраф за викликаний цими обставинами простій судна та відшкодовуються збитки.

Простій чи затримка судна з вини відправника вантажу чи вантажоодержувача під навантаженням чи розвантаженням у чеканні навантаження чи розвантаження понад установлений термін від відправника вантажу чи вантажоодержувача передбачається відповідальність у вигляді штрафу в розмірі, встановлюваному тарифом.

За неочищення судна після розвантаження з вини вантажоодержувача (ст. 80 Статуту внутрішнього водного транспорту) він оплачує пароплавству вартість робіт з очищення в подвійному розмірі.

За ушкодження частин судна, контейнера, берегових прибудов, плавучих механізмів при навантаженні чи розвантаженні засобами відправника вантажу чи вантажоодержувача вони сплачують штраф у розмірі триразової вартості ремонту ушкодженого майна.

Після прибуття вантажу в порт (пристань) призначення всю відповідальність перед перевізником з перевезення цього вантажу несе вантажоодержувач. При цьому вантажоодержувач може стягнути на загальних підставах з відправника вантажу всі сплачені ним пароплавству штрафи та збори, стягнуті внаслідок неправильних дій відправника вантажу, а також суми витрат і збитків, пов’язаних з перевезенням. Якщо вантаж був адресований вантажоодержувачу, якого не виявилося в районі порту (пристані) призначення, відповідальність перед перевізником несе відправник вантажу.

Перевізник несе відповідальність за шкоду, заподіяну ним судну чи плоту, що буксирується.

Пасажир, виявлений на судні без квитка чи у вищому класі, ніж позначено на квитку, піддається штрафу в установленому розмірі. Безквиткового пасажира, який відмовився сплатити штраф і взяти квиток для подальшої подорожі, капітан видаляє із судна в найближчому порту чи на пристані.

За ненадання пасажирові на судні місця, зазначеного в плацкарті, за відмови пасажира від запропонованого йому іншого місця перевізник, крім повернення суми вартості проїзду та додаткових доплат, сплачує пасажирові штраф у розмірі, установ­леному тарифом.

Перевізник несе відповідальність за повну та часткову втрату й ушкодження багажу в розмірі оголошеної цінності, а якщо цінність багажу не оголошена, то в розмірі, встановленому тарифом. Перевізник звільняється від відповідальності за втрату й ушкодження багажу у випадках, зазначених у ст. 191 і 192 Статуту внутрішнього водного транспорту. Турбота про цілість і схоронність ручної поклажі, яку пасажир перевозить із собою, є обов’язком пасажира. За схоронність ручної поклажі перевізник несе відповідальність лише в тому разі, якщо буде доведено, що втрата чи ушкодження поклажі відбулися з вини перевізника.

Перевозячи пошту, перевізники несуть матеріальну відповідальність перед органами зв’язку за втрату, ушкодження чи знищення перевезеної пошти з вини пароплавств у розмірі відповідальності, що несуть органи зв’язку перед відправниками чи адресатами.

Вищенаведені обставини, що є підставою для матеріальної відповідальності перевізника, відправників вантажу, вантажоодержувачів і пасажирів під час перевезення внутрішніми водними шляхами, засвідчуються перевізником комерційними актами чи актами загальної форми.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

Ø невідповідності між найменуванням, вагою чи кількістю місць вантажу або багажу в натурі і даними, зазначеними в перевізному документі;

Ø ушкодження або псування вантажу чи багажу;

Ø виявлення вантажу чи багажу без документів або документів без вантажу чи багажу;

Ø повернення пароплавству викраденого вантажу чи багажу.

Акти загальної форми складаються для засвідчення інших обставин, які можуть бути підставою для відповідальності. Перевізник зобов’язаний скласти комерційний акт, якщо мають місце обставини, зазначені в ст. 215 Статуту внутрішнього водного транспорту.

Комерційний акт підписується начальником порту (пристані) чи особами, ними уповноваженими, та особами, які брали участь у перевірці вантажу, а також вантажоодержувачем, якщо він брав участь у перевірці вантажу чи багажу. За відсутності вантажоодержувача комерційний акт має бути підписаний не менше ніж трьома особами – начальником порту (пристані) чи його заступником, прийомоздавачем, начальником вантажної контори чи завідувачем складу, а за відсутності начальника вантажної контори чи завідувача складу на даній пристані іншою особою, що брала участь у перевірці вантажу (багажу).

Учасники перевезень з метою стягнення штрафів подають скарги та претензії. Перевізник чи начальник порту (пристані) зобов’язаний розглянути в п’ятиденний термін і письмово повідомити заявнику про результати розгляду скарги та про вжиті заходи.

Позови до пароплавств, що випливають з перевезення та буксирування, можуть пред’являтися лише в разі повної чи часткової відмови перевізника в задоволенні претензії після закінчення терміну, встановленого для розгляду претензії.

Право на пред’явлення до перевізника претензій і позовів мають:

Ø у випадку повної втрати вантажу: вантажоодержувач – за умови подання вантажної квитанції з відміткою на ній порту (пристані) призначення про неприбуття вантажу, а за неможливості представлення вантажної квитанції – документа про оплату вартості вантажу та довідки перевізника про відправлення вантажу з відміткою порту (пристані) призначення про неприбуття вантажу; відправник вантажу – за умови представлення вантажний квитанції;

Ø у разі часткової втрати, псування чи ушкодження вантажу вантажоодержувач – за умови подання накладної та комерційного акта, виданого йому перевізником, чи акта, зазначеного в статті 215 Статуту внутрішнього водного транспорту (для нафтоналивних вантажів);

Ø у випадку прострочення доставки вантажу – вантажоодержувач за умови представлення накладної;

Ø у разі затримки видачі вантажу – вантажоодержувач за умови представлення накладної й акта;

Ø у випадку перебору провізних платежів – відправник вантажу чи вантажоодержувач залежно від того, хто представить накладну;

Ø у разі втрати, псування, ушкодження чи прострочення доставки багажу: при повній утраті – пред’явник багажної квитанції;

Ø у всіх інших випадках – пред’явник виданого перевізником акта про часткову втрату, псування, ушкодження чи прострочення доставки багажу.

Вищевикладене поширюється і на претензії, що випливають з буксирування.

Передача іншим організаціям чи особам права на пред’явлення претензій і позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права відправником вантажу вантажоодержувачеві чи вантажоодержувачем відправникові вантажу, а також вантажоодержувачем чи відправником вантажу організації вищого чи нижчого підпорядкування. Передача права на пред’явлення претензій засвідчується переуступочним написом на документі.

Претензії, що виникають з перевезення вантажу в прямому змішаному залізнично-водному сполученні, пред’являються:

Ø до керівництва дороги призначення, коли кінцевим пунктом перевезення є залізнична станція;

Ø до керівництва пароплавства призначення, коли кінцевим пунктом перевезення є пристань чи порт.

Претензії відправників вантажу по належних їм штрафах чи преміях пред’являються до пароплавства відправлення.

До претензійної заяви повинні бути додані документи, що підтверджують претензію.

Претензії до пароплавств (перевізників) можуть бути заявлені протягом шестимісячного терміну, а претензії про виплату премій, про сплату штрафу за прострочення в доставці вантажу та про повернення штрафу за простій суден – протягом 45 днів.

Перевізник зобов’язаний розглянути заявлену претензію та повідомити заявникові про задоволення чи відхилення її в такій термін із дня одержання претензії:

Ø протягом шести місяців – по претензіях, що виникли з перевезень у прямому змішаному сполученні;

Ø протягом 45 днів – по претензіях про перебори провізних платежів, про штрафи та премії;

Ø протягом трьох місяців – у всіх інших випадках.

У разі часткового задоволення чи відхилення претензії в повідомленні має бути зазначена підстава рішення перевізника з посиланням на відповідні статті Статуту внутрішнього водного транспорту. У цих випадках додані до претензійної заяви документи повертаються заявникові.

У разі повного чи часткового відхилення претензії перевізником чи залишення її без відповіді заявнику претензії надається на пред’явлення позову в суді двомісячний термін з дня одержання відповіді чи з дня закінчення терміну, встановленого для відповіді (згідно зі Статутом). А згідно зі ст. 315 Господарського кодексу України – шість місяців – слід враховувати при оцінці строків новації законодавства – уніфіковані строки визначені в Цивільному та Господарському кодексах для всіх видів транспорту, зокрема, в положеннях ст. 315 ГКУ та ст. 925 і 926 ЦКУ.

Позови пароплавств (перевізників), що випливають з перевезення та буксирування, можуть бути пред’явлені в судові органи протягом шести місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється з дня настання події, що послужила підставою для пред’явлення позову, з урахуванням спеціальних вимог ст. 186 Статуту внутрішнього водного транспорту.

У тих випадках, коли розрахунки по нестачах і надлишках вантажів здійснюються по закінченні навігації (ст. 194 Статуту внутрішнього водного транспорту), термін позовної давності обчислюється з 1 січня наступного року. На визнану суму претензії чи присуджену суму позову перевізник сплачує 4 % річних.

По претензіях і позовах про штрафи і по претензіях про виплату премій відсотки не нараховуються. Позови до пароплавств, що випливають з перевезення та буксирування, пред’являються в судові органи за місцем перебування перевізника, до якого була пред’явлена претензія.