Розділ 4. Лікування захворювань пародонта. Тому їх застосування доцільне за наявності кісткових кишень, а також у разі анаеробної інфекції

тому їх застосування доцільне за наявності кісткових кишень, а також у разі анаеробної інфекції. Кліндаміцин є високоефективним проти більшості па-родонтопатогенних мікроорганізмів. Добре проникають у кісткову тканину фузидин-натрій, який ефективний у разі стафілококової інфекції, стійкий до інших антибіотиків. Свого значення не втратили й такі антибіотики, як тетрацикліни, рифаміцин тощо. Однак слід пам'ятати, що застосування ан­тибіотиків групи тетрациклінів у дітей у період морфогенезу і мінералізації зубів може призвести до гіпоплазії твердих тканин зуба і забарвлення ко­ронок зубів ("тетрациклінові зуби"). Пеніциліни можуть спричиняти різні алергійні реакції, ципрофлоксацин — ураження нервової системи, кліндамі­цин — псевдомембранозний коліт тощо. Загальне застосування антибіотиків може призвести до виникнення антибіотикорезистентних штамів пародонто-патогенних мікроорганізмів. У разі призначення загального тривалого кур­су лікування антибіотиками слід попередити хворого про несумісність та­кого лікування із вживанням алкоголю, особливо в пацієнтів похилого віку.

Необхідність загального застосування антибактеріальних препаратів (і зокрема антибіотиків) спричинена наявністю широкого зв'язку між захво­рюваннями пародонта й ураженнями внутрішніх органів, особливо серце­во-судинної системи (мал. 379). В останньому випадку реакції-відповіді ор­ганізму на вплив хронічного запалення у пародонті включають вивільнення значної кількості високоактивних медіаторів, які сприяють коронаротром-бозу і ангіоспазму. Тому на сьогодні показанням до системного призна­чення антибіотиків у разі захворювань пародонта є наявність в анамнезі ендокардиту, вроджених та набутих вад серця, операцій на серці тощо (J.D. Manson, В.М. Еіеу, 1995). Окрім того, системне призначення антибіо­тиків показане у разі генералізації інфекції (наприклад, у разі імунодефіцит-них станів), агресивному пародонтиті (J. Slots, T.E. Rams, 1990).

Під час застосування сильнодіючих антибактеріальних засобів може при­гнічуватися не лише умовно-патогенна (пародонтопатогенна), а й сапрофіт­на мікрофлора порожнини рота. Ця мікрофлора в порожнині рота виконує низку функцій, необхідних для життєдіяльності макроорганізму. Зокрема, забезпечує неспецифічний захист від умовно-патогенних бактерій шляхом мікробного антагонізму, пригнічуючи їх розмноження; продукує фактори імунного захисту, стимулює синтез інтерферону, цитокінів, секреторних іму-ноглобулінів тощо. Тому в процесі застосування антибактеріальних засобів слід це враховувати і проводити відповідну корекцію мікрофлори, яка спря­мована на:

— усунення надлишкового обсіменіння порожнини рота умовно-пато­генною мікрофлорою;

— відновлення нормальної мікрофлори порожнини рота за рахунок ви­користання пробіотиків;

— корекцію місцевих факторів неспецифічного захисту (шляхом, на­приклад, застосування лізоциму);

— корекцію імунологічної реактивності макроорганізму.

Для відновлення мікробної рівноваги порожнини рота застосовують еубіотики та пробіотики мікробного та немікробного походження. Вони

МІСЦЕВЕ ЛІКУВАННЯ

Мол. 379. Схема системного призначення антибіотиків при захворю­ваннях пародонта: А — місцеве уведення; Б — загальне застосування

містять живі мікробні культури, які в нормі є в організмі людини, або їх метаболіти. Зокрема, застосовують імудон, який містить лізати різних ви­дів мікроорганізмів. Препарат підвищує місцевий імунітет, нормалізує склад мікрофлори, справляє антибактеріальну дію, підвищує вміст лізоциму в сли­ні. Це дає підстави стверджувати, що ці препарати справляють також іму-номодулювальну дію. Аналогічно діють IPC-19, лактобактерин, який являє собою ліофілізовану масу живих лактобацил. Подібну дію справляють й інші еубіотики: наріне, ацилакт, біфідумбактерин, колібактерин, біфікол тощо.

Пробіотики містять спори бактерій та ферменти мікробної природи, які здатні пригнічувати ріст патогенних і умовно-патогенних мікроорганіз­мів. Застосовують біоспорин, споробактерин, гінеспорин тощо.

Сульфаніламідні препарати переважно застосовують для введення в паро-донтальні кишені, включають до складу лікувальних паст і пародонтальних пов'язок з метою розширення спектра їх антимікробної дії. Також уводять до складу комбінованих антимікробних препаратів типу інгаліпту, тримета-золу. Для місцевого та загального лікування захворювань пародонта засто­совують сульфадимезин, сульфапіридазин, сульфален, сульфадиметоксин, етазол; комбіновані препарати: бісептол, інгаліпт тощо.

Нітрофуранові препарати мають велику популярність унаслідок широ­кого спектра антибактеріальної дії, низької токсичності; слабко зв'язують­ся з білками, до них повільно розвивається резистентність мікроорганізмів. За спектром антибактеріальної дії нітрофурани близькі до антибіотиків ши­рокого спектра дії, а іноді їх навіть перевищують. Одночасно нітрофурани спричиняють деяку активацію захисних сил організму, стимулюють фаго­цитарну активність лейкоцитів. Широко застосовують 0,02—0,05 розчини фурациліну, фурадоніну, фурагіну та ін. Показана висока ефективність за-