Тема 5. Статистика прибутку в комерційних банках

Прибуток підприємства — це перевищення доходів від його діяльності над сумою видатків; він являє собою єдину форму його власних нагромаджень.

Прибуток у класичному розумінні — це різниця між ціною товару та витратами на виробництво товару (його собівартістю). Тлумачення прибутку дається в усіх законодавчих актах України, які стосуються цієї проблеми.

Прибуток характеризує кінцевий результат діяльності банку. Його одержання є обов’язковою умовою розширеного відтворення банку, однією з головних умов його самофінансування та зміцнення конкурентоспроможності на ринку.

Фактори, що впливають на прибуток:

· співвідношення доходів і витрат банку;

· динаміка обсягу кредитних операцій;

· динаміка процентної кредитної ставки на небанківському та банківському ринках кредитів;

· середня дохідність активних операцій;

· вартість залучених ресурсів;

· ступінь ризику активів банку;

· витрати з обслуговування вкладів;

· співвідношення власних і залучених коштів.

Кількісно прибуток як економічний показник являє собою різ­ницю між доходом і витратами, пов’язаними з банківською діяльністю. Прибуток виконує низку функцій:

1. Оцінна функція. Прибуток комерційного банку використовується як оціночний показник, що характеризує ефект його господарської діяльності. Виконання цієї функції повною мірою можливе тільки за умов ринкової економіки.

2. Розподільча функція. Її зміст полягає в тому, що прибуток використовується як інструмент розподілу чистого доходу суспільства.

3. Стимулювальна функція. Виконання цієї функції визначається тим, що прибуток є джерелом формування різних фондів стимулювання (фонд нагромадження, фонд виробничого та соціального розвитку, фонд виплати дивідендів акціонерам, фонд споживання та ін.). Прибуток як економічний показник дозволяє поєднувати економічні інтереси держави, банку, його працівників. Розв’язання цього завдання перш за все пов’язане з пропорціями в розподілі та використанні прибутку. Об’єктом економічних інтересів держави є частина прибутку, що виплачується як податки та обов’язкові платежі. Економічний інтерес комерційного банку як підприємства узагальнюється в обсязі прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства і використовується для вирішення виробничих та соціальних питань його розвитку. Економічний інтерес робітників банку пов’язаний передусім з розміром прибутку, котрий спрямовується на матеріальне заохочення, соціальні виплати, соціальний розвиток.

Прибуток є якісним показником, тому що в його розмірі відбивається зміна доходів банку, величина витрат, рівень використання ресурсів у процесі банківської діяльності. Тобто в кінцевому результаті підсумку синтезує в собі всі сторони діяльності банку, зокрема ефективність діяльності.

Розмір прибутку комерційного банку важливий для всіх, хто бере безпосередню участь в економічному процесі. Інвестори (пайовики чи акціонери) зацікавлені в прибутку як нормі доходу на вкладений капітал. Позичальники також заінтересовані в достатності банківського, але непрямо: можливість банку надавати позики залежить від розміру та структури власного капіталу, а прибуток є одним з основних його джерел. Обсяг прибутку в банківській системі в цілому забезпечує її надійність, гарантує безпеку вкладів і наявність джерел кредитування, від яких залежать споживачі банківських послуг.

Управління прибутковістю передбачає розподіл сукупного прибутку банку за трьома напрямками отримання:

· операційний прибуток (збиток) — прибуток (збиток), утворений на основі процентних доходів з позик за винятком сплачених процентні;

· прибуток (збиток) від операцій з цінними паперами — різниця між доходами від операцій з цінними паперами та витратами на їх здійснення;

· прибуток (збиток) від неопераційної діяльності — різниця між прибутком, одержаним у результаті формування доходів за комісією, стягування плати за доставку цінностей та обслуговування рахунків, отримання штрафів тощо, і витратами з забезпечення функціональної діяльності (витрати на утримання апарату управління, господарські витрати, амортизаційні відрахування та ремонт основних засобів), а також іншими витратами (виплачена комісія, штрафи сплачені, поштові та телеграфні витрати тощо).

Прибуток (П) можна розглядати як взаємозв’язок двох факторів:

— доходу банку (Д);

— маржі прибутку, яка є відношенням прибутку до доходу (d_п).

Своєю чергою дохід банку можна визначити взаємозв’язок витрат часу (Т) та продуктивності праці банківських працівників:

,

звідси П = Т ´ W ´ d_п.

Аналогічно в динаміці взаємозв’язок між індексами цих величин має такий вигляд:

І_п = І_Т ´ І _w ´ І _{d п}.

З огляду на це факторний аналіз динаміки прибутку банку можна здійснити за допомогою таких формул:

1. Абсолютний приріст прибутку за рахунок затрат праці банківських працівників:

2. Абсолютний приріст прибутку за рахунок продуктивності праці:

3. Абсолютний приріст прибутку за рахунок маржі прибутку банку:

Взаємозв’язок між результатами розрахунку такий:

DП = П₁ – П₀ = DП_Т + DП_w + DП_dn.

У низці випадків бракує абсолютних значень наведених нижче показників, але є показники динаміки, подані як індекси. Тоді факторний аналіз може бути здійснений таким способом:

DП_Т = П₀ (І_т – 1);

DП_w = П₀І_т (І_w – 1);

Абсолютна величина прибутку є узагальнюючим результативним показником, який характеризує обсяг фінансових коштів банку для розрахунків з бюджетом, виплати обов’язкових податків і платежів, формування фондів банку, призначених для стимулювання та розширеного відтворення.

Але цей показник не відбиває ступеня ефективності банківської діяльності. Маса прибутку може зростати також у разі недостатнього використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів і порушення вимог режиму економії. У зв’язку з цим для характеристики ефективності банківської діяльності, міри використання його ресурсів уживають показники відносної прибутковості, які в економічній практиці одержали назву рентабельності.

Рівень рентабельності можна визначити як процентне відношення суми одержаного прибутку до будь-якого показника: доходу, величини витрат, активів, капіталу тощо. Тому для детальнішого аналізу необхідно звернути особливу увагу саме на ці показники.

Використання показників прибутковості, обчислених за чистим прибутком, дозволяє виявити вплив на прибутковість податкових та інших обов’язкових платежів, що їх виплачують із прибутку банку. Чистий прибуток — прибуток, який залишається у розпорядженні комерційного банку після сплати платежів до бюджету. Розрахунки показників прибутковості за прибутком операційним дають можливість оцінити ефективність основного та неосновного видів діяльності, що важливо для керування прибутковістю банку. Для визначення ефективності керування прибутковістю банків застосовують кілька методів, кожний з яких має свої переваги та вади. Прибутковість характеризується системою показників.

1. Показник прибутковості активів один з найважливіших показників прибутковості — який розраховується як відношення чистого прибутку до середньої вартості активів і виражається у процентах:

.

Показник прибутковості активів характеризує ефективність використання всіх ресурсів, які банк отримав у своє розпорядження. Цей показник — перш за все показник ефективності роботи менеджерів; він свідчить про те, наскільки вдало менеджери банку можуть упоратися завданням додержання чистого прибутку з активів банку.

Між тим, з відношення прибутку до активів не можна побачити, з якою успішністю банк працює в інтересах його власників. Тому банкіри й акціонери банку стежать за показником прибутку на одну акцію.

2. Прибутковість капіталу. Цей показник характеризує прибуток у розрахунку на 100 грн капіталу банку. Даний показник визначається як відношення чистого прибутку (прибутку після оподаткування) до власного капіталу банку, виражене у процентах:

.

Цей показник характеризує прибутковість капіталу банку. Якщо розрахувати відношення чистого прибутку до статутного фонду, то дістанемо прибутковість акціонерного капіталу, і тоді цей показник приблизно передбачає розмір чистого прибутку, що одержують акціонери від інвестування.

3. Рентабельність доходу, або маржа прибутку, що встановлюється за формулою:

.

Цей показник застосовують для оцінки результатів банківської діяльності; він виражає частку прибутку в доході банку.

Хиба цього показника в тому, що він не відбиває економічної ефективності використання ресурсів комерційного банку, оскільки не показує прямої залежності між одержаним прибутком і величиною ресурсів, які використовуються. Показники абсолютної суми прибутку та його рівня щодо доходу можуть бути високими навіть за недостатнього використання ресурсів.

4. Рентабельність витрат, яка обчислюється за формулою:

.

Даний показник уживають для оцінки ефективності витрат банку, їх окупності. Він показує розмір прибутку на 100 грн витрат банку. Цей показник теж має певні вади. Він не може віддзеркалити ефективність використання ресурсів банку, оскільки не демонструє всієї величини ресурсів, які використовуються. За рівнем рентабельності витрат неможливо з’ясувати, за якого обсягу ресурсів банк одержав багато прибутку, наскільки ефективно витрачалися ці кошти, як вони окупаються.

5. Ефективність керування прибутковістю банку визначається також за допомогою такого показника:

Чистий спред, який визначається за формулою:

Цей показник висвітлює різницю між поцентною ставкою за виданими кредитами і процентною ставкою за залученими коштами. За допомогою спреда оцінюється, наскільки успішно банк виконує функцію посередника між вкладниками й позичальниками та наскільки гостра конкуренція на ринку, що його обслуговує банк. Посилення конкуренції веде до зменшення різниці між середніми доходами за активами і середніми витратами за пасивами. За умови незмінності всіх інших факторів спред банку зменшується в міру загострення конкуренції на ринку банківських послуг, що змушує менеджерів шукати інші способи одержання прибутку для компенсації зменшення спреду.

Цей коефіцієнт включає тільки ті активи та пасиви, до яких застосовуються процентні ставки. Отже, він виключає вплив безпроцентних депозитів до запитання, капіталу та невиконаних вимог резервування на чисті отримані проценти, а відтак — на прибутки банку. Даний показник демонструє вплив процентної ставки на прибуток банку.

6. Чиста процентна маржа, що характеризує основну здатність банку мати прибуток від процентої різниці стосовно до середніх активів:

.

Для розрахунку цього показника беруть дохідні активи, припускаючи, що процентна маржа стосується дохідних активів, які задіяні у процесі отримання доходу з процентів. Дохідні, чи робочі активи — це активи, що приносять дохід у формі процента чи комісії, і утворюють прибуток банку.

7. Чиста непроцентні маржа розраховується за формулою:

.

Непроцентна маржа відбиває співвідношення непроцентних доходів (плати за обслуговування рахунків клієнтів та інші види комісійної нагороди, одержані банком) і непроцентних витрат (у тому числі заробітна плата, витрати на ремонт і технічне обслуговування банківського устаткування та інші). У більшості банків чиста непроцентна маржа від’ємна, тому що непроцентні витрати звичайно перевищують відповідні доходи.

Чиста маржа операційного прибутку розраховується за формулою:

Даний показник, який характеризує співвідношення операційних доходів та операційних витрат і частку операційних прибутків у робочих активах, може бути розкладений на два складники — середній процентний прибуток і середній непроцентний прибуток по активах. Таким чином,

.

Чиста маржа операційного прибутку, чиста поцентна маржа, чиста непроцентна маржа є показниками як ефективності, так і прибутковості, тобто свідчать, наскільки успішно менеджери банку забезпечують зберігання випереджаючих темпів зростання доходів (перш за все процентів по банківських позиках, інвестиціях і комісії за послуги) порівняно з темпами зростання витрат, в основному процентів по депозитах і позиках на грошовому ринку.

9. Відношення іншого операційного доходу до загальних активів відображає залежність від нетрадиційного доходу. Збільшення цього показника може демонструвати диверсифікацію в платні фінансові послуги чи намагання досягти спекулятивного прибутку, щоб замаскувати недостатність основного банківського доходу від процентів.

.

Загострення конкуренції на ринку позик і інших доходних активів, а також внаслідок того, що більшість кредиторів переходять у розряд прострочених, все більше банків почали звертати увагу на збільшення непроцентного прибутку у формі комісійної винагороди. Подібна винагорода значно перевищує розмір сукуп­ного прибутку та допомагає збільшити чистий прибуток, який надходить на виплату акціонерам. Банки докладають зусиль до зменшення тієї частки сукупних ресурсів, які спрямовуються в неробочі активи. Одним з показників, що свідчить, яка частина сукупних активів банку породжує прямий дохід, виступає показник дохідної бази:

Аналізуючи прибутковість комерційного банку, деякі з показників прибутковості розкладають на ключові складники. Так, показник прибутковості активів і показник прибутковості капіталу тісно пов’язані між собою:

або:

.

Даний взаємозв’язок показує: банківський прибуток чутливий до того, за рахунок яких джерел формуються ресурси банку, що більше використовується — довгострокові зобов’язання (включаючи депозити) чи кошти власників банку.

В ході декомпозиційного аналізу прибутковості капіталу банку використовується взаємозв’язок таких показників:

Коефіцієнт використання активів (дохідність активів)

Мультиплікатор капіталу

Кожний елемент даної формули являє собою контрольний індикатор того чи іншого аспекту банківських операцій.

Так, маржа прибутку МП відображає ефективність управління витратами та політики у встановленні цін на банківські послуги. Вона слугує мірою здатності контролювати витрати та зменшувати податки. Маржа прибутку також частково є об’єктом контролю та управління зі сторони менеджерів. Даний показник нагадує: банки можуть збільшувати свої витрати та розмір виплат, які ідуть на дивіденди, шляхом ефективного контролю за витратами та максимізацією доходів. Аналогічним чином керівництво банку може збільшити середню дохідність активів банку (або використання активів) шляхом зваженого перерозподілу активів банку на користь найдохідніших позик і інвестицій, уникаючи при цьому підвищення ризиків.

Коефіцієнт використання активів, або дохідність активів, (ДА) відображає політику управління портфелем (особливо в частині структури активів банку та доходів по них).

Мультиплікатор капіталу відображає фінансовий підйом або політику в області фінансування: вибрані джерела формування банківських ресурсів. Мультиплікатор є прямим показником того, яка кількість грошових одиниць повинна забезпечувати кожну грошову одиницю власного капіталу, і відповідно, яка частина ресурсів банку може бути представлена в формі боргових зобов’язань.

Між показниками такий зв’язок:

ПК = МП ´ ДА ´ МК.

Аналогічний зв’язок між індексами цих величин:

І_ПК = І_МП ´ І_ДА ´ І_МК.

Аналіз динаміки ПК здійснюється на основі формул:

Загальний індекс ПК:

.

Абсолютний приріст ПК за рахунок усіх факторів розраховується як різниця між чисельником і знаменником індексу:

А. Зміна ПК за рахунок маржі прибутку (МП):

,

відповідно,

Б. Зміна ПК за рахунок коефіцієнта використання активів (ДА):

В. Зміна ПК за рахунок мультиплікатора капіталу:

Взаємозв’язок між цими показникам:

Напрями і методи аналізу прибутку та прибутковості банківської діяльності

1. Аналіз динаміки прибутку (П).

Абсолютний приріст:	.
Темп зростання:	.
Темп приросту:	.
Абсолютне значення одного процента приросту:	.
Середньорічний темп зростання:	.

2. Аналіз динаміки прибутковості (R).

Аналогічно п. 1.

3. Аналіз динаміки середнього рівня R в розподілі по установах банку.

Індекс змінного складу:	.
Індекс фіксованого складу:	.
Індекс структурних зрушень:	.
	Із.с = Іф.с ´ Іс.з

4. Абсолютна зміна рівня R у розподілі банківських установ.

Абсолютний приріст (зменшення) рівня R:

5. Аналіз впливу на динаміку прибутку окремих факторів (на прикладі обсягу активів).

Абсолютний приріст (зменшення) прибутку Всього, у т. ч. за рахунок:
прибутковості:
обсягу активів:

6. Аналіз впливу на динаміку R окремих факторів.

Абсолютний приріст (зменшення) R за рахунок:
Прибутку:
Обсягу активів:

7. Аналіз розподілу прибутку і прибутковості

1.1. Аналіз диференціації прибутку і прибутковості

.

.

8. Аналіз пропорційності розподілу прибутку та активів (див. методику у попередніх розділах).

9. аналіз динаміки прибутку в розподілі по 4 установах (див. Методику в попередніх розділах).

10. Факторний аналіз динаміки обсягу прибутку за методом декомпозиційного аналізу:

в результаті отримуємо:

З цього випливають формули факторного аналізу:

11. Аналіз ролі окремих складових у формуванні прибутковості капіталу (див. вище).

Тема 6. Статистика ефективності банківської діяльності