Морський транспорт України, його склад і система управління

Морському транспортному праву належить окреме місце серед підгалузей транспортного права, у зв’язку з особливим значенням у зовнішньоекономічній діяльності, великою часткою іноземного елементу та наявністю міжнародно-правового регулювання.

До складу морського транспорту входять підприємства морського транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, порти і пристані, судна, судноремонтні заводи, морські шляхи сполучення та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу морського транспорту.

Управління та державний нагляд за торговельним мореплавством в Україні покладається на Міністерство інфраструктури України, що здійснює загальний контроль за дотриманням законодавства про мореплавство та міжнародних договорів України щодо мореплавства, а також нагляд за станом морських шляхів і загальне керівництво державною реєстрацією морських суден, дипломуванням спеціалістів морського флоту, рятувальною і лоцманською службою.

Органом галузевого управління морським транспортом є Державний департамент морського і річкового транспорту, який діє на підставі Положення, є урядовим органом державного управління в галузі морського та річкового транспорту та перебуває у складі Мінінфраструктури й підпорядковується йому.

Основним завданням Укрморрічфлоту є участь у межах компетенції в реалізації державної політики в галузі морського та річкового транспорту тощо. З метою реалізації покладених на нього завдань департамент здійснює різні функції, в т.ч. – державний нагляд за дотриманням законодавства та міжнародних угод.

У системі державного управління морським транспортом також діють спеціалізовані установи та організації: Інспекція Головного державного реєстратора флоту, Головна державна інспекція України з безпеки судноплавства і капітанів портів, Регістр судноплавства України, Держфлотінспекція, Державна морська лоцманська служба, Державне підприємство морських телекомунікацій України (ДП «МОРКОМ») (провідна установа з питань організації впровадження і подальшої експлуатації ГМЗЛБ), Інспекція державного портового нагляду морських рибних портів України, Інспекція державного портового нагляду морського торговельного порту України.

Інспекція державного портового нагляду морських рибних портів України є органом державного нагляду у сфері забезпечення безпеки мореплавства суднами, що заходять до морського рибного порту. Інспекція державного портового нагляду морських рибних портів України створюється, реорганізовується, ліквідовується наказом Державного комітету рибного господарства України та здійснює свої повноваження на засадах господарського розрахунку згідно з Положенням. Інспекція державного портового нагляду морського рибного порту є структурним підрозділом служби капітана порту і здійснює державний нагляд за безпекою судноплавства в порту.

Подібні функції щодо торговельних портів здійснює Інспекція державного портового нагляду морського торговельного порту України, яка діє на підставі Положення.

Державна морська лоцманська служба – це організована Міністерством інфраструктури України сукупність підприємств і підрозділів державних морських портів, на які покладені функції щодо надання лоцманських послуг. Лоцманська служба діє на підставі Положення.

Державний нагляд і загальне керівництво діяльністю служб регулювання руху суден здійснює Міністерство інфраструктури України через Головну державну інспекцію України з безпеки судноплавстваі капітанів портів.

Технічний нагляд здійснює Регістр судноплавства України,з питань судноплавного нагляду — Держфлотінспекція.

Державний нагляд за безпекою мореплавства флоту рибної промисловості, дотриманням міжнародних договорів України в галузі регулювання риболовства здійснює Міністерство рибного господарства України.

Визначення основних засад правового регулювання та понять галузі морського транспорту містить Кодекс Торговельного мореплавства України.

Морське судно визначається як самохідна чи несамохідна плавуча споруда, призначена для пересування морським шляхом. За характером використання судна поділяються на торговельні, риболовні і ядерне судно. Розподіл здійснюється залежно від цільового використання судна та облаштування.

Судна підлягають державній реєстрації та набувають статусу судна після державної реєстрації.Державна реєстрація здійснюєтьсякапітанами морських портів(реєстрація морських торговельних суден) і Головною державною інспекцією України з безпеки судноплавства (Держфлотінспекція України) (реєстрація річкових та маломірних суден).

Реєстрація судна здійснюється в Державному судновому реєстрі України (судна, технічний нагляд за якими здійснюють класифікаційні товариства) і засвідчується свідоцтвом про право плавання під Державним прапором України (судновий патент), а реєстрація в Судновій книзі України (інші судна)–судновим білетом.

Судна України можуть перебувати в усіх формах власності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України. Ядерне судно має перебувати тільки в державній власності.

Право власності та інші майнові права на судна, що перебувають за межами України, а також виникнення, зміна та припинення цих прав регулюються законодавством держави, під прапором якої ходить судно.

Статус судна також визначається через поняття судновласника та власника судна.

Судновласником визнається юридична чи фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені. Власником судна є суб’єкт права власності чи особа, яка здійснює відносно закріпленого за нею судна права, до яких застосовуються правила про право власності.

Для чіткого розмежування суден і їх ідентифікації встановлюється назва судна, яку присвоює власник. Будь-якому судну, що має обладнання зв’язку, присвоюється позивний сигнал, а також залежно від його технічної оснащеності – ідентифікаційний номер суднової станції супутникового зв’язку та номер вибірного виклику суднової радіостанції.

Порядок присвоєння судну назви та ідентифікаційного номера суднової станції супутникового зв’язку визначається Міністерством інфраструктури України в Наказі № 316 від 14.06.2000 р. «Про затвердження Порядку присвоєння ідентифікаційного номера Міжнародної морської організації суднам, які мають право плавання під Державним прапором України».

Порядок присвоєння судну позивного сигналу, номера вибірного виклику суднової станції визначається Міністерством зв’язку України.
Відповідно до законодавства забезпечується технічний нагляд та судноплавний нагляд за морськими суднами незалежно від форм власності судна та його власника.

Судно допускається до плавання, якщо воно задовольняє вимоги безпеки мореплавства, охорони людського життя та навколишнього природного середовища. В разі виникнення сумніву щодо виконання вимог безпеки плавання будь-яким судном, що ходить під іноземним прапором, у разі заходження до портів України воно може бути піддано огляду в порядку технічного нагляду на тих самих підставах, що й судна, які ходять під Державним прапором України.

Поняття «українське судно» чи «судно України» означає національну приналежність судна, на яке поширюється юрисдикція України.

Національна приналежність судна визначається його державною реєстрацією в Україні й одержанням права плавання під Державним прапором України.

Право плавання під Державним прапором України має судно, яке є державною власністю чи перебуває у власності фізичної особи – громадянина України, а також юридичної особи в Україні, заснованої виключно українськими власниками, чи судно, яке перебуває в цих осіб на умовах договору бербоут-чартеру. Судно дістає право плавання під Державним прапором України з часу реєстрації його в Державному судновому реєстрі України чи Судновій книзі України та одержанням свідоцтва про права плавання під цим прапором. Судно, придбане за кордоном, користується правом плавання під Державним прапором України з часу видачі консулом України тимчасового свідоцтва, в якому засвідчується одержання цього права. Тимчасове свідоцтво є чинним до реєстрації судна в Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України, але не більше одного року.

Судно повинно мати основні суднові документи:

Ø свідоцтво про право плавання під Державним прапором України (судновий патент);

Ø свідоцтво про право власності на судно;

Ø класифікаційне свідоцтво;

Ø обмірне свідоцтво (для суден, що підлягають технічному нагляду класифікаційного товариства);

Ø свідоцтво про мінімальний склад екіпажу та інші документи згідно зі ст. 35 Кодексу торговельного мореплавства України.

Судно, що курсує за кордон, повинно також мати документи, передбачені міжнародними договорами України.

Свідоцтво про право плавання під Державним прапором України та свідоцтво про право власності на судно видаються капітаном порту, в якому судно зареєстровано в Державному судновому реєстрі України.Інші суднові документи видає класифікаційне товариство за дорученням Міністерства інфраструктури України. Ліцензія на право користування судновою радіостанцією видається Міністерством зв’язку України.

На морському транспорті встановлено спеціальний порядок забезпечення майнових вимог – арешт судна. Судно може бути арештоване чи звільнене з-під арешту лише за рішенням суду, господарського суду чи голови Морської арбітражної комісії у випадках, визначених Кодексом торговельного мореплавства України. Майнові вимоги також отримують спеціальне регулювання та мають вид морських вимог згідно зі ст. 42Кодексу торговельного мореплавства України.

Морська вимога – це вимога, що виникає з права власності та інших майнових прав на судно, будівництво судна, управління, експлуатацію чи комерційне використання судна, заставу судна або здійснення заходів, пов’язаних з рятуванням судна. Перелік морських вимог визначається Кодексом торговельного мореплавства України.

Арешт судназдійснюються лише для забезпечення морських вимог, зазначених у Кодексі торговельного мореплавства України, під час перебування судна в морському порту України. Арештоване судно звільняється з-під арешту в разі наданнязабезпечення морської вимогив прийнятній формі та достатнього за розміром (внесення грошової суми, передача майна, гарантія тощо).

Щодо правового становища екіпажу судна, то воно визначається Кодексом торговельного мореплавства України та законодавством України.

До екіпажу судна входять капітан, інші особи командного складу та суднова команда.

До командного складу судна, крім капітана, належатьпомічники капітана, суднові механіки, електромеханіки, радіоспеціалісти, судновий лікар, боцман. До командного складу судновласник може віднести інших суднових спеціалістів.

Суднова команда – це особи, які виконують службові обов’язки на судні та не належать до командного складу судна. Мінімальний склад екіпажу –це склад екіпажу,за якого допускається вихід судна в море, встановлений Міністерством інфраструктури України (Міністерством рибного господарства України).Вимоги до кваліфікації та стану здоров’я членів екіпажувиражаються в тому, що до зайняття посад капітана та інших осіб командного складудопускаються особи, які мають відповідні звання, встановлені Положенням про звання осіб командного складу морських суден і порядок їх присвоєння.До роботи на судні допускаються особи, визнані придатними для цього за станом здоров’я.Членами екіпажу судна, зареєстрованого в Україні, можуть бути громадяни будь-якої держави.

Капітаном судна може бути тільки громадянин України.
Капітан судна – представник судновласника і вантажовласникащодо дій, викликаних потребами судна, вантажу або плавання, а також позовів, що стосуються довіреного йому майна (якщо на місці немає інших представників судновласника або вантажовласника), голова командного складу судна, який здійснює управління судном, у тому числі судноводіння, вжиття всіх заходів, необхідних для забезпечення безпеки плавання, запобігання забрудненню морського середовища, підтримання порядку на судні, запобігання завдаванню будь-якої шкоди судну, людям і вантажу, що перебувають на ньому.

Важливе місце в інфраструктурі транспорту належить Морському порту, який є державним транспортним підприємством, призначеним для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту територіях і акваторіях, а також для перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належать порту.

Морські порти поділяються на внутрішні порти та порти, відкриті для іноземних суден, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

За спеціалізацією на території України існуютьторговельні, рибні та інші спеціалізовані морські порти.

Порт має власну територію –відведені порту землі,акваторію –відведені порту водні простори. Територія та акваторія морського порту є державною власністю і надаються порту в користування.

На морські порти покладається здійснення таких функцій, як забезпечення безпечного руху в портових водах, безпечної стоянки та обробки суден, утримання у справному стані гідротехнічних споруд, засобів зв’язку й електрорадіонавігації, що перебувають у володінні порту та інших згідно зі ст. 75 Кодексу торговельного мореплавства України.

В галузі господарської діяльності Морський порт забезпечує (ст. 76 Кодексу торговельного мореплавства України)навантаження, розвантаження та обслуговування суден, перевантаження вантажів, складські операції з вантажами, обслуговування пасажирів морського транспорту, перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, допоміжні операції, необхідні для забезпечення життєдіяльності порту, та інші види діяльності відповідно до статусу порту.

Морський порт очолює начальник порту. Начальник морського торговельного порту і капітан морського рибного порту призначаються відповідно Міністерством інфраструктури України та Міністерством рибного господарства України.Начальник морського портувидає обов’язкові постанови, що регулюють питання безпеки руху, охорони вантажів, майна порту та громадського порядку, видає звід звичаїв порту, а також розпорядження про затримку суден і вантажів у випадках та в порядку, передбачених статтею 80 Кодексу торговельного мореплавства України, і виконує інші функції відповідно до ст. 78 Кодексу торговельного мореплавства України.

Судно або вантаж можуть бути затримані в морському порту начальником порту на прохання особи, яка має морську вимогу.

У морському порту справляються такі цільові портові збори:

Ø корабельний;

Ø причальний;

Ø якірний;

Ø канальний;

Ø маяковий;

Ø вантажний;

Ø адміністративний;

Ø санітарний.

Інші види зборів можуть установлюватися законодавчими актами України. Розмір портових зборів установлюється Кабінетом Міністрів України.

Розпорядження начальника морського торговельного (морського рибного) порту може бути скасовано лише Міністерством інфраструктури України (Міністерством рибного господарства України).

Кожне судно перед виходом у море підлягає контролю, який здійснює Інспекція державного портового нагляду, з метою перевірки суднових документів, установлення відповідності судновим документам основних характеристик судна, а також перевірки виконання вимог щодо укомплектування суднового екіпажу.

Кожне судно зобов’язане до виходу з морського порту одержати на це дозвіл начальника порту. Начальник морського порту повинен відмовити у видачі дозволу на вихід з порту в разінепридатності судна до плавання, порушення вимог щодо його завантаження та наявності інших підстав, визначених Кодексом торговельного мореплавства України.

Проведення суден у порт, із порту та по морських шляхах здійснюється виключно державними морськими лоцманами.Лоцманська служба порту підпорядкована капітанові порту.

Державними морськими лоцманами є громадяни України, які відповідають вимогам, встановленим у Положенні про державну морську лоцманську службу, що затверджується Міністерством транспорту України. Міністерство транспорту України за погодженням з іншими зацікавленими міністерствами та відомствами встановлює райони обов’язкового лоцманського проведення, категорії суден, що звільняються від обов’язкового лоцманського проведення, і публікує ці відомості в лоціях і Повідомленнях мореплавцям. У районах необов’язкового лоцманського проведення капітан морського порту може встановлювати обов’язкове лоцманське проведення суден у випадках, передбачених Кодексом торговельного мореплавства України (ядерні судна, судна, які мають серйозні пошкодження корпусу, механізмів або обладнання тощо).

Рух суден, як і будь-який рух автономних і технічно складних транспортних засобів, вимагає спеціального регулювання. В районах інтенсивного судноплавства (портові та узбережні води, вузькості, перетини морських шляхів) рішенням Міністерства інфраструктури України створюються служби регулювання руху суден, що здійснюють радіолокаційне обслуговування суден.Зона дії та порядок руху суден у зоні встановлюються Правилами плавання у цій зоні, що затверджуються Міністерством інфраструктури України. Під радіолокаційним обслуговуванням розуміють контроль за безпекою судноплавства, регулювання руху суден, радіолокаційне проведення, подання допомоги суднам під час аварійно-рятувальних операцій, інформування про рух суден, стан засобів навігаційного обладнання, гідрометеорологічні умови та інші фактори, що впливають на безпеку плавання. Служба регулювання руху судендіє відповідно до положення про службу регулювання руху суден, що затверджується Міністерством інфраструктури України.

Лоцманами-операторами служби регулювання руху суден можуть бути громадяни України, які відповідають вимогам, встановленим Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2001 р. № 341 «Положення про лоцмана-оператора служби регулювання руху суден».