Відповідальність перевізників і користувачів

Однією з підстав виникнення зобов’язань на морському транспорті є зобов’язання власника судна з відшкодування шкоди від забруднення, заподіяної внаслідок витоку з його судна чи скиду з нього нафти чи інших речовин, шкідливих для здоров’я людей або живих ресурсів моря (далі – забруднюючі речовини), за винятком випадків, передбачених статтею 306 Кодексу торговельного мореплавства України.

Шкода від забруднення – це шкода, заподіяна за межами судна забруднюючими речовинами морському середовищу, узбережжю чи будь-яким іншим об’єктам (суднам, рибопромисловим знаряддям тощо). Вона включає також вартість розумних заходів, вжитих будь-якою особою після події, що могла спричинити або спричинила витік чи скид забруднюючих речовин, для відвернення або зменшення шкоди від забруднення, а також збитки, заподіяні внаслідок вжиття таких заходів.

Власник судна не відповідає за шкоду від забруднення, якщо доведе, що ця шкода трапилася внаслідок:

Ø дії непереборних сил;

Ø воєнних дій, ворожих дій або народних заворушень;

Ø поведінки третіх осіб, які діяли з наміром заподіяти шкоду;

Ø несправності вогнів та інших навігаційних засобів, що сталася внаслідок недбалості або інших неправомірних дій властей, які відповідають за підтримання цих засобів у порядку;

Ø аварійного скидання господарсько-фекальних вод або сміття внаслідок неприйняття їх портом у встановлений термін після своєчасного подання судном відповідної заяви.

Якщо власник судна доведе, що шкода від забруднення моря виникла повністю або частково внаслідок наміру або недбалості потерпілого, то залежно від ступеня вини потерпілого розмір відшкодування повинен бути зменшений чи у відшкодуванні йому шкоди повинно бути відмовлено.

Коли шкода від забруднення спричинена витоком або скидом забруднюючих речовин з кількох суден, власники цих суден разом відповідають за весь збиток, якщо неможливо визначити відповідальність кожного судновласника окремо.

Відповідальність власника судна за шкоду від забруднення внаслідок витоку або скиду забруднюючих речовин з його судна обмежується розміром, встановленим у ст. 308 Кодексу торговельного мореплавства України.

Власник судна, що перевозить наливом як вантаж понад 2000 т нафти, повинен застрахувати або іншим способом забезпечити (шляхом отримання банківської чи іншої гарантії) свою відповідальність за шкоду, заподіяну від забруднення. Позов про відшкодування збитків від забруднення нафтою може бути вчинений безпосередньо страховику або іншій особі, яка надала забезпечення відповідальності власника судна.

Судно, що перевозить наливом як вантаж більше 2000 тонн нафти, повинно мати відповідне дійсне свідоцтво, яке засвідчує, що відповідальність власника судна за заподіяну шкоду від забруднення нафтою забезпечена відповідно до статті 309 Кодексу торговельного мореплавства України. Умови та порядок видачі, перевірки і визнання цього свідоцтва встановлюються Міністерством транспорту України відповідно до статті 3 Кодексу торговельного мореплавства України.

До відповідальності за заподіяну шкоду від забруднення застосовуються статті 350, 354, 355, 356, 357 Кодексу торговельного мореплавства України.

Оператор ядерного судна відповідає за ядерну шкоду, заподіяну внаслідок ядерного інциденту з ядерним судном, крім випадків, зазначених у частині першій статті 316 Кодексу торговельного мореплавства України.

Ядерна шкода означає шкоду, заподіяну особі чи майну радіоактивними властивостями або поєднанням радіоактивних властивостей з токсичними, вибуховими та іншими небезпечними властивостями ядерного палива, радіоактивних продуктів ядерного судна або їх відходів, а також витрати, здійснені з метою відвернення шкоди або зменшення її розміру. Якщо поряд з ядерною заподіяна інша шкода, яка не може бути відокремлена від ядерної, то вся заподіяна шкода визнається ядерною.

Оператором ядерного судна є юридична або фізична особа, уповноважена державою, під прапором якої ходить судно, експлуатувати ядерне судно, або держава, яка безпосередньо експлуатує таке судно.

Оператор ядерного судна зобов’язаний відшкодувати ядерну шкоду, якщо не доведе, що шкода виникла внаслідок воєнних дій, ворожих дій або народних заворушень, непереборних сил природи.

Оператор ядерного судна, який відшкодував ядерну шкоду, вправі заявити про регресну вимогу:

Ø особі, яка навмисно заподіяла ядерну шкоду;

Ø особі, яка здійснювала операцію з підняттям затонулого ядерного судна без згоди на це оператора або держави, під прапором якої ходило судно, якщо шкода є наслідком винних дій такої особи.

Декілька операторів ядерних суден, що спільно заподіяли ядерну шкоду, відповідають солідарно. Однак відповідальність оператора ядерного судна, проти якого вчинено позов про відшкодування ядерної шкоди в повному обсязі, не може перевищувати межі, встановленої в частині першій статті 318 Кодексу торговельного мореплавства України.

При заподіянні ядерної шкоди ядерним судном, на експлуатацію якого на момент ядерного інциденту не було видано дозволу державою, під прапором якої ходило судно, відповідальність покладається на власника ядерного судна. У цьому разі обмеження відповідальності оператора ядерного судна на підставі статті 318 Кодексу торговельного мореплавства України не застосовується.

Ядерне судно повинно мати відповідне дійсне свідоцтво, яке підтверджує, що відповідальність оператора ядерного судна в разі ядерної шкоди забезпечена згідно зі статтею 318 Кодексу торговельного мореплавства України. Умови і порядок видачі, перевірки та визнання цього свідоцтва встановлюються Міністерством інфраструктури України на підставі статті 3 Кодексу торговельного мореплавства України.

Позов про відшкодування ядерної шкоди може бути вчинений безпосередньо до страховика або іншої особи, яка надала фінансове забезпечення оператору ядерного судна.

При вчиненні позову про відшкодування ядерної шкоди до оператора ядерного судна страховик або інша особа, яка надала фінансове забезпечення оператору, має право взяти участь у судовому процесі.

Основні засади відповідальності на транспорті визначені Кодексом МТУ, положеннями зобов’язального, деліктного права та умовами договорів про морське перевезення.