МОДУЛЬ №1

МОДУЛЬ №1.

Лекція.

Тема 1.1. Бухгалтерські документи та регістри бухгалтерського обліку.

План:

1. Види бухгалтерських документів комерційного банку. К. ст. 12-13; С. ст.16

2. Регістри бухгалтерського обліку. К. ст. 13-15; С. ст..16-17.

3. Методи перевірки відповідності даних синтетичного і аналітичного обліку в банках.

К. ст..15-16

1. Види бухгалтерських документів комерційного банку.

Важливим елементом функціонування системи обліку є встановлення правил документообігу за операціями з урахуванням вимог нормативно-правових актів НБУ.

Чіткий механізм документообігу забезпечує своєчасне формування (одержання) первинних документів, відображення інформації про операції в облікових регістрах та виконання процедур контролю.

Основою ефективного облікового механізму в банку є первинний облік, який базується на документуванні банківських операцій. Первинні документи є підставою для відображення операцій за балансовими і позабалансовими рахунками.

Усі банківські операції оформляються відповідними документами, що містять інформацію про характер операцій та підтверджують її законність.

Первинні документи поділяються:

1. За місцем складання:

· зовнішні (одержані від клієнтів та інших банків);

· внутрішні: - для здійснення операцій з готівкою (прибуткові та

видаткові касові ордери);

- для безготівкових операцій (меморіальні ордери,

позабалансові ордери;)

- розпорядження та накази.

Внутрішні документами складаються в банку, ними оформляються операції, які здійсненні без участі клієнтів.

2. За змістом:

· касові;

Касові документи поділяються на прибуткові та видаткові. Касовими документами оформляються операції з готівкою.

Касові документи заповнюються відповідно до вимог НБУ з організації касової роботи в банках України.

· меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків за господарськими та адміністративними операціями банку);

Меморіальні ордери призначенні для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків, внутрішньобанківські операції: видача та погашення кредитів, нарахування та погашення процентів, придбання та вибуття основних засобів, нарахування амортизації, заробітної плати і різних нарахувань на неї, обліку доходів та витрат, формування та використання прибутку тощо.

Меморіальними ордерами оформляються також операції, які відображаються за поза балансовими рахунками.

До меморіальних документів (паперових або електронних), які використовуються для безготівкових розрахунків, належать: меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги, платіжні вимоги-доручення, розрахункові чеки.

· позабалансові (для обліку цінностей, майбутніх вимог, зобов’язань банку);

3. За призначенням:

· розпорядчі;

· виконавчі.

2. Регістри бухгалтерського обліку.

Інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку.

Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться у формі спеціальних книг (журналів), відомостей, у вигляді електронних баз даних (файлів), а також на магнітних носіях.

Обов’язковими регістрами синтетичного та аналітичного обліку у комерційних банках є:

1. Оборотно-сальдовий баланс;

Оборотно-сальдовий баланс, основний регістр синтетичного обліку, він роздруковується щодня на паперових носіях.

Вимоги до порядку оформлення оборотно-сальдового балансу зазначенні у «Положенні про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» № 566 від 30.12.98 р..

2. Оборотна відомість (бухгалтерський журнал);

Оборотна відомість є регістром синтетичного обліку. В ній відображають накопичені дебетові та кредитові обороти за певний період.

Оборотна відомість складається за балансовими та позабалансовими рахунками в розрізі рахунків четвертого порядку з проміжними підсумками щодо рахунків третього і другого порядку.

3. Відомість залишків на особових рахунках (перевірочна відомість);

4. Особові рахунки клієнтів та виписки з них;

Особові рахунки клієнтів є регістрами аналітичного обліку, які містять записи операцій, які здійснено протягом операційного дня. До кожного особового рахунку складаються виписки, призначені для видачі або відсилання клієнту, вони підтверджують виконані за день операції.

5. Особові рахунки з обліку банківських операцій;

6. Касовий журнал;

7. Книги реєстрації відкритих рахунків та інші.

У книзі реєстрації відкритих рахунків накопичується інформація про номери аналітичних рахунків у порядку їх відкриття.

Зміни в рахунках, проведені по книзі протягом минулого місяця, роздруковуються на паперових носіях, обов’язково станом на перше число звітного місяця.

Аналітичний облік ведеться на підставі первинних документів. Банки мають змогу контролювати операції за змістом і за формою.

Дані аналітичного обліку становлять базу аналітичного аналізу та використовуються для складання фінансової звітності.

3. Методи перевірки відповідності даних синтетичного і аналітичного обліку в банках.

Перевірку відповідності даних синтетичного та аналітичного обліку можна розподілити за такими категоріями:

1. Перевірка узгодження – здійснюється з допомогою порівняння проміжних і основних сум. Порівнюють дані, ураховані в системі аналітичного та синтетичного обліку, первинних документах, щоденному балансі, оборотно-сальдових відомостях, особових рахунках, відповідно суми повинні збігатися.

2. Перевірка перенесення – визначається правильність даних з одного носія інформації на інший. Але з автоматизацією ведення обліку цей вид перевірки поступово втрачає значення.

3. Перевірка підрахунків (обчислень ) – має на меті встановити правильність числових розрахунків.

Первинні документи перевіряються за такими напрямками:

1. Суми, зазначені в документах, звіряються з відповідними сумами, які занесені до регістрів аналітичного обліку.

2. Документи контролюють щодо правильності заповнення (повноти реквізитів).

Окремо виконується вартісна перевірка, мета якої – встановити відповідність числового матеріалу його економічному обґрунтуванню.

Лекція.

Тема 1.2. План рахунків бухгалтерського обліку в банках.

План:

1. Поняття Плану рахунків бухгалтерського обліку банків. К. ст. 43-44, 59; С.ст.17-18

2. Особливості побудови Плану рахунків бухгалтерського обліку банків. К. ст.44-45

3. Побудова Плану рахунків бухгалтерського обліку банків. К. ст. 44; С. ст.18-20

4. Структура класів Плану рахунків бухгалтерського обліку банків. К. ст. 46-59

1. Поняття Плану рахунків бухгалтерського обліку банків.

План рахунків фінансових банківських установ - це систематизований перелік рахунків фінансового обліку, який використовується для реєстрації господарських операцій банку та відображення бухгалтерської інформації.

План рахунків розроблений відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і є обов’язковим для виконання всіма банківськими установами України.

План рахунків банківських установ затверджений НБУ №280 від 17.06.04 та набрав чинності з 01.01.05 р.

На рахунках відображаються операції, визначені чинним законодавством та НПА НБУ.

Облік валових доходів та витрат ведеться за окремими схемами, які рекомендуються НБУ та самостійно вибираються банками згідно із ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств».

План рахунків несе дуже велику за обсягом інформацію щодо господарських операцій банку, але для створення бази даних (репозитарію) необхідно мати систему аналітичного обліку.

За допомогою плану рахунків забезпечується виконання таких важливих функцій бухгалтерського обліку, як: запис інформації стосовно операцій, які виконуються банком, та можливості відобразити результати цих операцій у балансовій та фінансовій звітності.

У такий спосіб створюються умови для проведення загального аналізу діяльності банку та прийняття відповідних управлінських рішень.

2. Особливості побудови Плану рахунків бухгалтерського обліку банків.

Особливості плану рахунків банківських установ:

1. Мультивалютність;

План рахунків забезпечує мультивалютний облік операцій, який полягає в тому, що операції в іноземній валюті відображаються на тих самих рахунках бухгалтерського обліку, що й операції у гривнях, згідно з їх економічним змістом.

Зв'язок між операціями в іноземній та вітчизняній валюті забезпечують технічні рахунки: рахунок валютних операцій та рахунок еквівалента валютних операцій.

За загальним правилом балансу банку валютні активи обліковуються в активі балансу, а валютні зобов’язання – у пасиві. Після кожної зміни валютного курсу вони підлягають переобліку. Переобліковуються також суми в іноземній валюті, які враховані на позабалансових рахунках.

2. Визнання наявності управлінського обліку;

Управлінський облік нормативними документами НБУ не регламентується, і банки мають самостійно визначати відповідну методику такого обліку в класі 8 плану рахунків.

Такий підхід забезпечує можливість створення системи внутрішнього контролю. Отже банк як суб’єкт господарської діяльності має працювати за принципом самокерованої установи.

3. Подвійний запис на позабалансових рахунках

Позабалансові операції відображаються в обліку за системою подвійного запису, яка забезпечується спеціальними контррахунками.

3. Побудова Плану рахунків бухгалтерського обліку банків.

План рахунків поділяється на 4 категорії та 9 класів, а саме:

Перша категорія – балансові рахунки, які об’єднанні в п’ять класів:

Клас 1. Казначейські та міжбанківські операції.

Клас 2. Операції з клієнтами.

Клас 3. Операції з цінними паперами та інші активи й зобов’язання.

Клас 4. Фінансові та капітальні інвестиції.

Клас 5. Капітал банку.

Рахунки з клас 1 по клас 4 формують інформацію активу та пасиву балансу, а клас 5 - лише пассиву балансу.

Друга категорія – рахунки доходів та витрат:

Клас 6. Доходи.

Клас 7. Витрати.

Третя категорія – позабалансові рахунки.

Клас 8. Управлінський облік.

Цей клас не поділений на рахунки і субрахунки і використовується банками залежно від потреб.

Четверта категорія – позабалансові рахунки:

Клас 9. Позабалансові рахунки.

Побудова Плану рахунків забезпечує ведення облікових процедур у такий спосіб:

1. Фінансовий облік ведеться за єдиним планом рахунків, обов’язковим для застосування всіма банками другого рівня.

2. Вимірювання об’єктів фінансового обліку підтверджується документально за кожною господарською операцією.

3. Оцінка об’єктів обліку описується обліковою політикою банку, що узагальнює методи визнання вартості об’єктів, яку фіксують за статтями фінансової звітності або визнають у звіті про прибутки та збитки.

4. Узагальнення первинної інформації проводиться спочатку на рахунках аналітичного обліку, а потім на синтетичних балансових рахунках, що їх передбачено планом рахунків.

5. Позабалансові операції відображаються в обліку за системою подвійного запису за допомогою спеціальних контррахунків.

6. План рахунків забезпечує Мультивалютний облік операцій.

7. Аналітичний облік забезпечується через доповнення синтетичних рахунків плану рахунків загальними і спеціальними параметрами.

4. Структура класів Плану рахунків бухгалтерського обліку банків.

Кожен клас рахунків розподіляється на:

Рахунки порядку ІІ - означають розділи, вони мають двоцифрову нумерацію;

Ці рахунки дублюють статті активу та пасиву балансу і вказують на напрямок банківської діяльності у розрізі операцій, визначених класів.

Рахунки порядку ІІІ – створюють групи за розділами, вони мають трицифрову

нумерацію;

Вони деталізують інформацію щодо напрямку банківської діяльності, узагальненого розділом.

Рахунки порядку ІY – номери балансового рахунку, вони мають чотирицифрову

нумерацію.

Це синтетичні рахунки, за якими в підсистемі фінансового обліку через подвійний запис відображається зміст господарських операцій банку.

Наприклад:

Клас 3. Операції з цінними паперами та інші активи й зобов’язання.

Розділ 30. Цінні папери та похідні фінансові активи в торговому портфелі банку.

Група 301. Боргові цінні папери в торговому портфелі банку.

Рахунок 3012. Боргові цінні папери, випущенні банками, у торговому портфелі банку.

Перша цифра означає клас Плану рахунків, друга – розділ у класі, третя – групу у розділі, четверта – номер рахунку у групі.

В плані рахунків поряд з кожним рахунком четвертого порядку вказана ознака синтетичного рахунку, а саме: активний (А), пасивний (П), активно-пасивний (АП), контрактивний (КА), контрпасивний (КП). Такий порядок значно спрощує сприйняття механізму облікової процедури за здійснюваними банком господарськими операціями.

В аналітичному обліку баків також застосовується цифрова кодифікація. В цьому випадку до номера аналітичного рахунку додаються коди, які характеризують, наприклад, клієнта банку: його ідентифікаційний код, резидентність, код країни, сектор економіки, форму власності тощо.

Лекція.

Тема 2. Облік власного капіталу банку

План:

1. Поняття та структура капіталу банку. К. ст..205

2. Реєстрація статутного капіталу банку. К. ст.206-207; С. ст. 21

3. Облік статутного капіталу банку. К. 207-208

4. Облік акцій власної емісії. К. ст. 207-213; С. ст. 21-22

5. Інші складові капіталу банку. К. ст. 50-52 нова

6. Облік переоцінки банками. К. ст.213-214

1. Поняття та структура капіталу банку

Власний капітал банку – це сума грошових коштів, які внесені засновниками.

Власний капітал банку визначається як різниця між загальними сумами активів і зобов’язань банку.

Структуру капіталу банку визначає ст.. 30 ЗУ «Про банки та банківську діяльність».

Складові капіталу банку:

1. Основний капітал:

· сплачений та зареєстрований статутний капітал;

· розкриті резерви, які створено або збільшено за рахунок нерозподіленого прибутку, надбавок до курсу акцій, додаткових внесків акціонерів;

· загальний фонд покриття ризиків, який створюється під невизначений ризик від проведення банківських операцій (крім збитків за поточний рік і нематеріальних активів).

2. Додатковий капітал.

2. Реєстрація статутного капіталу банку.

Незалежно від форми новоствореного банку в територіальному управлінні НБУ відкривається накопичувальний рахунок на якому акумулюються кошти учасників та акціонерів

До дати реєстрації банку учасники повинні сплатити кошти в розмірі, який визначений установчим договором але не менший ніж мінімально встановлений норматив.

Початковий розмір капіталу встановлюється і фіксується у статуті банку при його заснуванні.

Без наявності оплаченого та зареєстрованого підписного капіталу, банк не може отримати банківської ліцензії тому не може здійснювати свою діяльність.

Розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку встановлений у сумі не менше 10 мільйонів євро, згідно ст.. 31 ЗУ «Про банки і банківську діяльність».

Після реєстрації банку в територіальному управлінні НБУ банку відкривається кореспондентський рахунок.

На цей рахунок не пізніше наступного дня після його відкриття перераховуються кошти накопичувального рахунку, які утворюють статутний капітал банку.

Після реєстрації баки при необхідності та наявності можливостей можуть збільшувати розмір статутного капіталу.

За підсумками року, на підставі фінансової звітності банки зобов’язані коригувати розмір статутного капіталу на індекс девальвації чи ревальвації гривні за рахунок та в межах валових доходів або валових витрат, за методикою, яка встановлена НБУ.

Формування та збільшення статутного капіталу банку здійснюється тільки шляхом грошових внесків.

Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти – в іноземній вільноконвертованій валюті або гривнях.

Статутний капітал банку не повинен формуватися з непідтверджених джерел та бюджетних коштів якщо вони мають інше цільове призначення.

Банки зобов’язанні формувати резервний фонд на покриття непередбачених збитків по всіх статтях активів та позабалансових зобов’язань.

Розмір відрахувань до резервного фонду – не менше 5% від прибутку банку до досягнення ними 25% розміру регулятивного капіталу банку.

Якщо діяльність банку може створювати загрозу інтересам вкладників та інших кредиторів НБУ має право вимагати від банку збільшення щорічних відрахувань до резервів.

3. Облік статутного капіталу банку.

Капітал банку обліковується на рахунках класу 5 який включає два розділи:

50 «Статутний капітал та інші фонди банку»

51 «Результати переоцінки»

Облік зареєстрованого статутного капіталу банку ведеться на рахунках:

5000 «Зареєстрований статутний капітал банку»

Цей рахунок балансовий, пасивний. На ньому обліковують кошти кореспондентського рахунку банку. Сальдо рахунку 5000 «Зареєстрований статутний капітал банку» відповідає розміру статутного капіталу зафіксованого в установчих документах і дорівнює вартості випущених акцій.

5001 «Несплачений зареєстрований статутний капітал банку»

Цей рахунок балансовий, контрпасивний. На ньому обліковують суми зареєстрованого але не сплаченого акціонерами (учасниками) банку статутного капіталу.

Бухгалтерські проведення

Дт Кт Зміст

1. кореспонд. рахунок 3630 Отримані внески за статутним капіталом після

1200 переказування коштів на коресп. рахунок

2. 3630 5000 При реєстрації статутного капіталу на суму

сплаченої частини

3. 5001 5000 При реєстрації статутного капіталу на суму не

сплаченої частини

4. кореспон. рахунок 5001 Отримано внески акціонерів до статутного

1200 капіталу банку після його реєстрації

Наприклад:

Оголошено статутний капітал банку – 400000 акцій номінальною вартістю 30 грн. за акцію. Отримано внесків 1000000 грн.

Зробити розрахунки та скласти бухгалтерські проведення.

Рішення:

Дт Кт Сума Зміст

1. 1200 3630 1000000 Отримано внески до статутного капіталу банку

2. 5001 5000 11000000 Зареєстрований але несплачений капітал

3. 3630 5000 1000000 Зареєстрований та сплачений капітал.

4. 1200 5001 11000000 Статутний капітал, сплачений після реєстрації

банку.

4. Облік акцій власної емісії.

На загальну суму зареєстрованого статутного капіталу банк випускає акції, стає їх емітентом і зобов’язується виконувати обов’язки, які виникають з умов їх випуску.

Сплативши банку за акцію, покупець стає акціонером банку, акції засвідчують його участь у статутному фонді банку.

Первинне розміщення акцій серед інвесторів по ціні, нижчій за номінал законодавством заборонено реалізацію.

В період емісії акцій їх можна розмістити за номіналом або за ціною, яка перевищує номінал.

Реалізація акцій за ціною вищою за номінал, призводить до появи емісійних різниць.

Емісійні різниці (емісійний дохід) – це перевищення суми коштів, отриманих від первинного випуску або продажу власних акцій, над їх номіналом або перевищення номіналу акцій над вартістю їх випуску.

Облік емісійних різний ведеться на рахунку:

5010 «Емісійні різниці»

Цей рахунок балансовий, пасивний. На ньому обліковують різницю між номінальною вартістю акцій та ціною викупу. Позитивний результат обліковується на кредиті рахунку 5010 «Емісійні різниці».

Бухгалтерські проведення

Дт Кт Зміст

1. кореспон.рах. 5002 Номінальна вартість реалізованих акцій

2. 5002 кореспон.рах.

1200 Номінальна вартість викуплених акцій

3. кореспон.рах. 5010 Перевищення вартості реалізованих акцій над

1200 номіналом

4. 5010 5002 Реалізовано акції нижче номіналу

5. 5010 кореспон.рах. Перевищення ціни викуплених акцій над

1200 номіналом

6. кореспон.рах. 5010 Перевищення номінальної вартості

1200 викуплених акцій над ціною викупу

7. 5000 5002 Анульовано акції

Наприклад:

Задача 1.

Банк розмістив серед акціонерів 3000 простих акцій за ціною 35 грн. за акцію, номінальною вартістю – 30 грн.

Зробити розрахунки та скласти бухгалтерські проведення.

Рішення:

Бухгалтерські проведення

Дт Кт Сума Зміст

1. кореспон.рах. 5002 90000 Номінальна вартість реалізованих акцій

2. кореспон.рах. 5010 15000 Перевищення вартості реалізованих

1200 акцій над номіналом

Задача 2.

Банк викупив у акціонерів 2000 простих акцій за ціною 37 грн. за акцію, номінальною вартістю - 30 грн.

Зробити розрахунки та скласти бухгалтерські проведення..

Рішення:

Бухгалтерські проведення

Дт Кт Сума Зміст

1. 5002 кореспон.рах. 60000 Номінальна вартість викуплених

1200 акцій

2. 5010 кореспон.рах. 14000 Перевищення ціни викуплених акцій

1200 над номіналом

5. Інші складові капіталу банку.

Важливим показником діяльності банків є регулятивний капітал, є розрахунковою величиною, він призначений для – покриття ризиків, негативних наслідків, забезпечення захисту вкладників, фінансова стійкість та стабільність банку.

Регулятивний капітал складається:

· основний капітал (першого рівня) – він незмінний, не підлягає переданню, перерозподілу та повинен повністю покрити поточні збитки;

Основний капітал включає:

- сплачений зареєстрований статутний капітал;

- розкриті резерви, створені за рахунок прибутку;

- загальний фонд покриття ризиків під невизначений ризик.

· додатковий (другого рівня) – не може перевищувати 100 % повного (основного) капіталу.

Додатковий капітал включає:

- нерозкриті резерви (їх не відображають в опублікованому балансі банку);

- резерви переоцінки;

- гібридні капітальні інструменти (борг/капітал);

- субординований борг.

6. Облік переоцінки банками.

Банківські установи проводять переоцінку: основних засобів, нематеріальних активів, цінних паперів у портфелі банку на продаж, інвестицій в асоційовані компанії.

Переоцінку необхідно робити регулярно так, щоб балансова вартість істотно не відрізнялась від справедливої вартості на дату складання балансу.

Справедлива вартість дорівнює ринковій вартості, яку визначають експерти –оцінювачі.

Так, основні засоби переоцінюють якщо залишкова вартість відхиляється від справедливої більше як на 10 %.

Для визначення переоцінки розраховують індекс переоцінки –відношення залишкової вартості до його справедливої вартості.

Суму дооцінко основних засобів та нематеріальних активів включають до складу додаткового капіталу (5100; 5101), а суми уцінки – до витрат банку.

Облік переоцінки відображають на рахунках:

5100 «Результати переоцінки основних засобів»

5101 «Результати переоцінки нематеріальних активів»

5102 «Результати переоцінки цінних паперів у портфелі банку на продаж»

5103 «Результати переоцінки інвестицій в асоційовані компанії»

5104 «Результати переоцінки за операціями хеджування»