Методика розробки комплексних програм

Надмірне перевантаження управлінців верхніх рівнів інформацією, яку вони використовують часто не досить оперативно і якісно, призводить до зниження ефективності функціонування всієї системи. Змінити таке становище можна через посилення децентралізації управління із одночасним удосконаленням механізму координації. Важливу роль у вирішенні цього питання можуть відігравати комплексні програми, які, централізуючи прийняття рішення з одних питань, можуть дозволити послабити централізацію у вирішенні інших.

При організації процесів координації в багаторівневій системі управління слід виділяти три аспекти:

1) побудова організаційної структури системи управління;

2) вибір критеріїв якості для завдань, які вирішуються кожним елементом системи управління;

3) визначення характеру і часових орієнтирів наступних взаємовідносин між елементами різних рівнів управлінської ієрархії.

Ці питання, не дивлячись на їх взаємозв’язок, мають і відносну самостійність.

Організаційна структура системи управління повинна сприяти зосередженню управлінців на прийнятті найбільш тісно пов’язаних між собою рішень. Це дозволяє забезпечити ефективний взаємозв’язок рішень, так як цикл їх узгодження в значній мірі локалізується. Остання обставина створює передумови прийняття взаємообумовлених рішень і, як наслідок, розробки комплексних планів.

Окрім структурних факторів суттєвими є локальні критерії якості роботи елементів системи управління та механізм взаємодії між ними. Важливу роль тут відіграють фактори, пов’язані із особливостями діяльності в ієрархічних структурах підприємства, і, зокрема, фактори, пов’язані з соціально-психологічною оцінкою планової інформації і мотивацією при прийнятті рішень персоналом підприємства.

В програмах можуть не дотримуватися прийняті в тому чи іншому вигляді планові часові орієнтири наступних взаємовідносин між елементами системи управління. Так, якщо в довготерміновому плані розвитку підприємства передбачається визначати у розрахунку на п’ятирічні періоди, то в довготермінових програмах може прийматися інша одиниця.

Дотримання основних критеріїв координації в системі управління дозволяє зробити програмно-цільовий підхід до прийняття управлінських рішень природним доповненням інших підходів і у певних випадках подолати ряд непередбачених труднощів.

Цільові комплексні програми розробляють для досягнення соціально-економічних цілей на засадах підвищення ефективності виробництва.

Організаційними передумовами формування ЦКП є наступні:

– своєчасне визначення переліку проблем, для вирішення яких треба створювати такі програми;

– формування колективу розробників з виділенням головної організації;

– попереднє орієнтаційне визначення потреби в ресурсах;

– визначення головних методичних принципів формування програм.

Етапи складання і розробки програми:

1. Аналіз тенденцій економічного розвитку в сфері програмної діяльності.

2. Прогнозування і визначення потреби коректування цих тенденцій.

3. Дослідження і розробка альтернативних варіантів програми.

4. Оцінка і вибір найефективніших варіантів програми.

5. Формування розгорнутого проекту програми.

6. Формування єдиної стратегії вирішення проблеми.

7. Контроль за ходом виконання програми.

ЦКП є основним документом, що забезпечує реалізацію програми і формує її зміст. Формування сукупності цілей програми передбачає визначення головної мети з наступним її дезагрегуванням на ієрархічну множину конкретніших цілей. Загальну мету програми поділяють на функціональні і предметні цілі. Для виявлення кількісних характеристик програмних цілей кожну програму розгортають у багаторівневу множину локальних (часткових) підцілей, які називають деревом цілей.

Розробка комплексної програми здійснюється в певній послідовності. В загальному процес формування програми складається із наступних процедур (табл. 4.2) [12].

Після проведення вищезазначених процедур на основі відібраних оптимальних варіантів складається вільна програма, яка може мати дві частини:

1) власне програма, яка формується з табличного матеріалу, з виділенням переліку визначених дій із термінами їх здійснення та перелік ресурсів, які використовуються, за виділеними підпрограмами складається вільний узагальнений перелік дій і ресурсів в цілому за програмою;

2) пояснювальна записка до програми - складається з окремих розділів: побудова проблеми, в якій наводяться дані попереднього аналізу та формулювання проблеми, прогноз розвитку системи; обґрунтування розробки програми.

Ефективність варіантів програми можна оцінити двома шляхами: побудувавши систему економіко-математичних моделей і розрахувавши варіанти на ПЕОМ за допомогою системи експертних оцінок. Найдоцільніше ці два способи поєднувати.

Таблиця 4.2

Процедури формування програми

№ з/п	Процедура	Зміст процедури	Результат процедури
	Попередній аналіз стану програмуючої системи	Аналізується стан системи, за якою передбачається складання комплексної програми; виявляється тенденція в розвитку системи, склад ресурсів, структура самої системи і н оточення, яке впливає, на її розвиток	Такий аналіз дозволяє сформувати проблеми, виділити провідні завдання програми. Після того, коли сформована проблема, можна вже на цій стадії визначити коло учасників розробки програми і встановити першочергові завдання.
	Складання прогнозу розвитку системи	На основі даних попереднього аналізу і прогнозів по суміжним питанням розроблюється прогноз розвитку системи, що має попередній, узагальнений характер	В кінцевому і деталізованому вигляді науково-обґрунтованим прогнозом буде сама програма
	Розробка плану формування програми	На основі попереднього аналізу і прогнозу розвитку системи визначаються етапи проведення робіт, виконавці, строки завершення етапів та інформаційне забезпечення виконавців	План розроблений у вигляді мережевого графіку дозволяє уточнити терміни завершення робіт по створенню програми і наступного контролю вищестоящим органом
	Інформаційне забезпечення розробників	Визначається необхідний мінімум інформації, джерела й одержання та форми представлення Нерідко в таких випадках виникає необхідність отримання максимуму інформації, але надлишкова інформація не прискорює, а швидше стримує роботу розробників програми, тому важливо визначити оптимальний склад інформації	Визначення оптимального обсягу інформації
	Визначення цілей програми	На цьому етапі збільшуються можливості і з’являється необхідність визначити цілі розвитку системи, які стають основою розробки програми. Ці цілі необхідно узгоджувати з генеральними цілями державної економіки	Загальна мета деталізується з допомогою "дерева цілей "

Продовження таблиці 4.2
	Деталізація програми на підпрограми	Для розподілу робіт між виконавцями і здійснюється на основі плану формування програми і у відповідності з "деревом цілей". Разом з тим в процесі деталізації може виявитися, що при розробці плану не були враховані всі складові цілі, але після його створення деякі підцілі були виключені. В такому випадку необхідно внести відповідні зміни в план формування програми	Даний етап дозволяє визначити виконавців для кожної підпрограми В процесі деталізації програми визначаються заходи і дії, які забезпечують досягнення кожної підмети
	Розробка варіантів досягнення цілей	По більшості заходів може бути кілька варіантів, кожен з яких направлений на досягнення цілі. Вони можуть відрізнятися характером дій, видом використовуваних ресурсів або величиною нормативів витрат останніх	Щоб досягнути мети з найменшими затратами, необхідно на даній стадії по кожній підметі виявити всі можливі варіанти дій
	Розрахунок ресурсів і розробка варіантів їх використання	Здійснення цього етапу ускладнено через відсутність нормативів споживання ресурсів по кожному варіанту заходів програми. Розробники програми стикаються з тим фактором, що відсутні навіть поточні нормативи споживання ресурсів. При розробці нормативної бази необхідна детальна перевірка розрахунків, яка проводиться експертним шляхом	Критичний аналізу ступеню обґрунтованості прийнятих в розрахунках нормативів ресурсів за найбільш важливими заходами програми
	Системний аналіз варіантів дій і ресурсів	На цьому етапі процесу формування програми здійснюється комплексна оцінка варіантів дій і використання ресурсів з точки зору досягнення цілі при найменших затратах	Якщо вдається всі параметри дій програми виразити кількісно, то при аналізі можна використати програмну матрицю дій і матриці ресурсів

Закінчення таблиці 4.2
	Вибір оптимальних варіантів	Виходячи із цілей програми розробляються часткові критерії та, по можливості, загальний. За основу критеріїв приймається величина витрат на реалізацію програми, час її реалізації і ступінь досягнення поставлених цілей	Після аналізу по кожній підпрограмі обираються найкращі варіанти дій та ресурсів, які використовуватимуться
	Удосконалення матеріалів і складання вільної програми	Розрахунки та аналіз по кожній підпрограмі здійснюються у відповідності з попередньо розрахованим планом формування програми. В план можуть бути внесені необхідні корективи

Варіанти науково-технічних заходів вибираються на підставі порівняння їхньої науково-технічної результативності та соціально-економічної ефективності.

Соціальний ефект реалізації варіанта програми можна оцінити кількісно зіставленням соціальних умов до і після його реалізації. Для цього використовують показник суспільної соціальної ефективності затрат на її реалізацію:

Ес = Сі /S, і = 1,2,3,... ,п,

де Ес - ефективність затрат;

Сі - результати (ефекти) і-го виду продукції в натуральному вираженні;

S - затрати на виконання варіанту програми.

Економічний ефект розраховують за допомогою методу бальної оцінки з ваговими коефіцієнтами за формулою:

Ее = т∑а_іх_і,

де Ее - значення узагальненого показника економічної ефективності;

а_і - ваговий коефіцієнт і-го часткового показника;

х_і - бальна оцінка і-го часткового показника;

т - кількість видів економічної діяльності, у яких застосовуються результати розробки варіанта програми.

Для відбору варіантів програми за узагальнюючим науково-технічним критерієм, можна використовувати методи бальної оцінки з ваговими коефіцієнтами, які присвоює показникам група експертів за формулою:

Епt = рN∑b_і*у_і,

де р - значення показника ймовірності отримання очікуваного результату у визначені терміни.

Показник має два значення: 1 - у разі позитивного значення, 0 - у разі негативного; N - значення показника науково-технічного рівня (набуває двох значень: 1 - у разі відповідності, 0 -у разі невідповідності); b_і - бальна оцінка і-го показника; у_і - ваговий коефіцієнт і-го показника.

На етапі формування розгорнутого проекту програми виконують комплексну оцінку науково-технічної програми і програмних заходів.

Економічний ефект програмного заходу розраховують згідно з умовами використання продукції за розрахунковий період:

Епз = Рпз - Зпз

де Епз - економічний ефект програмного заходу за розрахунковий період;

Рпз - вартісна оцінка результатів від виконання заходів за розрахунковий період;

Зпз - вартісна оцінка витрат на виконання заходів за розрахунковий період.

Оцінка ресурсного забезпечення проекту програми, яку дають у процесі формування розгорнутого плану, передбачає розрахунок потреби у фінансових матеріально-технічних, трудових, інформаційних ресурсах, які відображені у відповідних формах програмної документації.

На різних етапах формування програми для визначення затрат ресурсів використовують методи:

– експертних оцінок передбачає експертну оцінку ресурсів на окремі етапи і програму в цілому групою експертів та узагальнення експертних висновків;

– структурний – ґрунтується на наближеній оцінці затрат на реалізацію програми за питомою вагою окремих етапів циклу в загальній вартості (трудомісткості) робіт або питомій вазі окремих елементів у загальному кошторисі затрат на програму;

– нормативний метод передбачає визначення затрат на реалізацію програми за допомогою нормативів.

Під час формування програми оцінюють показники ресурсозбереження. Узагальнюючим показником рівня використання матеріальних ресурсів є коефіцієнт продуктивності їх використання:

Кікт = Рк/Р,

де Рк - корисно використовувана частина ресурсу у натуральному або вартісному вираженні;

Р - загальний обсяг споживання ресурсу в процесі виробництва у натуральному або вартісному вираженні.