Оцінка операційних потоків

У кожному періоді експлуатаційної стадії проекту - стадії виробництва і реалізації продукції - здійснюються платежі і надходження коштів (відтоки і притоки коштів). Відповідно до прийнятої термінології такі грошові потоки, що відбивають процес господарської діяльності, називаються операційними потоками коштів. Важливість результатів цієї виробничої діяльності очевидна: саме так відбувається генерирування проектом тих реальних ліквідних засобів, заради яких здійснювалися початкові інвестиції; і чим більше різниця між прибутками від виробництва і реалізації продукції, і витратами, тим швидше (за інших рівних умов) окупляться капіталовкладення. На основі розрахунку такої різниці формується чистий грошовий потік за кожний аналізований тимчасовий період життя проекту і визначаються відомі критерії його ефективності.

Потік коштів від операційної діяльності за кожний аналізований період часу містить у собі такі види прибутків і витрат:

1. Виторг (твір ціни й обсягу продажів).

2. Позареалізаційні прибутки.

3. Перемінні витрати.

4. Постійні витрати (без амортизації).

5. Амортизація будинків.

6. Амортизація устаткування.

7. Відсотки по кредитах.

8. Прибуток до оподатковування (стр.1 + стр.2 - стр.3 -стр.4 - стр.5 - стр.6 – стр.7).

9. Податки і збори.

10. Прибуток після сплати податків (стр.8 - стр.9).

11. Амортизація (стр.5 + стр.6).

12. Потік коштів (стр.10 + стр.11).

При цьому важливо звернути увагу на те, що результат по рядку 8 (прибуток до оподатковування) розраховується без урахування амортизації (тим самим зменшується база для оподатковування прибутку), у той час як для визначення результату по рядку 12 - потоку коштів (чистого проектного потоку, чистого операційного потоку) амортизація повинна бути "повернута" на місце - до складу що генеруються проектом операційних приток. Якщо цього не зробити, те значення показників ефективності проекту (після оподатковування) будуть занижені.

При вмиканні амортизаційних відрахувань у розрахунок результатів варто мати на увазі таке.

По-перше, вони є "негрошовою" позицією в складі притоку коштів проекту, за ними не стоять які-небудь реальні грошові угоди - це усього лише відбиток в розрахунку процесу зниження вартості довгострокових видів активів. Реальні грошові операції, пов'язані з такого роду активами, мають місце при їхньому придбанні, продажу і вони піддаються оподатковуванню. Амортизація є “негрошовим елементом”, тому вона виводиться з-під оподатковування і це допомагає знизити суму податку з прибутку (у системі стандартів міжнародних розрахунків говорять про урахування скорочення податкових платежів або їхнього збільшення в зв'язку зі зміною величини амортизації). Водночас, як це очевидно з розрахунків, включення амортизації до складу чистої операційної притоки (як його другої частини поряд із прибутком після оподатковування) підвищує ефективність проекту. Через накопичення амортизаційних відрахувань відбувається надолуження довгострокових активів, споживаних у виробничому процесі.

По-друге, для того щоб уникнути повторного рахунку при визначенні показників ефективності проекту, необхідно виключити амортизаційні відрахування з операційного відтоку - вони вважаються обліченими в складі первісних інвестиційних витрат.

Виплати відсотків по кредитах не входять у розрахунок для аналізу ефективності власне проекту - вони є витратами фінансування і включаються в схему аналізу тільки на етапі розробки оптимальної схеми його фінансування. Водночас при розрахунку прибутку для цілей оподатковування відсотки по кредитах враховуються як елемент постійних витрат для підприємства, що реалізує проект. Ясно, що чим менше податки, тим більше ефективним повинний бути проект. Розрахунок податкової "тривкості" пропонує аналіз впливу податкових пільг на усталеність проекта, хоча в ряді випадків "податкове оточення" проекту прямо пов'язано зі схемою фінансування. Таким чином, визначення розміру чистої притоки від операцій (з урахуванням податків) дозволяє зрозуміти, якими засобами проекту джерела подальшого фінансування. Тим самим розкривається можливість переходу від розгляду ефективності власне проекту: аналізу проекту в. його фінансовому оточенні - від операційних потоків реальних грошей до фінансових потоків реальних грошей - саме вони пов'язані з фінансуванням інвестицій. У Методиці ЮНІДО приведена така класифікація фінансових потоків.

Фінансові притоки:

- оплачений акціонерний капітал;

- субсидії, безоплатні позички;

- довго- і середньострокові позички;

- повне погашення (повернення) позичок; короткострокові позички; збільшення рахунків до оплати.

Фінансові відтоки:

• виплачені дивіденди;

• викуп акцій;

• погашення акцій;

• відсотки, сплачені по позичках, і інші витрати фінансування;

• відсотки, сплачені по короткострокових позичках і овердрафту, погашення по короткострокових позичках і овердрафту;

• зменшення рахунків до оплати.

У кінцевому рахунку для цілей фінансового планування й аналізу використовується така схема формування потоку реальних грошей:

I. Повна притока реальних грошей.

1.1. Притока фінансових засобів.

1.1.1. Акціонерний капітал.

1.1.2. Довгострокові позички.

1.1.3. Короткострокове фінансування.

1.2. Притока від операцій.

1.2.1. Надходження від продажів.

1.3. Притока від іншої реалізації.

1.3.1. Надходження від продажу активів (ліквідаційна вартість).

РАЗОМ - приток.

II. Повний відтік реальних грошей.

2.1. Інвестиції в основний капітал (включаючи витрати предінвестиційного характеру).

2.2. Додатковий оборотний капітал.

2.3. Поточні витрати.

2.4. Податки (на фінансовий результат).

2.5. Повернення основної суми кредиту.

2.6. Відсотки.

2.7. Дивіденди.

РАЗОМ - відтік.

III. Чистий грошовий потік (притока - відтік).

Необхідно підкреслити, що акцент варто робити саме на аналіз грошових потоків, а не на аналіз чистих прибутків (грошові потоки являють собою реальні наявні засоби). Відповідно до закордонних методик бухгалтерського числення чистого прибутку він не завжди відповідає готівки. Мова йде про кошти, реально пов'язаних із проектом і маючих задачею опосередкувавти угоди з реальними товарами.

При прогнозуванні майбутніх грошових потоків важливо випливати правилам, їхнє ігнорування може призвести до помилкових інвестиційних рішень:

1. Варто розглядати тільки прибутки і витрати, пов'язані з інвестиціями. Це випливає з оцінки ситуації "із проектом" і "без проекту".

2. Амортизація розглядається в якості особливого елемента При розрахунку грошових потоків (вона є однієї зі статей витрат, тому зменшує базу оподатковування, одночасно вона являє собою "негрошовий" прибуток і може використовуватися для цілей розвитку підприємства). Як уже відзначалося раніше, амортизаційні відрахування відносяться до розряду калькуляційних витрат, що розраховуються відповідно до встановлених норм амортизації і враховуються в процесі розрахунку прибутку до витрат. У нормальних економічних умовах нарахована сума амортизаційних відрахувань залишається в розпорядженні підприємства, поповнюючи залишок ліквідних засобів. Таким чином, амортизаційні відрахування грають дуже важливу роль у системі урахування і планування діяльності підприємства, приходячи внутрішнім джерелом фінансування.

3. Необхідно враховувати податки.

4. При розгляді інвестиційних рішень, пов'язаних із додатковим оборотним капіталом, приріст обсягу необхідних оборотних коштів повинний бути включений у проектовані грошові потоки.

5. Ліквідаційна вартість (вартість активів наприкінці інвестиційного періоду) повинна бути включена в прогноз грошових потоків, тому що продаж або купівля активу породжує грошові потоки, пов'язані з аналізованими капіталовкладеннями.

6. У потоки коштів повинні включатися перемінні (чинники), що впливають на життєздатність проекту (надалі вони використовуються в аналізі чутливості проекту).

7. Неповернуті витрати (sunk cost) або витрати попередніх періодів не варто включати в прогноз грошових потоків. Під ними розуміють витрати, понесені до початку розроблювального проекту, що не можуть бути відшкодовані і прямо не впливають на прийняття рішень про майбутні інвестиції і не приймаються в розрахунок при визначенні витрат і вигод по аналізованому проекті. Так, витрати, що були зроблені по якому проекті, що залишився незакінченим, не повинні прийматися в розрахунок при аналізі нового проекту, що використовує частину будинків або споруджень, які залишилися від незакінченого проекту.