Інфляційний розривяк наслідок дефіциту сукупних витрат, його графічнезображення

Це коли економіка знаходиться в стані повної зайнятості, а заплановані сукупні витрати є надмірними порівняно з необхідними сукупними видатками. Графічна інтерпретація рис. 9.2.

Рис. 9.2 показує, що в економіці має місце надлишок запланованих сукупних витрат, який викликається надлишком запланованих автономних витрат. Тому фактичний ВВП перевищує потенційний ВВП.

Враховуємо, що економіка знаходиться в стані повної зайнятості і повністю використовує свої наявні виробничі потужності. За таких умов реалістично припустити, що фактичний ВВП може перевищити потенційний ВВП лише номінально, тобто виключно за рахунок зростання цін. Це означає, що: ВВПф=ВВПп.∙Іц,; ВВПф>ВВПп.

Таке явище дістало назву «інфляційний розрив», який ми позначаємо символом ∆Ваі.

Графічно інфляційний розрив - це відрізок, який відображає відстань по вертикалі між лініями потенційно необхідних автономних витрат і запланованих автономних витрат. Він являє собою таку величину, на яку заплановані автономні витрати перевищують потенційно необхідні автономні витрати, тобто: ∆Ваі = І₀₂-І₀₀. Такий розрив називається інфляційним тому, що в умовах повної зайнятості він викликає таке зростання запланованих сукупних витрат, яке повністю трансформується у приріст цін і не збільшує обсяг виробництва.

Тому потенційний ВВП номінально менше за фактичний ВВП на величину інфляційного розриву, помножену на мультиплікатор витрат:

ВВПп.=ВВПп.∙Іц-∆Ваі∙k, звідси:∆Ваі∙k=ВВПп(Іц-1),∆Ваі=(ВВПп.(Іц-1))/ k. (9.6),

Рис. 9.2. Інфляційний та рецесійний розриви

На графіку: С+І – заплановані сукупні витрати (домогосподарств та фірм), ЧНП – чистий національний продукт, С+І₀ – фактичні сукупні витрати, N – точка довгострокової макроекономічної рівноваги; N₁,N₂– точкикороткострокової макроекономічної рівноваги.