Фактори ризику і профілактика захворювань дихальної системи

Профілактика гострого бронхіту полягає в попередженні основного респіраторного захворювання (своєчасна протигрипозна вакцинація, в епідемічний за грипом період - лікарська профілактика противірусними препаратами (римантадин). Важливе значення має загартовування організму, відмова від паління, охорона повітряного середовища від пилу і подразнюючих газів, а також санація верхніх дихальних шляхів у разі наявності в них вогнищ хронічної інфекції. Слід звертати увагу на дотримання правил особистої гігієни – часте миття рук, мінімізувати контакти «очі – руки», «ніс – руки», оскільки багато вірусів передаються якраз контактним шляхом.

Профілактика у хворих на бронхіальну астму спрямована на повноцінне лікування гострих і хронічних захворювань бронхів і легенів, санацію носоглотки і додаткових пазух носа та загартування організму з метою підвищення його стійкості до простудних захворювань, а також усунення професійних шкідливостей.

Існують алергологічні центри та кабінети, які відіграють значну роль у вивченні алергену (його ідентифікації з метою використання патогенетичної терапії). Хворим на бронхіальну астму рекомендують такі курорти: Кисловодськ, Південний берег Чорного моря, Солотвінські соляні шахти (Закарпаття).

Хворі потребують постійного спостереження терапевтом за місцем проживання (за повного контролю симптомів – 1 раз на 3 місяці). За умови частих загострень рекомендується постійне спостереження у пульмонолога. В країні існують освітянські програми на зразок «шкіл» астми. За спеціально розробленими програмами в дохідливій формі пояснюють суть захворювання, методи профілактики нападів (усунення впливу тригерів, превентивне використання лікарських засобів). В процесі реалізації освітянських програм обов‘язковим вважають навчити хворого самостійно керувати перебігом бронхіальної астми в різних ситуаціях, розробити для нього письмовий план виходу з тяжкого нападу, забезпечити доступність звернення до лікаря, навчити користуватися в домашніх умовах пікфлуометром (портативні пристрої для визначення пікової швидкості видиху –ПШВ) і ввести добову криву ПШВ, а також правильно використовувати дозуючі інгалятори на зразок небулейзерів, синхронерів та ін. Робота шкіл астми найрезультативніша серед жінок, пацієнтів, що не палять, а також пацієнтів з високим соціально-економічним статусом.

Суттєве значення для зниження частоти емфіземи легень, як одного з наслідків хронічної обструктивної хвороби легенів, мають антитабачні програми, спрямовані на припинення паління підлітками. Також необхідні заходи з попередження виникнення хронічних запальних захворювань легень і верхніх дихальних шляхів, а також проведення своєчасної вакцинопрофілактики, своєчасне виявлення (у тому числі на основі параметрів кривої «потік – об‘єм» форсованого видиху), адекватне лікування і спостереження пульмонологом хворих з хронічними захворюваннями органів дихання.

у хворих на хронічну обструктивну хворобу легень і зв‘язану з нею хронічну дихальну недостатність єдиним поки-що є метод проведення постійної багатогодинної (близько 15г на добу) оксигенації, чим досягається зниження летальності у хворих з тяжким перебігом ХОЗЛ.

Для профілактики хронічної обструктивної хвороби легень перспективним є також тривале використання ацетілцистеіну, який, крім того, володіє антиоксидантними властивостями.

Для успішної боротьби з алергічним і фіброзуючим альвеолітами необхідно усунути вплив шкідливих чинників, які сприяють виникненню захворювань – пилу, подразнюючих газів (сірководень, хлор, аміак), металів у вигляді парів, димів, окислів і солей (марганець, берилій, ртуть тощо), не вживати лікарських засобів (цитостатики, нітрофурани, сульфаніламіди тощо), припинити паління, зловживання спиртними напоями, що знижують імунітет.

Профілактика та невідкладна терапія спонтанного пневмотораксу представлена в розділі «Невідкладні стани».