МОДУЛЬ №5

Лекція.

Тема 8. Облік депозитних операцій

План:

1. Поняття депозитних операцій С. ст.41-42

2. Види депозитів С. ст.42

3. Бухгалтерський облік номіналу депозиту К. ст.260-261; С.ст.42-43

4. Внутрішній контроль депозитних операцій К. 272

5. Захист інтересів фізичних осіб – вкладників банків К. 273-275

1. Поняття депозитних операцій

Депозит (вклад) – це грошові кошти у готівковій або безготівковій формах, національній або іноземній валютах, передані до банку їх власником або третьою особою за рахунок і за дорученням власника для зберігання на визначених умовах.

До депозитів відносять:

· кошти, що обліковують на поточних рахунках клієнтів;

Невикористані кошти на цих рахунках банки використовують як банківські ресурси. Термін використання таких ресурсі короткий, оскільки у будь-який час власник може дати розпорядження банку на перерахування коштів зі своїх рахунків (такі кошти відносять до депозитів до запитання). Якщо відкривається депозит до запитання то видача коштів проводиться на першу вимогу вкладника.

· грошові кошти, здані на депозитні рахунки юридичних та фізичних осіб (строкові депозити);

Кошти на цих рахунках розміщуються на чітко визначений термін, згідно договору.

Депозитні операції – це операції пов’язані із залученням коштів на вклади.

Депозитні операції банку регламентуються Положенням «Про порядок здійснення баками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» № 516 від 03.12.03. Це положення регулює загальний порядок залучення банками коштів або банківських металів від юридичних та фізичних осіб на їх поточні, депозитні рахунки та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів.

Депозитні операції банку можна віднести до:

· пасивних операцій, якщо банк залучає кошти на депозит;

· активних операцій, якщо банк розміщує тимчасово вільні кошти на депозитні рахунки в НБУ та інших банках з метою одержання процентного доходу.

Депозити до запитання відображаються в бухгалтерському обліку за собівартістю (сума фактично наданих [отриманих] коштів, комісійні та інші витрати, що безпосередньо пов’язані з цими операціями).На дату балансу вклади (депозити) оцінюються за амортизованою собівартістю.

2. Види депозитів

1. Залежно від вкладників:

а) депозити юридичних осіб;

б) депозити фізичних осіб;

в) депозити банків.

2. Залежно від терміну, порядку вилучення та призначення:

а) депозити до запитання (на вимогу) – це грошові кошти або

банківські метали, які розміщені вкладниками в банках на умовах

видачі депозиту (вкладу) на першу вимогу власника або

здійснення платежів за розпорядженням власника рахунку.

б) депозити строкові (2610, 2611, 2615 – юридичні особи; 2630,

2635 – фізичні особи ) – це грошові кошти або банківські метали,

які розміщені вкладниками в банку на визначений договором

термін, і якими власник не може скористатись до закінчення

строку дії угоди:

· короткострокові (до одного року);

· довгострокові (понад один рік).

в) депозити ощадні – вклади, що відкриваються тільки фізичним

особам, яким видається ощадна книжка, їх можна поповнювати

будь-коли, а вилучати за попереднім повідомленням.

3. Бухгалтерський облік номіналу депозиту

Для обліку номіналу вкладних (депозитних) операцій Планом рахунків передбачені відповідні рахунки, які відносяться до груп:

За цими групами обліковують депозити до запитання (на вимогу):

130 «Кореспондентський рахунок НБУ в банку»

160 «Кошти на вимогу інших банків»

260 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання»

262 «Кошти на вимогу фізичних осіб»

За цими групами обліковують строкові депозити:

121 «Строкові вклади (депозити) у НБУ»

133 «Строкові вклади (депозити) НБУ»

161 «Строкові вклади (депозити) інших банків»

261 «Строкові кошти суб’єктів господарювання»

263 «Строкові кошти фізичних осіб»

Бухгалтерські проведення

Дт Кт Зміст

1. 1001 2630;2635 Внесено кошти фізичною особою на депозит

2. 1200 260 Перераховано кошти підприємством на депозит

3. 260 1001 Вилучено депозит готівкою

4. 260 поточ.рах. Перераховано депозит на рахунок підприємства

Якщо вкладник не вимагає повернення суми строкового вкладу після закінчення строку, який встановлений договором, то такий переносять на рахунок з обліку вкладів на вимогу.

Бухгалтерські проведення

Дт Кт Зміст

1. 2630 2620 Переведено строковий депозит після закінчення

терміну до вкладу на вимогу.

Балансові рахунки, що використовуються для проведення вкладних (депозитних) операцій у банку:

4. Внутрішній контроль депозитних операцій.

Система внутрішнього контролю здійснення депозитних опе­рацій передбачає такі перевірки:

· відповідності залучення й розміщення депозитів у межах термінів і лімітів, установлених Правлінням банку;

· залучення всіх депозитів за процентною ставкою, визначе­ною угодою, і нарахування процентів методом, передбаченим на­казом щодо облікової політики на даний фінансовий рік;

· визначення системою бухгалтерського обліку механізму реє­страції депозитів для забезпечення достовірного і своєчасного запису сум депозитів,термінів нарахування та сплати процентів, термінів погашення депозитів,процентних ставок.

5. Захист інтересів фізичних осіб – вкладників банків

З метою забезпечення захисту інтересів фізичних осіб вкладників банків, створення фінансових можливостей для від­шкодування їм коштів у разі невиконання банками вимог вклад­ників створено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Збори до Фонду сплачують.

Фонд гарантує кожному вкладникові банку, який сплачує збори до Фонду, належне від­шкодування, включаючи проценти, у розмірі вкладу, але не більше 500 грн. за станом на день, коли вклад став недоступним.

Відшкодування вкладів відбувається в готівковій чи безготів­ковій формах.

Лекція.

Тема 9. Облік основних засобів та нематеріальних активів банків.

План:

1. Поняття та класифікація основних засобів та нематеріальних активів банків. К.ст.422-423

2. Облік основних засобів та нематеріальних активів банків. К. 452-454

3. Документальне оформлення руху основних засобів та нематеріальних активів банків.

4. Порядок нарахування амортизації основних засобів та нематеріальних активів банків. К.ст.458-459 443-449 нов.

5.Методи нарахування амортизації основних засобів та нематеріальних активів банків.

К. ст.459-467

6. Порядок проведення інвентаризації основних засобів та нематеріальних активів, відображення результатів в обліку. К. ст.477-481 460-467 нов.

7. Порядок та облік переоцінки основних засобів та нематеріальних активі банків.К. ст.454-

458 435-443 нов.

1. Поняття та класифікація основних засобів та нематеріальних активів банків.

Основні засоби – це матеріальні активи, які банк утримує для використання їх у процесі своєї діяльності, надання послуг, здавання в лізинг (оренду) іншим особам або для здійснення адміністративних і соціальнл-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації), яких більше одного року.

Нематеріальні активи – це активи, які не мають матеріальної форми. можуть бути ідентифіковані та утримуються банком з метою використання у своїй діяльності понад один рік в адміністративних цілях або надання в лізинг (оренду) іншим особам.

Облік основних засобів та нематеріальних активів банків, регламентується Інструкцією «Бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України» № 480 від 20.12. 05 р. Ця інструкція регулює лише фінансовий облік основних засобів і нематеріальних активів банків і не стосується податкового обліку.

Операції, пов’язані з рухом основних засобів і нематеріальних активів, не належать до банківських операцій, вони відносяться до операцій із забезпечення діяльності банку.

Об’єкти основних засобів та нематеріальних активів визнаються активом, якщо:

· є ймовірність отримання майбутніх економічних вигод, пов’язаних з його використанням;

· його вартість може бути достовірно визначена.

Основні засоби та нематеріальні активи оцінюються за:

1. Первісною вартістю;

2. Переоціненою вартістю;

3. Вартістю, що амортизується;

4. Ліквідаційною вартістю;

5. Залишковою вартістю.

На підставі класифікаційних груп банки самостійно здійснюють класифікацію основних засобів та нематеріальних активів і встановлюють вартісні ознаки.

Класифікація необоротних активів за об’єктами обліку.

Основні засоби	Нематеріальні активи	Інші необоротні матеріальні активи
· земельні ділянки	· права на користування майном (земельною ділянкою, будівлею, право на оренду приміщень)	· бібліотечні фонди
· будинки, споруди і передавальні пристрої	· права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви)	· малоцінні необоротні матеріальні активи
· машини та обладнання	· авторські та суміжні з ними права (права на програмне забезпечення, його використання, бази даних)	· тимчасові (нетитульні) споруди
· транспортні засоби	· гудвіл	· інші необоротні матеріальні активи
· інструменти, прилади, інвентар (меблі)	· інші нематеріальні активи (право на проведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв)
· інші основні засоби

2. Облік основних засобів та нематеріальних активів банків.

Облік основних засобів та нематеріальних активів ведеться на рахунках:

4400 «Основні засоби»

4300 «Нематеріальні активи»

Ці рахунки активні, балансові по дебету відображають оприбуткування основних засобів та нематеріальних активів по кредиту вибуття основних засобів.

Бухгалтерські проведення

Дт Кт Зміст

1. 3510 1200;2600 Відображена попередня оплата

2620;2650

2. 4430;4310 3510 Оприбутковано необоротні активі від постачальника

3. 4430;4310 2600 Сплачено транспортні послуги

4. 4400;4300 4430;4310 Зараховано на баланс необоротні активи

5. 4409;4309 4400;4300 Закриття зносу, амортизації при вибутті

необоротних активів

6. 7490 4400;4300 На суму залишкової вартості при вибутті

необоротних активів

3. Документальне оформлення руху основних засобів та нематеріальних активів банків.

Оприбуткування необоротних активів здійснюється на підставі актів приймання-передачі.

В акті зазначається:

· характеристика об’єкта;

· дата введення в експлуатацію;

· строк корисного використання;

· відомості про нарахування амортизації.

На підставі даних акта та інших відомостей про об’єкт відкривається інвентарна картка. Інвентарні картки реєструються у інвентарній книзі.

На підставі інвентарних карток ведеться аналітичний облік необоротних активів.

Списання необоротних активів з балансу здійснюється на підставі акту про списання. В акті зазначаються дані, які характеризують об’єкт основних засобів.

4. Порядок нарахування амортизації основних засобів та нематеріальних активів банків.

Амортизація – це систематичний розподіл вартості, яка амортизується необоротних активів протягом терміну їх корисного використання (експлуатації).

Знос необоротних активів – сума амортизації об’єкта необоротних активів з початку терміну їх корисного використання.

Об’єктами амортизації є всі основні засоби, крім землі.

Банкам надано право самостійно визначати термін корисного використання (експлуатації) основних засобів, а також метод нарахування амортизації.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем у якому об’єкт основних засобів визнано активом.

Термін корисного використання не може пе­ревищувати 20 років.

Бухгалтерські проведення

Дт Кт Зміст

1. 7423 4309;4409 Нарахована сума амортизації

5.Методи нарахування амортизації основних засобів та нематеріальних активів банків.

Амортизацію основних засобів (крім інших необоротних матері­альних активів) банки нараховують із застосуванням таких методів:

1. Метод прямолінійного списання.

Цей метод ґрунтується на тому, що амортизація залежить від тривалості терміну експлуатації, і амортизована сума переноситься на амортизацію рівномірно протягом терміну експлуатації.

Сума амортизаційних = первісна вартість – ліквідаційна вартість

відрахувань термін експлуатації

2. Метод зменшення залишкової вартості.

Суть цього методу полягає в тому, що сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом множення залишкової вартості на річну норму амортизації.

Сума амортизаційних = Первісна або залишкова вартість х норма амортизації

відрахувань

Річна норма амортизації = 1 – (ліквідаційна вартість)^1∕n

первісна вартість

За останній рік річна сума амортизації визначається, як різниця між залишковою вартістю за передостанній рік та ліквідаційною вартістю.

3. Метод прискореного зменшення залишкової вартості.

Сума амортизаційних = Залишкова або первісна вартість х норма амортизації

відрахувань

Норма амортизації = 100%_______________________ х 2

Термін корисного використання

За останній рік річна сума амортизації визначається, як різниця між залишковою вартістю за передостанній рік та ліквідаційною вартістю.