Розділ 4. Лікування захворювань пародонта. Таблиця антибіотики, які застосовують для системного лікування захворювань пародонта

ТАБЛИЦЯ Антибіотики, які застосовують для системного лікування захворювань пародонта

для даних препаратів є те, що вони накопичуються в ясенній рідині в біль­шій, ніж у крові, концентрації. Свого значення не втратили і пеніциліни (ампіцилін, амоксицилін, огментин тощо), які надзвичайно активні проти Porphiromonas gingivalis (F.A. Carranza, M.G. Newman, 1996). Іншим пред­ставником бета-лактамних антибіотиків є цефалоспорини: цефалотин, кла-форан, кефзол тощо. Широко застосовують препарати, які здатні накопичу­ватися в кістковій тканині — лінкозаміди: лінкоміцин, кліндаміцин тощо. Серед макролідних антибіотиків застосовують еритроміцин, кларитроміцин, азитроміцин, спіраміцин, сумамед тощо. Перспективним є застосування да­ної групи антибіотиків із метронідазолом, унаслідок чого ефективніше при­гнічується анаеробна мікрофлора пародонтальних кишень (Р.А. Rotzetter et al., 1994). З групи флуороквінолонових антибіотиків (фторхінолонів) за­стосовують норфлоксацин, ципрофлоксацин, офлоксацин, темафлоксацин тощо. Дані препарати майже не пригнічують сапрофітну мікрофлору порож­нини рота (K.S. Kornman, 1996).

Іноді відзначають неефективність лікування антибіотиками і розвиток різних ускладнень. Відсутність лікувального ефекту або побічна дія анти­мікробних засобів пов'язані з неправильним визначенням показань до цих препаратів і їх призначення, а також порушенням правил застосування. Широке і часто нераціональне застосування антибіотиків спричинило по­яву антибіотикостійких форм мікроорганізмів, змінило структуру збудни­ків, що знизило ефективність антибіотикотерапії.