Процес підготовки і прийняття рішень

Розробка рішень в управлінні становить основу управлінського процесу.

Управлінський процес – це комплекс взаємопов’язаних операцій, що виконуються у певній послідовності і спрямовані на розв’язання конкретних завдань та досягнення поставлених цілей [35].

Операція в управлінні – це частина процесу, яка представляє собою діяльність виконавця над певним видом інформації (зібрати дані, провести розрахунки, підготувати звіт, передати документ на підпис тощо).

Інформаційно-пошукові, письмові (графічні), розрахункові, логічні й аналітичні операції – це складові управлінської діяльності, пов’язані з розробкою, прийняттям та реалізацією рішень.

Як і управлінські функції, операції не є взаємозамінними, і високий рівень організації управління спостерігається тоді, коли кожна операція виконується якісно, у потрібному обсязі і в точно визначений час.

Сукупність взаємопов’язаних операцій становить більш складне структурне утворення – управлінські процедури, виконанням яких досягають певної локальної цілі. Процедури – це плани у тому відношенні, що вони встановлюють рутинний метод підходу до майбутньої діяльності, певний регламент функціонування апарату управління. Вони є орієнтирами для дії і в хронологічній послідовності детально вказують на порядок виконування необхідних дій.

Важливим засобом удосконалення процесів управління є впровадження раціональної технології управління (опис управління у вигляді взаємопов’язаних операцій і правил їх здійснення).

Технологія управління – це сукупність практичних прийомів, методик і засобів впливу на керований об’єкт, які здійснюються на основі пізнання закономірностей управлінських процесів і використання відповідних правил і процедур [35].

Технологія управління – це, перш за все, процес збирання, обробки і передачі інформації з метою підготовки, прийняття і реалізації рішень. Суть її полягає у встановленні організаційного порядку в системі і визначення раціональної послідовності виконання управлінських робіт.

Етапи управлінської діяльності:

І. Розробка рішень.

ІІ. Прийняття рішень.

ІІІ. Реалізація рішень.

Для прийняття рішення потрібна планова, нормативна, інструктивна, правова, статистична, облікова та інша інформація. Незалежно від виду вона має бути своєчасною, актуальною, точною, повною, вірогідною, надійною, зручною для сприйняття та оцінки. Носіями інформації для прийняття рішення є документи, креслення, схеми, графіки, газети, журнали, книги тощо. Важливими джерелами інформації є результати особистих спостережень, бесіди зі спеціалістами і працівниками, опитування експертів. Крім того, для вивчення питання, створюють комісії або творчі групи, проводять анкетні опитування, інтерв’ювання тощо.

Процес прийняття рішень складний і багатосторонній. Він вміщує цілий ряд стадій і операцій.

Прийняття управлінського рішення – це вибір однієї з кількох можливих альтернатив Тобто, це модель, у якій фігурує певне число варіантів та можливість обрання кращого з них. Відсутність вибору ускладнює процес прийняття рішення.

Результатом обраного рішення повинна бути певна дія. Можна дійти висновку, що прийняття рішень означає процес, завдяки якому обирається лінія поведінки, як вирішення певної проблеми Тут ключовими поняттями є процес, лінія поведінки, вибір, вирішення і проблема Звідси, дві умови прийняття рішення - визначення проблеми і вибір рішення.

Процес прийняття рішень передбачає визначену мету діяльності – розв’язання проблеми, створення нового рівня виконання чи запобігання певній ситуації.

Основними аспектами прийняття рішень, без яких не можна досягнути ефективних результатів, є наступні (табл. 5.1) [35].

Класичний підхід до прийняття управлінського рішення полягає в дотриманні наступної процедури і виконанні обов’язкових дій:

1. Визначення проблемної ситуації, яка вимагає розв’язання. Завдання керівника на цьому етапі полягає в аналізі проблемної ситуації, вивченні стану справ і мети, попереднього формулювання критеріїв рішення.

2. Виявлення обмежень і визначення альтернатив. Причиною проблеми можуть бути сили, які знаходяться поза організацією (зовнішнє середовище), та які керівник не в змозі змінити.

3. Прийняття рішення. На цій стадії розробляються альтернативні рішення, дається їх оцінка і відбирається альтернатива з найбільш сприятливими загальними наслідками.

4. Реалізація рішення. Процес не закінчується вибором альтернатив. На стадії реалізації вживаються заходи щодо конкретизації рішення і доведення його до виконавців, тобто цінність рішення полягає в тому, що воно реалізоване.

Таблиця 5.1

Основні аспекти прийняття рішень

Аспект	Характеристика
Право	Право прийняття мають усі управлінці, але відповідні групи їх можуть прийняти тільки конкретні рішення. Наприклад, начальники цехів не можуть приймати рішення, які згідно з посадовими обов’язками мас право приймати тільки директор підприємства
Обов’язковість	Обов’язковість потребує від керівника обов’язкового прийняття рішення, якщо цього вимагає ситуація, що склалась на підприємстві
Компетентність	Компетентність характеризує вміння керівника приймати кваліфіковані рішення
Відповідальність	Відповідальність показує, які санкції можна застосовувати щодо керівника в результаті неприйняття раціонального рішення
Повноваження	У виключних випадках, коли відсутні відповідальні особи, рішення можуть прийматися особами, які не мають на це права, проте, враховуючи нагальну потребу, можуть передаватись повноваження щодо прийняття рішень, які обумовлюють тимчасове право давати відповідні розпорядження

5. Контроль за виконанням рішення. В процесі контролю виявляються відхилення і вносяться поправки, що допомагають реалізувати рішення повністю. За допомогою контролю встановлюється так званий зворотний зв’язок між керуючою і керованою системами.