IX. Переносні протитанкові ракетні комплекси

Протитанкова ракета разом з пусковою установкою і спеціальною апаратурою називаються протитанковим ракетним комплексом (ПТРК). Він включає бойові та забезпечуючи засоби. До бойових засобів ПТРК відносяться протитанкова керована ракета (ПТКР), пускова установка з апаратурою, яка призначається для підготовки і пуску ракети. До забезпечуючи засобів входять контрольно-перевірочна апаратура та тренажери.

Розробка перших вітчизняних ПТРК в СРСР почалася в 50-х роках, так як артилерійські протитанкові боєприпаси мали велике розсіювання, невеликі дальності ураження і одночасно недостатню бронепробиваємість.

За місцем розташування ПТРК поділяються на переносні, ті що перевозяться (встановлюються на рухомих засобах), та ті що можуть і перевозитися і переноситися. До переносних відносяться ПТРК „Метис”, „Фагот”. ПТРК „Конкурс” може бути і переносним (пускова установка) і таким що перевозиться (бойова машина 9П148 на БРДМ-2). Перевізно-переносні ПТРК встановлюються на засобах рухомості але можуть при необхідності застосовуватися як переносні.

Переносні ПТРК застосовуються для протитанкової оборони механізованих підрозділів, ті що перевозяться – механізованих частин, з’єднань.

В залежності від типу системи, яка використовується для керування ракетою ПТРК поділяються на три покоління.

ПТРК першого покоління мали ручну систему керування ракетою, при якій оператор-навідник з допомогою прицілу стежив одночасно за ракетою і ціллю, вручну виробляв команди управління, які по проводах передавалися на ракету. Головним недоліком цієї системи було те що потребувало великого досвіду і натренованості оператора-навідника і неможливість підвищення швидкості ракети. До першого покоління ПТРК відноситься „Малютка”.

ПТРК другого покоління „Фагот”, „Конкурс”, „Метис” мають напівавтоматичну систему наведення, за допомогою якої оператор-навідник через оптичний приціл стежить за ціллю, а стеження за ракетою та вироблення команд керування здійснюється автоматично наземною апаратурою управління. Передача команд керування на ракету здійснюється по проводах з оборотнім зв’язком по світлу трасера („Метис”), лампи-фари („Фагот”). Ракета розміщується у транспортно-пусковому контейнері (ТПК) і готова до застосування. Використання ТПК спрощує розміщення ракети на різних носіях, покращує її зберігання і боєготовність. Зарубіжні аналоги ПТРК 2-го покоління - „Мілан”, „Хот”.

В ПТРК третього покоління використовується ракети з самонаведенням (з головкою самонаведення). Оператор-навідник прицілюється по цілі, захоплює її на автоматичне супроводження і здійснює пуск ракети. Головка самонаведення (ГСН) ракети в автономному режимі виробляє команди керування і наводиться на ціль. До ПТРК третього покоління відноситься переносний ПТРК армії США „Джавалін”. На озброєнні наших Збройних сил ПТРК 3-го покоління поки що немає.