Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Надмірне перевантаження управлінців верхніх рівнів інформацією, яку вони використовують часто не досить оперативно і якісно, призводить до зниження ефективності функціонування всієї системи. Змінити таке становище можна через посилення децентралізації управління із одночасним удосконаленням механізму координації. Важливу роль у вирішенні цього питання можуть відігравати комплексні програми, які, централізуючи прийняття рішення з одних питань, можуть дозволити послабити централізацію у вирішенні інших.
При організації процесів координації в багаторівневій системі управління слід виділяти три аспекти:
1) побудова організаційної структури системи управління;
2) вибір критеріїв якості для завдань, які вирішуються кожним елементом системи управління;
3) визначення характеру і часових орієнтирів наступних взаємовідносин між елементами різних рівнів управлінської ієрархії.
Ці питання, не дивлячись на їх взаємозв’язок, мають і відносну самостійність.
Організаційна структура системи управління повинна сприяти зосередженню управлінців на прийнятті найбільш тісно пов’язаних між собою рішень. Це дозволяє забезпечити ефективний взаємозв’язок рішень, так як цикл їх узгодження в значній мірі локалізується. Остання обставина створює передумови прийняття взаємообумовлених рішень і, як наслідок, розробки комплексних планів.
Окрім структурних факторів суттєвими є локальні критерії якості роботи елементів системи управління та механізм взаємодії між ними. Важливу роль тут відіграють фактори, пов’язані із особливостями діяльності в ієрархічних структурах підприємства, і, зокрема, фактори, пов’язані з соціально-психологічною оцінкою планової інформації і мотивацією при прийнятті рішень персоналом підприємства.
В програмах можуть не дотримуватися прийняті в тому чи іншому вигляді планові часові орієнтири наступних взаємовідносин між елементами системи управління. Так, якщо в довготерміновому плані розвитку підприємства передбачається визначати у розрахунку на п’ятирічні періоди, то в довготермінових програмах може прийматися інша одиниця.
Дотримання основних критеріїв координації в системі управління дозволяє зробити програмно-цільовий підхід до прийняття управлінських рішень природним доповненням інших підходів і у певних випадках подолати ряд непередбачених труднощів.
Цільові комплексні програми розробляють для досягнення соціально-економічних цілей на засадах підвищення ефективності виробництва.
Організаційними передумовами формування ЦКП є наступні:
– своєчасне визначення переліку проблем, для вирішення яких треба створювати такі програми;
– формування колективу розробників з виділенням головної організації;
– попереднє орієнтаційне визначення потреби в ресурсах;
– визначення головних методичних принципів формування програм.
Етапи складання і розробки програми:
1. Аналіз тенденцій економічного розвитку в сфері програмної діяльності.
2. Прогнозування і визначення потреби коректування цих тенденцій.
3. Дослідження і розробка альтернативних варіантів програми.
4. Оцінка і вибір найефективніших варіантів програми.
5. Формування розгорнутого проекту програми.
6. Формування єдиної стратегії вирішення проблеми.
7. Контроль за ходом виконання програми.
ЦКП є основним документом, що забезпечує реалізацію програми і формує її зміст. Формування сукупності цілей програми передбачає визначення головної мети з наступним її дезагрегуванням на ієрархічну множину конкретніших цілей. Загальну мету програми поділяють на функціональні і предметні цілі. Для виявлення кількісних характеристик програмних цілей кожну програму розгортають у багаторівневу множину локальних (часткових) підцілей, які називають деревом цілей.
Розробка комплексної програми здійснюється в певній послідовності. В загальному процес формування програми складається із наступних процедур (табл. 4.2) [12].
Після проведення вищезазначених процедур на основі відібраних оптимальних варіантів складається вільна програма, яка може мати дві частини:
1) власне програма, яка формується з табличного матеріалу, з виділенням переліку визначених дій із термінами їх здійснення та перелік ресурсів, які використовуються, за виділеними підпрограмами складається вільний узагальнений перелік дій і ресурсів в цілому за програмою;
2) пояснювальна записка до програми - складається з окремих розділів: побудова проблеми, в якій наводяться дані попереднього аналізу та формулювання проблеми, прогноз розвитку системи; обґрунтування розробки програми.
Ефективність варіантів програми можна оцінити двома шляхами: побудувавши систему економіко-математичних моделей і розрахувавши варіанти на ПЕОМ за допомогою системи експертних оцінок. Найдоцільніше ці два способи поєднувати.
Таблиця 4.2
Процедури формування програми
№ з/п | Процедура | Зміст процедури | Результат процедури |
Попередній аналіз стану програмуючої системи | Аналізується стан системи, за якою передбачається складання комплексної програми; виявляється тенденція в розвитку системи, склад ресурсів, структура самої системи і н оточення, яке впливає, на її розвиток | Такий аналіз дозволяє сформувати проблеми, виділити провідні завдання програми. Після того, коли сформована проблема, можна вже на цій стадії визначити коло учасників розробки програми і встановити першочергові завдання. | |
Складання прогнозу розвитку системи | На основі даних попереднього аналізу і прогнозів по суміжним питанням розроблюється прогноз розвитку системи, що має попередній, узагальнений характер | В кінцевому і деталізованому вигляді науково-обґрунтованим прогнозом буде сама програма | |
Розробка плану формування програми | На основі попереднього аналізу і прогнозу розвитку системи визначаються етапи проведення робіт, виконавці, строки завершення етапів та інформаційне забезпечення виконавців | План розроблений у вигляді мережевого графіку дозволяє уточнити терміни завершення робіт по створенню програми і наступного контролю вищестоящим органом | |
Інформаційне забезпечення розробників | Визначається необхідний мінімум інформації, джерела й одержання та форми представлення Нерідко в таких випадках виникає необхідність отримання максимуму інформації, але надлишкова інформація не прискорює, а швидше стримує роботу розробників програми, тому важливо визначити оптимальний склад інформації | Визначення оптимального обсягу інформації | |
Визначення цілей програми | На цьому етапі збільшуються можливості і з’являється необхідність визначити цілі розвитку системи, які стають основою розробки програми. Ці цілі необхідно узгоджувати з генеральними цілями державної економіки | Загальна мета деталізується з допомогою "дерева цілей " |
Продовження таблиці 4.2 | |||
Деталізація програми на підпрограми | Для розподілу робіт між виконавцями і здійснюється на основі плану формування програми і у відповідності з "деревом цілей". Разом з тим в процесі деталізації може виявитися, що при розробці плану не були враховані всі складові цілі, але після його створення деякі підцілі були виключені. В такому випадку необхідно внести відповідні зміни в план формування програми | Даний етап дозволяє визначити виконавців для кожної підпрограми В процесі деталізації програми визначаються заходи і дії, які забезпечують досягнення кожної підмети | |
Розробка варіантів досягнення цілей | По більшості заходів може бути кілька варіантів, кожен з яких направлений на досягнення цілі. Вони можуть відрізнятися характером дій, видом використовуваних ресурсів або величиною нормативів витрат останніх | Щоб досягнути мети з найменшими затратами, необхідно на даній стадії по кожній підметі виявити всі можливі варіанти дій | |
Розрахунок ресурсів і розробка варіантів їх використання | Здійснення цього етапу ускладнено через відсутність нормативів споживання ресурсів по кожному варіанту заходів програми. Розробники програми стикаються з тим фактором, що відсутні навіть поточні нормативи споживання ресурсів. При розробці нормативної бази необхідна детальна перевірка розрахунків, яка проводиться експертним шляхом | Критичний аналізу ступеню обґрунтованості прийнятих в розрахунках нормативів ресурсів за найбільш важливими заходами програми | |
Системний аналіз варіантів дій і ресурсів | На цьому етапі процесу формування програми здійснюється комплексна оцінка варіантів дій і використання ресурсів з точки зору досягнення цілі при найменших затратах | Якщо вдається всі параметри дій програми виразити кількісно, то при аналізі можна використати програмну матрицю дій і матриці ресурсів |
Закінчення таблиці 4.2 | |||
Вибір оптимальних варіантів | Виходячи із цілей програми розробляються часткові критерії та, по можливості, загальний. За основу критеріїв приймається величина витрат на реалізацію програми, час її реалізації і ступінь досягнення поставлених цілей | Після аналізу по кожній підпрограмі обираються найкращі варіанти дій та ресурсів, які використовуватимуться | |
Удосконалення матеріалів і складання вільної програми | Розрахунки та аналіз по кожній підпрограмі здійснюються у відповідності з попередньо розрахованим планом формування програми. В план можуть бути внесені необхідні корективи |
Варіанти науково-технічних заходів вибираються на підставі порівняння їхньої науково-технічної результативності та соціально-економічної ефективності.
Соціальний ефект реалізації варіанта програми можна оцінити кількісно зіставленням соціальних умов до і після його реалізації. Для цього використовують показник суспільної соціальної ефективності затрат на її реалізацію:
Ес = Сі /S, і = 1,2,3,... ,п,
де Ес - ефективність затрат;
Сі - результати (ефекти) і-го виду продукції в натуральному вираженні;
S - затрати на виконання варіанту програми.
Економічний ефект розраховують за допомогою методу бальної оцінки з ваговими коефіцієнтами за формулою:
Ее = т∑аіхі,
де Ее - значення узагальненого показника економічної ефективності;
аі - ваговий коефіцієнт і-го часткового показника;
хі - бальна оцінка і-го часткового показника;
т - кількість видів економічної діяльності, у яких застосовуються результати розробки варіанта програми.
Для відбору варіантів програми за узагальнюючим науково-технічним критерієм, можна використовувати методи бальної оцінки з ваговими коефіцієнтами, які присвоює показникам група експертів за формулою:
Епt = рN∑bі*уі,
де р - значення показника ймовірності отримання очікуваного результату у визначені терміни.
Показник має два значення: 1 - у разі позитивного значення, 0 - у разі негативного; N - значення показника науково-технічного рівня (набуває двох значень: 1 - у разі відповідності, 0 -у разі невідповідності); bі - бальна оцінка і-го показника; уі - ваговий коефіцієнт і-го показника.
На етапі формування розгорнутого проекту програми виконують комплексну оцінку науково-технічної програми і програмних заходів.
Економічний ефект програмного заходу розраховують згідно з умовами використання продукції за розрахунковий період:
Епз = Рпз - Зпз
де Епз - економічний ефект програмного заходу за розрахунковий період;
Рпз - вартісна оцінка результатів від виконання заходів за розрахунковий період;
Зпз - вартісна оцінка витрат на виконання заходів за розрахунковий період.
Оцінка ресурсного забезпечення проекту програми, яку дають у процесі формування розгорнутого плану, передбачає розрахунок потреби у фінансових матеріально-технічних, трудових, інформаційних ресурсах, які відображені у відповідних формах програмної документації.
На різних етапах формування програми для визначення затрат ресурсів використовують методи:
– експертних оцінок передбачає експертну оцінку ресурсів на окремі етапи і програму в цілому групою експертів та узагальнення експертних висновків;
– структурний – ґрунтується на наближеній оцінці затрат на реалізацію програми за питомою вагою окремих етапів циклу в загальній вартості (трудомісткості) робіт або питомій вазі окремих елементів у загальному кошторисі затрат на програму;
– нормативний метод передбачає визначення затрат на реалізацію програми за допомогою нормативів.
Під час формування програми оцінюють показники ресурсозбереження. Узагальнюючим показником рівня використання матеріальних ресурсів є коефіцієнт продуктивності їх використання:
Кікт = Рк/Р,
де Рк - корисно використовувана частина ресурсу у натуральному або вартісному вираженні;
Р - загальний обсяг споживання ресурсу в процесі виробництва у натуральному або вартісному вираженні.
Дата публикования: 2015-01-04; Прочитано: 922 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!