Механізм структурних змін в економіці

У контексті загально абстрактного аналізу та розуміння структурних зрушень у сучасній економіці, це не лише вдосконалення галузевої структури, а й регіональної та інституціональної, тобто це багатовекторний процес. Безсумнівно, що він має перманентно опосередковуватись конструктивними діями держави — її структурною політикою. Остання також є складною й багатоаспектною проблемою з погляду як теорії, так і практичної реалізації.

У своїй сутнісній основі економічна політика зводиться до управління (у широкому розумінні цього слова) ресурсами, насамперед матеріальними й фінансовими, та їх взаємопов’язаним рухом у межах макроекономічного відтворювального процесу. Необхідно мати на увазі, що раціональне здійснення цієї політики передбачає наявність відповідних соціально-економічних відносин, як і дають змогу ефективно використовувати ресурси, оскільки в таких відносинах відбувається їх рух. Про це свідчить і практика розвинутих країн.

Головними завданнями структурної політики держави є подолання диспропорцій, що виникають між окремими сферами, галузями економіки країни, а також регіонами та інституціями, і формування на цій основі збалансованої структури національного господарства. Згідно цим структурну політику слід розглядати, в галузевому, регіональному та інституціональному аспектах (табл. 1).

Таблиця 1