Педагогіка 4 страница

Атестація педагогічних працівників. Принципи атестації. Чергова і позачергова атестація. Кваліфікаційні категорії та педагогічне звання. Атестаційні комісії: склад, повноваження, функції.

Система внутрішньошкільного контролю. Дидактичні вимоги до змісту та методів контролю. Умови ефективності педагогічного контролю. Види педагогічного контролю. Методи перевірки професійної діяльності вчителів.

ПЕДАГОГІЧНИй МЕНЕДЖМЕНТ В ОСВІТІ.

Зумовленість інтенсивних освітніх модернізаційних процесів в Україні пошуком шляхів європейської інтеграції, орієнтованістю на кращі світові освітні стандарти. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті. Входження вищої освіти держави до Болонського процесу (травень 2005 р.). Визнання України державою з ринковою економікою. Нова парадигма освіти: гуманістично-інноваційний зміст, конкурентність у європейському та світовому просторах, виховання покоління молоді, захищеного і мобільного на ринку праці, здатного робити особистісний духовно-світоглядний вибір, компетентного для навчання продовж життя.

Педагогічний менеджмент як теорія управління й самоуправління освітою в умовах ринкової економіки. Ринок освітніх послуг, його специфіка. Маркетинг освітніх послуг. Громадсько-педагогічні аспекти управління освітою. Самоменеджмент освітніх установ: досвід США (школобазований менеджмент), Франції, Великобританії, Австралії та ін. Концепція самоменеджменту керівника навчального закладу, вчителя, викладача.

Сутність і специфіка менеджменту освіти. Базові теоретичні підходи: антропоцентричний, соціоцентричний, особистісний, особистісно-соціальний, відносницький, поведінковий (діяльнісний), системний, ситуаційний, технологічний, комплексний, маркетинговий, антикризовий та ін. Науковий менеджмент про внутрішні і зовнішні чинники педагогічного середовища. Середовище прямого впливу. Субординаційні рівні організації освіти: шкільний, районний, регіональний (обласний), загальнодержавний.

Структура органів управління освітою. Основна ланка — менеджмент навчального закладу (школи, ПТУ, технікуму, вищого навчального закладу тощо). Відділ освіти районної (міської) держадміністрації. Районний методичний кабінет як центр соціально-педагогічного й методичного консультування керівників шкіл. Управління освіти обласної державної адміністрації: структура служб, специфіка діяльності. Міністерство освіти і науки України: провідні департаменти. Моніторинг якості освіти й освітніх послуг. Реалізація завдань переходу на 12-річний термін навчання в загальноосвітньому навчальному закладі та входження вищої освіти України в Болонський процес.

Історичний розвиток педагогічної думки в Україні. Періодизація її становлення.

Освіта і виховання за часів Київської Русі. Доісторичні корені української культури та народної системи виховання (трипільська культура, IV-II тис. до н. е.), виховні традиції антів, скіфів, руських племен, що населяли Україну. Зародження систематичного навчання в період формування давньоруської державності (ІХ ст.). Педагогічні пам’ятки Київської Русі: „Повчання” дітям Володимира Мономаха, „Ізборник” Святослава, літописи Никона, Нестора, твори митрополита Іларіона, Кирила Туровського та ін. Литовсько-польська доба. Монастирські та церковні школи XIV ст.

Братські школи в Україні. Школа і педагогічна думка в Україні в XVІ-XVІІ ст. Книгодрукування в Україні. Навчальні посібники, створені українськими просвітителями і вчителями. Січові та полкові школи. Полкові школи Полтави, Миргорода, Лубен, Переяслава, Ромен, Гадяча; їх традиції. Заснування і розвиток Київської братської школи; ректори — І. Борецький, М. Смотрицький, К. Сакович.

Києво-Могилянська академія та її роль у поширенні освіти в Україні й Росії. Переслідування української культури та освіти у 1654-1917 рр., зміна традицій державного життя; підпорядкування церкви Московському патріархатові.

Титанічні зусилля тисяч подвижників для збереження української культури, мови, педагогіки. Внесок Г.С. Сковороди, Я.П. Козельського, Т.Г. Шевченка та О.В. Духновича у становлення української школи і педагогіки.

Педагогічні погляди діячів української культури та освіти у ХІХ – на початку ХХ ст. Микола Федорович Левицький, Михайло Петрович Драгоманов, Іван Якович Франко.

Педагогічні твори і погляди Олени Пчілки, Лесі Українки, Михайла Коцюбинського, Павла Грабовського, Бориса Грінченка, Степана Васильченка, Христини Алчевської, Софії Русової, Тимофія Лубенецького.

Освіта в Україні за радянських часів (1918-1991). Видатні українські педагоги радянського часу. А.С.Макаренко, В.О.Сухомлинський, І.О.Соколянський, С.Х.Чавдаров, Г.С.Костюк, В.Ф.Шаталов, О.А.Захаренко.

Відродження української національної школи в незалежній Україні. Нові завдання національної школи. Відродження кращих національних традицій виховання. Диференціація освіти. Альтернативні типи загальноосвітніх навчальних закладів. Гімназія. Ліцей. Коледж. Авторська школа. Навчально-виховний комплекс. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті про завдання модернізації середньої і вищої школи. Підписання Україною Болонської декларації (2005), входження вищої освіти держави у європейський освітній простір.

Внесок Г.С. Сковороди в розвиток вітчизняної педагогічної думки. Педагогічні праці Г.С. Сковороди.

Вплив давньогрецької філософії на педагогічні погляди Г.С. Сковороди.

Проблеми розвитку і самовиховання особистості у педагогічній спадщині Г.Сковороди. Гармонійна єдність розуму, серця і волі як мета виховання. Розвиток Г.Сковородою вчення Платона про доброчесності (мудрість, мужність, поміркованість, справедливість). Учення про серце як найважливіший осередок психіки людини. Погляди Г.Сковороди на моральний і розумовий розвиток особистості.

Розвиток вчення Плутарха про мораль у педагогічній спадщині Г. Сковороди. Листи Г.Сковороди до М.Ковалинського. Г. Сковорода про юнацьку дружбу як засіб морального виховання особистості.

Дидактичні погляди Г.Сковороди. Г. Сковорода про роль літератури в шкільному навчанні. Зміст освіти у філософській концепції Г Сковороди „Три світи”. Суперечливість світогляду Г.Сковороди та його поглядів на зміст освіти. Принципи доступності, послідовності і ґрунтовності навчання у педагогічній творчості Сковороди.

Ідея трудового виховання в творчості Г. Сковороди. Г Сковорода про „сродну” працю як джерело щастя людини.

Педагогічні праці Г.Сковороди. ”Вдячний Єродій”, ”Учися едыныя благодарности”, ”Книжечка Плутархова о спокойствии души”, ”Нарцис”, ”Розмова п’яти подорожніх про справжнє щастя в житті”, ”Кільце”, ”Розмова, що називається алфавіт, або Буквар миру”, ”Початкові двері до християнської доброчинності”.

Вплив філософської і літературної спадщини Г.Сковороди на розвиток педагогічної думки в Україні.

К.Д. Ушинський про народність виховання. Значення педагогічної спадщини К.Д. Ушинського для сучасної теорії і практики виховання.

К.Д. Ушинський – корифей вітчизняної і світової педагогіки.

Ідея народності виховання – центральна ідея педагогічної системи К.Д.Ушинського. Висвітлення ідей народності виховання у працях ”Про народність у громадському вихованні”, ”Три елементи школи”, ”Про моральний елемент у суспільному вихованні”, ”Питання про народні школи”, ”Недільні школи”, ”Про користь педагогічної літератури”.

Зв’язок народного і громадського виховання у поглядах К.Д.Ушинського. Спрямованість ідеї народності виховання проти впливу на вітчизняну школу освітніх систем західноєвропейських країн. Народність виховання і виховне і освітнє значення рідної мови (”Рідне слово”).

Педагогічна спадщина К.Д.Ушинського.

Внесок у розробку методології та теорії виховного процесу. Концепція педагогічної антропології та її представлення в головному творі Ушинського "Людина як предмет виховання". Наукове обґрунтування педагогіки.

Проблеми професійної підготовки вчителя в педагогічній спадщині К.Д. Ушинського. Праці "Проект учительської семінарії", ”Три елементи школи”, ”Педагогічна подорож по Швейцарії”, ”Думка колезького радника К.Д. Ушинського про проект реорганізації Гатчинського інституту”. Усвідомлення високої ролі вчителя в житті суспільства, великої ваги особистістного фактору у педагогічній діяльності. Важливість спеціальної педагогічної і методичної підготовки вчителя.

Обґрунтування К.Д. Ушинським пріоритетного значення морального виховання у педагогічній діяльності вчителя. Визначення мети і засобів морального виховання.

Внесок у розвиток дидактики. Навчання рідною мовою як провідна ідея дидактичних поглядів К.Д.Ушинського.

Місце і значення творчої спадщини К.Д. Ушинського в історії світової педагогічної думки. Послідовники педагогічних ідей Ушинського в Україні.

Г.Г. Ващенко про виховний ідеал українців. Співвідношення національного і загальнолюдського в українській народній педагогіці.

Г.Г. Ващенка – основоположник української національної педагогіки нашого часу.

Внесок Г.Г. Ващенка в розвиток національної української педагогіки. Трактування виховання як національно-соціального феномену. Національний виховний ідеал в педагогічній концепції Г.Г. Ващенка. Обґрунтування Г.Ващенко категорій "гуманність", "щастя", "справедливість", "свобода" тощо.

Виховна система Г.Г. Ващенка: обґрунтування вихованого ідеалу української молоді, формування національного світогляду, морально-релігійне виховання, виховання волі і характеру, естетичне і фізичне виховання, формування високих патріотичних почуттів на основі героїко-патріотичних національних традиціях українського народу.

Взаємини Г.Г. Ващенка і А.С. Макаренка.

Актуальність педагогічної спадщини вченого. ”Виховний ідеал”, ”Загальні методи навчання”, ”Виховання волі і характеру”, ”Український ренесанс ХХ ст.”, ”Проект системи освіти в самостійній Україні”, ”Виховання любові до Батьківщини”, ”Основи естетичного виховання”, ”Виховна роль мистецтва”, ”Виховання статевої чистоти і стриманості”, ”Роль релігії в житті людства і релігійне виховання молоді”, ”Виховання пошани до батьків і старших”.

ПИТАННЯ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ ШКОЛИ І ЖИТТЯ В ПЕДАГОГЧНІЙ СПАДЩИНІ М.І.ПИРОГОВА.

М.І. Пирогов – видатний хірург і анатом, засновник військово-польової хірургії і хірургічної анатомії, просвітитель і педагог.

Педагогічна спадщина М.І.Пирогова.

Причини, що викликали перехід Пирогова до освітньої діяльності. Пирогов – попечитель Одеського (1856-1858 рр.) і Київського (1858-1861 рр.) учбових округів. Проведення прогресивних адміністративно-організаторських заходів для покращення системи освіти: активізація роботи педагогічних рад, посилення педагогічної підготовки вчителів на місцях, відкриття нових навчальних закладів.

Найважливіші принципи освітньої діяльності М.І. Пирогова: пріоритетність загальнолюдського виховання, доступність та обов'язковість освіти для всіх верств населення, наступність різних ступенів єдиної системи освіти, гуманність у взаєминах учителя і учнів.

Обґрунтування М.І. Пироговим необхідності запровадження нової шкільної системи і структури загальноосвітньої школи. Погляди на шляхи вдосконалення змісту, методів і форм навчання в загальноосвітній школі. Проблема реформи вищої школи в його адміністративно-педагогічній діяльності. Прогресивні ідеї Пирогова щодо розвитку системи педагогічної освіти.

ПЕДАГОГІЧНА СИСТЕМА А.С.МАКАРЕНКА ТА ЇЇ РОЗВИТОК У СУЧАСНИХ УМОВАХ.

Фактори забезпечення єдності індивідуального і колективістського підходів у вихованні: єдність загальнолюдських і національних цінностей; розуміння виховання як діалогу культур; досягнення гармонії інтересів особистості й колективу; єдність самостійності школярів і педагогічного керівництва їхньою діяльністю; суб’єкт-суб’єктний характер відносин у колективі; поєднання дій учнівського колективу, родини і громадськості; усвідомлення виховання як особистісно-соціального явища.

Соціально-особистісний підхід до виховання у теорії і практиці А.С. Макаренка. Соціоцентричне спрямування теорії і методики формування особистості в колективі. Антропологічні погляди А.С. Макаренка; формування виховуючих суб’єкт-суб’єктних відносин у колективі; новаторська педагогічна система, заснована на творчому осмисленні прогресивних ідей педагогів минулого і сучасників на узагальненні власного інноваційного досвіду, розумінні дитини і колективу як суб’єктів виховання.

Ознаки колективу за А.С. Макаренком, А.Макаренко про структуру колективу.

Первинний колектив як основна ланка загальношкільного колективу. Принципи виховання особистості в колективі.

Динаміка розвитку колективу. А.С. Макаренко про закон “руху” колективу, етапи (стадії) його розвитку. Фактори формування колективу (педагогічні вимоги; робота з активом; метод громадських доручень, перевірка їх виконання і звітність). Форми і методи педагогічної дії з формування позитивного ставлення до колективу: пряма форма впливу; паралельна форма; побічна форма. А.С. Макаренко про окреслення перспектив розвитку колективу. Встановлення, зміцнення і примноження традицій як фактор зміцнення колективу. Формування різновікових дитячих колективів. Інтегровані характеристики виховання особистості в колективі. Гуманістичний стиль відносин; відповідальна залежність; розвиток самоврядування та ініціативи; мажор; активність; тон і стильб відносин у колективі А.С. Макаренка.

Гуманістична спрямованість педагогічної системи В.О. Сухомлинського. Актуалізація його педагогічної творчості в сучасних умовах.

Гуманізм і народність у вихованні — основа педагогічної концепції Сухомлинського. В.О.Сухомлинський — послідовник педагогічних поглядів К.Д. Ушинського.

Теорія і практика особистісно-соціального виховання людини у педагогічній творчості В.О.Сухомлинського. Ідеал особистості В.О. Сухомлинського. Обґрунтування розуміння дитини в педагогічному процесі як суб’єкта і мети виховання. В.О.Сухомлинський про рушійні сили виховного процесу.

Взаємозв'язок морального і естетичного виховання у педагогічній спадщині В.О. Сухомлинського

Проблеми розумового і трудового навчання у педагогічних поглядах В.О.Сухомлинського. Навчання – активне ідейне, громадянське життя учнів, вияв їх самоактивності. Праця як найважливіше джерело виховання і самовиховання.

Включення В.О. Сухомлинським української педагогіки в загальнокультурні зв’язки, в неперервний світовий культурний процес. Єдність школи і сім’ї у вихованні.

Актуальність гуманістично спрямованої, людино- і суспільствотворчої педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського. Найважливіші науково-педагогічні праці – „Серце віддаю дітям”, „Павлиська середня школа”, „Сто порад учителеві”, „Народження громадянина”, „Методика виховання колективу”, „Батьківська педагогіка”.

Багатогранність педагогічної концепції Я.А. Коменського.

Історичні та соціально-економічні умови виникнення виховання та виділення педагогіки у самостійну науку.

Ян Амос Коменський – великий слов’янський педагог. Педагогічна концепція Я.А.Коменського.

„Велика дидактика” - струнка гуманістична педагогічна система поглядів. Використання досвіду братських шкіл України, Білорусії, Чехії, здобутків народної системи виховання.

Ланки педагогічної концепції Я.А. Коменського: ідея загальної освіти, ідея пансофії, ідея природовідповідності, обґрунтування об’єктивних законів виховання і навчання, ідея вікової періодизації навчання (материнська школа, школа рідної мови, гімназії, університети), організація процесу навчання, вимоги до вчителя. Мета, зміст, методика виховного процесу.

Складові дидактичної системи Я.А.Коменського: дидактичні принципи, проблема дисципліни навчання, класно-урочна система. Зміст і методи навчання.

Співзвучність педагогічної концепції з сучасною тенденцією інтеграції наукових дисциплін та навчальних предметів.

Підручники Я.А.Коменського «Відкриті двері до мов і всіх наук», «Видимий світ у малюнках».

Розвиток гуманістичного напряму в теорії і практиці вітчизняної та зарубіжної педагогіки (К.Д.УШИНСЬКИЙ, г.с.сковорода, в.м.сорока-росинський, Я. Корчак, Ж.-Ж. Руссо, А. Дістервег, Й. Песталоцці).

К.Д. Ушинський – корифей вітчизняної і світової педагогіки. Внесок у розробку методології та теорії виховного процесу. Концепція педагогічної антропології та її представлення в головному творі Ушинського "Людина як предмет виховання". Проблеми професійної підготовки вчителя в педагогічній спадщині К.Д. Ушинського. Праця "Проект учительської семінарії". Обґрунтування К.Д. Ушинським пріоритетного значення морального виховання у педагогічній діяльності вчителя. Визначення мети і засобів морального виховання. Ушинський про народність виховання. Внесок у розвиток дидактики. Місце і значення творчої спадщини К.Д. Ушинського в історії світової педагогічної думки. Послідовники педагогічних ідей Ушинського в Україні.

Г.С. Сковорода – видатний український філософ і просвітитель. Педагогічні погляди Г. Сковороди. Проблеми розвитку і самовиховання особистості в його педагогічній спадщині. Гармонійна єдність розуму, серця і волі як мета виховання. Листування Сковороди з Ковалинським. Розвиток вчення Плутарха про мораль та моральне виховання у педагогічній спадщині Сковороди. Юнацька дружба як одна з найважливіших проблем виховної концепції Сковороди. Педагогічна сутність ідеї "сродної праці". Дидактичні погляди Сковороди, його незадоволення тогочасним станом шкільної освіти. Суперечливий вплив світогляду Сковороди на розуміння проблеми змісту освіти. Принципи доступності, послідовності і ґрунтовності навчання у педагогічній творчості Сковороди.

Педагогічна спадщина Я.Корчака. Переконаність у силі добра – педагогічне кредо Я.Корчака.

Теорія масової школи (Я.А. Коменський, Й.Г. Песталоцці, Ж.-Ж. Руссо, Ф.А. Дістервег).

Ідея вільного виховання Ж.-Ж. Руссо. Вікова періодизація та система виховання Ж.-Ж. Руссо. Дидактика Ф.Дістервега. Ф. Дістервег про значення правильно організованого навчання. Вивчення рідної мови та формування інтересу до навчання як основа педагогічної концепції Ф.Дістервега.

Проблема гармонізації фізичного й духовного розвитку особистості у педагогічній спадщині.А. Коменського, Й.Г. Песталоцці, Ж.-Ж. Руссо, Ф.А. Дістервега, повернення до взірців античності в часи європейського Відродження.

Ідея гармонійного виховання Й.Песталоцці. Теорія елементарної освіти та методика початкового навчання у педагогічній спадщині Й.Песталоцці. Й.Г. Песталоцці про розвивальний характер навчання, його зв'язок з життям. Й.Песталоцці та Ф.Дістервег про продуктивну працю дітей. Принцип природовідповідності виховання у педагогічних працях Ж.-Ж. Руссо, Й.Г. Песталоцці, А. Дістервега.

Теорія вільного виховання К.Вентцеля, Л.Толстого. Ідеї гуманізму у педагогічній діяльності Г.Ващенка, В.Сухомлинського, О.Захаренка.