Психофізіологія праці вивчає перебіг психічних і фізіологічних процесів при трудовій діяльності людини і вимоги щодо цих про­цесів при різних видах праці. 4 страница

По-різному на людину може впливати кольорове (художнє) оформлення елементів виробничих приміщень та обладнання.

Відомо, що різні кольори по-різному впливають на емоційний стан людини. Так, оранжевий колір сприймається як такий, що зігріває, бадьорить і стимулює до активної діяльності. Червоний колір - гарячий, енергійний. Жовтий - теплий, створює гарний настрій, стимулює до активної діяльності. Зелений заспокійливо діє на нервову систему. Блакитний заспокоює і регулює ритм сер­ця, під його впливом зменшується фізична втома. Коричневий - теплий, заспокійливо діє на нервову систему, але здатний викли­кати похмурий настрій, якщо з сірим відтінком - насторожує,

викликає почуття занепокоєності і схвильованості. Білий - хо­лодний, благодатний. Сірий - діловий, здатний викликати апа­тію, нудьгу. Чорний - похмурий і важкий, він різко знижує на­стрій, створює почуття пригніченості.

Тому стелю і стіни виробничих приміщень, залежно від виду виробництва, виконуваної роботи і призначення приміщення, фа­рбують переважно в білий і світлі кольори: ніжно-блакитний, жовтий (кремовий), зелений (салатовий).

Для конторських приміщень, ділових кабінетів, навчальних класів та аудиторій доцільно використовувати кремовий колір, для механічних майстерень - білий, світло-блакитний; кімнат відпочинку - ніжно-бірюзовий, ніжно-салатовий.

Віконні рами і фрамуги, як правило, фарбують у білий колір, бо він відбиває більше світла (80%), ніж будь-який інший.

Світло-салатовий, кремовий, світло-блакитний кольори при­міщень створюють оптимальне робоче середовище, значно підви­щують ефективність природного і штучного освітлення.

Виробниче обладнання в цехах, майстернях тощо фарбують відповідно до існуючих нормативних документів.

Холодильне обладнання, сушильні шафи, компресори та інше фарбують у світло-сірий і світло-зелений кольори, термічне обла­днання - у металік.

У червоний колір, який символізує небезпеку, фарбують елеме­нти обладнання, щоб привернути увагу. Червоний колір мають лампочки «стоп», важелі (кнопки) термінового виключення або аварійної зупинки обладнання, трубопроводи гарячої води, пари, ємності з горючими речовинами, пожежне обладнання.

Жовтий колір застосовують для попередження про небезпеку і фарбують ним рухомі деталі обладнання, огородження рухомих деталей різних машин. Сигнальні лампочки теж фарбують у жовтий колір. Цей же колір з чорними смугами мають рухомі частини навантажувачів, елементи вантажопідіймальних машин, борти електрокарів тощо.

Зелений колір використовують у сигнальних лампах, що сві­дчать про нормальну роботу машин і механізмів, а також для фарбування знака безпеки, яким позначають евакуаційний вихід.

Синім кольором позначають інформацію та певні вказівки, його застосовують для фарбування зобов'язуваних знаків безпеки.

Санітарно-побутові приміщення

Робітники підприємства згідно зі СНиП 2.09.04-87 «Админист­ративные и бытовые здания» повинні бути забезпечені санітар­но-побутовими приміщеннями залежно від віднесення їх до від­повідної групи виробничих процесів, зазначених у табл. 3.2.

Таблиця 3.2. Перелік професій на підприємствах автомобільного транс­порту з віднесенням їх до груп виробничих процесів

Найменування професій	Група виробничих процесів	Розрахункова кількість працівників	Тип гардеробних, кількість
	на одну душо­ву сітку	на один кран	відділень шафи на одного працюючого
Водій автомобіля (легкового, автофургона, автобуса); кондуктор автобуса, оператор заправних станцій при заправленні неетилованим бензином	1а	-		загальні, одне відділення або гачки на вішалці
Водій вантажного автомобіля (крім зазначених в п. 3, 6, 7), водій навантажувача, слюсар з паливної апаратури (газобалонних автомобілів), слюсар — інструментальник, верстатник металообробних верстатів, електрослюсар (слюсар) черговий та з ремонту устаткування, бляхар, столяр, оббивальник, комірник				загальні, одне або два відділення
Водій вантажного автомобіля (при перевезенні курних матеріалів); слюсар з паливної апаратури, слюсар з ремонту агрегатів і автомобілів, що працюють на неетилованому бензині (роботи з профілактичного обслуговування і ремонту автомобілів; розбирання,. складання і регулювання автомобілів, двигунів, агрегатів; змащування автомобілів); монтувальник шин, машиніст насосної і компресорної установок, налагоджувальних верстатів, прибиральник виробничих (службових) приміщень, машиніст (кочегар) котельні	1в.			роздільні по одному відділенню
Коваль, ресорник, терміст, газозварник (газорізальник), електрогазозварник, вулканізаторник				загальні, два відділення
Мийник — прибиральник рухомого складу, машиніст мийної установки	2в			роздільні, по одному відділенню
Водій автомобіля, що перевозить різні речовини 1-го і 2-го класів небезпеки і вантажі із сильним запахом, оператор заправних станцій при заправлені етилованим бензином	За			загальні, одне відділення
Водій автомобіля, що перевозить інфіковані матеріали; слюсар з паливної апаратури, слюсар з ремонту агрегатів і автомобілів, що працюють на етилованому бензині (роботи профілактичного обслуговування і ремонту автомобілів; розбирання, складання і регулювання автомобілів, двигунів, агрегатів; змащування [1] автомобілів); маляр, акумуляторник, мідник, гальваник	36,			роздільні, по одному відділенню

поперечником для плічок або гачками, місцями для головних уборів, взуття, туалетних предметів.

Відділення шаф повинні мати такі розміри: глибина - 500 мм, висота - 1650 мм, ширина - 250, 330, 400 мм (залежно від групи виробничих процесів). У гардеробних повинні передбачатися ла­вки шириною 300 мм, що встановлюються біля шаф на всю довжину їх рядів.

Відстань між лицьовими поверхнями шаф, лицьовою поверх­нею шаф і стіною або перегородкою береться залежно від кіль­кості відділень шаф з одного боку проходу:

до 18 відділень - 1400/1000* мм; від 18 до 36 відділень - 2000/1400 мм

- Кількість кранів в умивальних, сіток у душових слід брати відповідно до чисельності працюючих у зміні, які одночасно за­кінчують роботу; виходячи з груп виробничих процесів, та розра­хункової кількості осіб на одну душову сітку або кран, наведе­них у табл. 3.2.

Кількість сіток у душових для водіїв вантажних автомобілів, кількість кранів в умивальних, унітазів і пісуарів для всіх водіїв і кондукторів слід брати із розрахунку 50% від найбільшої їх чисельності, що повертається на підприємство протягом однієї години (згідно із затвердженим на підприємстві графіком повер­нення автомобілів).

В умивальних слід передбачати гачки для рушників і одягу, ємності для рідкого мила або полиці для кускового мила. Біля умивальників завжди мають бути в достатній кількості мило і сухий чистий рушник або електрорушник.

На підприємстві, де можлива дія на шкіру шкідливих речо­вин, працюючі забезпечуються миючими і знешкоджувальними речовинами. Забороняється використовувати для цього пральні порошки.

Душові обладнуються відкритими кабінами, що огороджуються з трьох боків, а також індивідуальними змішувачами гарячої і холодної води. Кабіни відокремлюються одна від одної перегоро­дками із вологостійких матеріалів висотою від підлоги 1,8 м, які не доходять до підлоги на 0,2 м. Розміри відкритих кабін у плані повинні бути не менше 0,9 х 0,9 м. При душових можуть

влаштуватися приміщення парильних і мікробасейни (сауни). Переддушові, що призначені для витирання тіла і перевдягання, повинні бути обладнані лавками шириною 0,3 м і довжиною 0,8 м на одну душову сітку. Над лавками повинні бути гачки для одягу та рушників і полиці для туалетних речей. Відстань між рядами лавок повинна бути не менше 1 м.

Кількість санітарних приладів - підлогових чаш (унітазів) і пісуарів - у вбиральнях, розташованих у виробничих приміщен­нях, повинна братися з розрахунку один санітарний прилад на 18 чоловіків і 12 жінок у найбільш чисельній зміні, а в убираль­нях, розташованих в адміністративних будівлях, - з розрахунку один санітарний прилад на 45 чоловіків і 30 жінок. Вхід в уби­ральню повинен бути через тамбур. При вбиральнях передбача­ються умивальники із розрахунку один умивальник на 4 унітази і на 4 пісуари, але не менше одного умивальника на кожну вби­ральню. У чоловічих убиральнях дозволяється улаштовувати замість індивідуальних лоткові пісуари з настінним зливом.

При кількості жінок, що працюють в найбільш чисельну змі­ну, від 15 і більше має бути передбачене приміщення для особис­тої гігієни жінок з гігієнічним душем (кабіна розмірами в плані 1,8 х 0,9 м, яка розміщується в жіночій убиральні та має вхід із тамбура вбиральні). При великій кількості жінок кількість ка­бін особистої гігієни жінок має братися з розрахунку 1 кабіна на 75 жінок. У цих приміщеннях повинні бути передбачені місця для роздягання і вмивальник.

Для прання, хімчистки і ремонту спецодягу і спецвзуття на підприємстві повинні передбачатися пральня і відділення хімчи­стки з приміщеннями для ремонту одягу і взуття.

Допускається організація однієї пральні або одного відділен­ня хімчистки для групи близько розташованих підприємств, а також організація прання, хімчистки і ремонту спецодягу і спец­взуття за угодами з відповідними підприємствами побутового обслуговування. Прання і хімчистка спецодягу здійснюються під­приємством за його рахунок за графіком у строки, встановлені з урахуванням виробничих умов. На цей час працюючим слід ви­давати змінні комплекти.

При кількості працюючих у найбільш чисельній зміні 200 чоловік і більше слід передбачати їдальню, а при меншій кілько­сті працюючих - їдальню-роздавальню.

При кількості працюючих у найбільш чисельній зміні менше 30 чоловік допускається передбачати кімнати для приймання їжі з розрахунку 1 м2 на кожного відвідувача, але не менше 12 м2, які обладнуються умивальником, стаціонарним кип'ятильником, плитою для підігрівання їжі, холодильником.

3.2. Нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці Виробниче освітлення

Виробниче освітлення, правильно спроектоване і виконане, вирі­шує такі питання: поліпшує умови зорової роботи, знижує втому, сприяє підвищенню продуктивності праці і якості продукції, бла­готворно впливає на виробниче середовище, справляючи позитив­ний психологічний вплив на робітника; підвищує безпеку праці і зменшує травматизм на виробництві.

Природне освітлення за спектральним складом найбільш прийнятне. Природне освітлення у виробничих, допоміжних і побу­тових приміщеннях повинно відповідати вимогам СНиП ІІ-4-79 «Естественное и искуссвенное освещение».

Приміщення для зберігання транспортних засобів, складські приміщення, а також інші приміщення, де не передбачене постійне перебування працюючих, можуть бути без природного освітлення.

Коефіцієнт природної освітленості для приміщень профілак­тичного обслуговування і ремонту транспортних засобів слід брати: при боковому освітленні в середньому 1,0; при верхньому або верхньому та боковому освітленні в середньому 3,0.

Вікна, розташовані з сонячної сторони, повинні бути оснаще­ні пристосуваннями, які б забезпечували захист від прямих соня­чних променів.

Забороняється захаращувати вікна та інші світлові прорізи стелажами, матеріалами, обладнанням.

Світлові прорізи верхніх ліхтарів повинні бути засклені ар­мованим склом. Якщо замість армованого скла застосовується звичайне, то під ліхтарями повинна бути підвішена металева сіт­ка для захисту працюючих від можливого випадання скла. Очи­щати віконне скло і ліхтарі необхідно залежно від ступеня за­бруднення, але не менше 2 разів на рік.

Таблиця 3.3. Вимоги до рівня природного освітлення робочих місць на основних дільницях ремонтних майстерень

Виробнича дільниця	Розряд зорових робіт (СНиП 11-4-79)	КПО,%
верхнє та комбіноване освітлення	бічне освітлення
Розбирання і миття	IV б		1,2-1,3
Дефектування	III б		1,6-2,0
Ремонт електрообладнання	|ІІб		1,6-2,0
Складання	III в		1,6-2,0
Комплектування	IV б		1,2-1,5
Проварювально-сушильна	IV б		1,6-2,0
Випробувальна	ІІІв

Для забезпечення безпеки при очищенні вікон, ліхтарів слід використовувати спеціальні пристрої (драбини-стрем'янки, по­мости тощо).

Норми освітлення виробничих приміщень галузі наведено в табл. 3.3.

Штучне освітлення. Освітлення приміщення та робочих місць в ньому може бути вирішене улаштуванням загального або ком­бінованого освітлення, тобто загального і місцевого освітлення. Загальним називають освітлення, коли світильники освітлюють все приміщення. Місцеве - призначене тільки для певного робо­чого місця: освітлює прилеглу площу.

Приміщення і робочі місця повинні забезпечуватися штуч­ним освітленням, достатнім для безпеки виконання робіт, пере­бування і переміщення людей згідно з СНиП ІІ-4-79.

Штучне освітлення у виробничих приміщеннях і на робочих місцях залежить від характеру робіт, що виконуються, і повинно забезпечувати освітленість згідно з нормами, наведеними в табл. 3.4.

Освітленість території підприємства, під'їздів, проїздів транс­портних засобів, пішохідних доріжок і небезпечних зон повинна бути не менше 2 лк.

Робоче освітлення в приміщеннях мийки, профілактичного обслуговування та ремонту, діагностування транспортних засо­бів, виконання шиномонтажних робіт повинно бути загальним локалізованим, а в приміщеннях для зберігання транспортних засобів 7 загальним рівномірним.

Таблиця 3.4. Норми освітленості для виробничих приміщень

Найменування приміщень,	Площина	Розряд зорової роботи	Освітленість,лк
споруд	нормування освітленості та її висота від підлоги, м	при комбіно­ваному освітленні	при загаль­ному освітленні
Мийка транспортних засобів на механічних лініях	В-на автомобілі	Villa
Мийка та прибирання транспортних засобів, зарядки акумуляторних батарей, кислотна, компресорна	В-на автомобілі; Г- 0,8	VI
Оглядові канави, естакади, підйомники	Г- низ автомобіля	VI
Приміщення профілактичного обслуговування, ремонту та діагностування транспортних засобів	В-на автомобілі	Va
Дільниці:		\
шиномонтажна, вулканізаційна	Г- 0,8	Va
ковальсько-ресорна, зварювальна	Г- 0,8	Va
фарбувальна, фарбоприготувальна	В-на автомобілі; Г-0,8	IV6
ремонту акумуляторів	Г- 0,8	V6
оббивальна, деревообробна, ремонту таксометрів і радіоапаратури	Г- 0,8	IVb
мідницька, кузовна	Г- 0,8	IV6
ремонту паливної апаратури, електрообладнання, агрегатна, моторна, ремонту обладнання (ОГМ)	Г- 0,8	IVa
Приміщення для зберігання транспортних засобів, коридори, проходи, переходи	. підлога	VIII6
Відкриті майданчики для зберігання автомобілів	підлога	XII
Склади	підлога	Villa
Санітарно-побутові приміщення	підлога	Villa

При виконанні в приміщеннях робіт I-V розрядів освітле­ність проходів, проїздів та інших місць, де роботи не виконують­ся, повинна бути не менше 75 лк при газорозрядних лампах і не менше ЗО лк - при лампах розжарювання. Освітленість робочих місць, яка створюється світильниками загального освітлення в системі комбінованого, повинна бути не менше 150 лк при газо­розрядних лампах і 50 лк - при лампах розжарювання.

Лампи розжарювання і газорозрядні лампи місцевого і зага­льного освітлення повинні мати абажури-відбивачі і встановлю­ватися таким чином, щоб виключити засліплюючу дію світлово­го потоку. Застосовувати відкриті лампи забороняється. Конс­трукція світильників місцевого освітлення повинна передбачати можливість змінювати напрям світлових променів на робочу по­верхню. Поряд з робочим освітленням, улаштування якого є обо­в'язковим у всіх приміщеннях і на освітлювальних територіях для забезпечення нормальної роботи, проходу людей і руху транс­порту, передбачається також аварійне освітлення.

Аварійне освітлення необхідне в тих випадках, коли воно потрібне для подальшої роботи, закінчення виробничого циклу і евакуації людей із приміщення при раптовому відключенні робо­чого освітлення. Аварійне освітлення для продовження роботи в приміщеннях, де відключення робочого освітлення недопустиме через можливе виникнення пожежі, вибуху, отруєння або травму­вання працюючих внаслідок порушення нормального обслугову­вання механізмів, повинне забезпечувати освітлюваність робочої поверхні не менше 5% від норми, встановленої для загального робочого освітлення цих приміщень, але не менше 2 лк.

Для евакуації людей аварійне освітлення встановлюється в приміщеннях з кількості працюючих 50 і більше осіб у місцях, небезпечних для проходу людей, в основних проходах і на сходах

для евакуації людей (запасний вихід). Воно повинне забезпечу­вати освітленість підлоги, основних проходів і східців не менше 0,5 лк в приміщеннях і не менше 0,2 лк на відкритих територіях.

Світильники робочого освітлення та світильники аварійного освітлення у виробничих і допоміжних приміщеннях, на терито­ріях, що освітлюються, повинні живитися від різних незалежних джерел. Світильники аварійного освітлення повинні автоматич­но включатися при раптовому відключенні робочого освітлення. Приміщення для ацетиленового генератора повинне мати зовнішнє електричне освітлення через закриті наглухо фрамуги вікон, спеціально обладнані в стінах ніш, або через ліхтарі спеціально­го типу.

Для освітлення автомобілів, встановлених на оглядовій кана­ві, підйомнику, естакаді, світильники загального освітлення слід мати у своєму розпорядженні не над автомобілем, а збоку. Це забезпечує найбільш раціональне освітлення при технічному обслуговуванні. Світильники встановлюють рядами, паралель­ними до стін з вікнами. Люмінесцентні світильники бажано роз­вішувати безперервними рядами. За наявності в одному примі­щенні двох прямоточних оглядових канав, крім установки сві­тильників збоку вздовж стін будівлі, необхідно встановлювати їх також і між канавами.

Найбільш раціональне освітлення автомобілів, установлених на потоковій лінії, показане на рис. 3.4.

Воно складається зі світильників: загального освітлення (2); локалізованого освітлення об'єктів роботи з боку автомобіля (1) і встановлених у нішах оглядових канав (3). На кожному посту розташовані по дві розетки для переносних ламп розжарювання напругою 12 В.

В оглядових канавах, як прямоточних, так і тупикових, світи­льники з люмінесцентними лампами слід розташовувати по оби­два боки канави в нішах (рис. 3.5).

Ніші розташовують в шаховому порядку або одна проти од­ної. Більшість канав на автотранспортних підприємствах має прямокутні ніші, що не забезпечує достатньої освітленості авто­мобіля знизу.

Люмінесцентні лампи можна встановлювати безпосередньо і в металевих ребордах канав, зроблених із труб. Вікна, що є в металевих ребордах, закривають склом, що не б'ється, для захис­ту люмінесцентних дамп від пошкодження. Реборди зі встанов­леними в них лампами заземляють. При роботах під автомобі­лем, що знаходиться на підйомнику, світильники можна розта­шовувати в підлозі. Вони повинні мати гарну герметизацію і відповідне конструктивне оформлення корпусу. Для спрямуван­ня концентрованого світлового потоку при технічному обслуго­вуванні автомобіля на підйомнику, а також для зберігання необ­хідних інструментів застосовують візок зі світильником, який

має поворотний пристрій, що дозволяє регулювати напрям світ­лового потоку.

Для освітлення місця робіт під автомобілем на лежаки помі­щають світильники (рис. 3.6) напругою не вище 42 В. Ці світи­льники можна встановлювати в будь-яке зручне положення і спрямовувати світловий потік на той чи інший вузол або агрегат автомобіля.

Повітряне середовище та його роль у створенні сприятливих умов праці

Залежно від хімічного складу повітря, фізичних та інших його властивостей (температура, вологість, рухливість, тиск), наявності інших забруднень у вигляді пилу, патогенних мікроорганізмів різного походження тощо повітряне середовище може бути спри­ятливим, несприятливим або навіть небезпечним. Сприятливим є повітряне середовище відповідної чистоти повітря і норматив­них метеорологічних показників. Але при певних технологічних процесах відбувається забруднення повітря. Так, установлено, що основна частка шкідливих речовин у відпрацьованих газах кар­бюраторних двигунів припадає на оксид вуглецю, вуглеводні і азот, дизельних - на оксиди азоту і сажу (табл. 3.5).

При застосуванні етилованого бензину у відпрацьованих га­зах присутні аерозолі свинцю - особливо небезпечні речовини. Свинець і вуглеводні тривалий час утримуються у повітрі (сви­нець - 3-5 діб, вуглеводні - до 10 діб) і мають здатність накопи­чуватися як у зовнішньому середовищі, так і в організмі.

Олефіни, що утворюються при згоранні палива, беруть участь в утворенні фотохімічного туману.

Оксид вуглецю утворюється в основному при згоранні палива з нестачею кисню (у зонах швидкого охолодження суміші) або

Таблиця 3.5. Хімічний склад відпрацьованих газів двигунів

Компонент N	Двигун
карбюраторний	дизельний
Азот, % об.	74-77	76-78
Кисень, % об.	0,2-8,0	2-18
Пара води, % об.	3,0-13,5	0,5-10,0
Діоксид вуглецю, % об.	5,0-12,0	1,0-12,0
Вуглеводні, % об.	0,2-3,0	0,01-0,5
Оксид вуглецю, % об,	0,1-10,0	0,01-0,3
Оксиди азоту, % об.	0,0-0,6	0,005-0,2
Альдегіди, % об.	0,0-0,2	0-0,05
Оксиди сірки, мг/м3	0-0,003	0-0,015
Сажа, мг/м3	0-100	0-2000
Бензапірен, мг/м3	0-25	0-10,0
Сполуки свинцю, мг/м3	0-60	-

при дисоціації С02 у зонах високих температур. Внаслідок під­вищених значень коефіцієнта надлишку повітря у дизельному двигуні значна частина СО доокислюється до С02, тому показни­ки СО дизелів у 10-30 разів менші, ніж карбюраторних двигунів.

Вуглеводні і альдегіди - продукти неповного згорання палива.

Альдегіди утворюються в результаті холодних полуменевих реакцій, які передують основному процесу горіння. Особливо це характерне при роботі двигуна на холостих обертах, незначних навантаженнях та при розгоні.

Вуглеводні й альдегіди належать до високотоксичних речо­вин, за певних умов впливають на утворення смогу.

Сажа викидається переважно дизельними двигунами, утворю­ючись в процесі дифузного горіння при нестачі кисню. Сажа зда­тна адсорбувати канцерогенні речовини і розповсюджувати їх у навколишньому середовищі.

Відпрацьовані гази двигунів внутрішнього згорання містять й інші токсичні компоненти: оксиди сірки, сірководень, свинець та інші.

З метою створення у виробничих приміщеннях нормативних метеорологічних умов виробничі, допоміжні і санітарно-побутові приміщення повинні бути обладнані опаленням і загальнообмінною припливно-витяжною вентиляцією відповідно до вимог

СНиІІ 2,04.05-91. «Отопление, вентиляция и кондиционирование воздуха». Основними нормативними документами, що регламен­тують параметри мікроклімату виробничих приміщень, є ДСН 3.3.6. 042-99 та ГОСТ 12.1.005-88 «Общиё санитарно-гигиени­ческие требования к воздуху рабочей зоны».

Вентиляція. Концентрація шкідливих речовин у повітрі ро­бочої зони виробничих приміщень не повинна перевищувати вста­новлених норм. При тривалості роботи в середовищі, яке містить оксид вуглецю, не більше 1 години, гранично допустима концент­рація оксиду вуглецю може бути підвищена до 50 мг/м3, при тривалості роботи не більше 30 хв - до 100 мг/й3, при тривалос­ті роботи не більше 15 хв - до 200 мг/м3. Повторні роботи в умовах підвищеного вмісту оксиду вуглецю в повітрі робочої зони можуть проводитися з перервами не Менше ніж на 2 години.

Для забезпечення потрібних умов повітряного середовища при­міщення зберігання, профілактичного обслуговування та ремон­ту транспортних засобів інші виробничі приміщення повинні бути обладнані загальнообмінною, припливно-витяжною вентиляцією з механічним примусом з урахуванням режиму роботи підпри­ємства, марок автомобілів, що експлуатуються, і кількості шкід­ливих речовин, що виділяються.

У приміщеннях зберігання автомобілів видалення повітря слід передбачати з верхньої і нижньої зон порівну, а подача припливно­го повітря повинна здійснюватися зосереджено вздовж проїздів.

У приміщеннях профілактичного обслуговування та ремонту автомобілів видалення повітря системами загальнообмінної вен­тиляції слід передбачати із верхньої і нижньої зон порівну з урахуванням витяжки з оглядових канав, а подачу припливного повітря - розосереджено в робочу зону і оглядові канави, а також в приямки траншей і тунелі оглядових канав.

У приміщеннях для виконання шиномонтажнихг зварних, фа­рбувальних, оббивальних та деревообробних робіт подачу при­пливного' повітря слід передбачати з верхньої зони струменем, спрямованим зверху вниз, а Видалення повітря - з нижньої зони. Системи витяжної вентиляції в приміщеннях дільниць фарбу­вання, зарядки акумуляторних батарей, ремонту паливної Апара­тури не допускається об'єднувати між собою і з системами витя­жної вентиляції інших приміщень.

Для вилучення шкідливих викидів безпосередньо Від МІСЦЬ їх виникнення необхідно в приміщеннях улаштовувати Місцеві відсмоктувачі.

Місцеві відсмоктувальні пристрої застосовують для видалення всіх видів шкідливостей: теплоти, вологи, газів, парів, пилу. Конс­труктивно це можуть бути закриті приймачі, бортові відсмоктувачі, витяжні зонти, шафи, кабіни і камери, всмоктувальні панелі та інші пристрої, спеціальні кожухи тощо (див. рис. 3.8 на с. 108).

Витяжними кожухами обладнують шліфувальні, поліруваль­ні та заточувальні верстати.

Об'єм повітря, м3/год, для видалення пилу від таких верста­тів обчислюють за формулою:

де В - діаметр робочого круга, м; А - коефіцієнт пропорційності: А = 2 при Б = 0,25 м; А = 1,8 при Б = 0,25 - 0,60 м; А = 1,6 при І) > 0,60 м.

Таблиця 3.6. Гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у повітрі робочої зони

Найменування речовини	Величина ГДК, мг/м3	Клас небезпеки
А. У виробничих приміщеннях, кабінах, салонах автомобілів
Азоту оксид (у перерахунку на МОг)	5,0	II
Акролеїн	0,2	І
Бензин (розчинник, паливний)	100,0	II
Метилмеркаптан	0,8	IV
Свинець і його неорганічні сполуки (за свинцем)	0,01/0,005	II
Спирт метиловий (метанол)	5,0	І
Вуглеводні аліфатичні граничні С, Сю	300,0	III
(у перерахунку на С)
Вуглецю оксид	20,0	І
Формальдегід	0,5	V
Б. У виробничих приміщеннях
Ацетон	200,0	IV
Водню хлорид (соляна кислота)	5,0	III
Гас (у перерахунку на С)	300.0	IV
Сірчана кислота	1,0	II
Ксилол		III
Уайт-спірит (у перерахунку на С)	300,0	IV
Толуол	50,0	III
Фенол	0,3	Іі
Водень миш'яковистий	0,1	І
Тальк	4,0	III
Луги їдкі (розчини у перерахунку на №ОН),	0,5	п
Пил рослинного походження:
- деревний	6,0	IV
- луб'яний, бавовняний тощо	2,0	IV
Марганець у зварювальних аерозолях при вмісті:
- до 20%	0,2	II
- від 20% до 30%	0,1	II

Примітка» У чисельнику - максимальна, в знаменнику - середньозмінна.