Бронхіальна астма

Бронхіальна астма – хронічне запальне захворювання дихальних шляхів, яке спричинене значною кількістю клітин та медіаторів запалення, що призводить до гіперреактивності бронхів. Це проявляється рецидивуючими симптомами свистячого дихання, ядухи, скутості у грудній клітці, кашлю, особливо вночі та рано вранці.

Гіперреактивність – основна патофізіологічна ознака бронхіальної астми, яка є підґрунтям нестабільності дихальних шляхів. Специфічною гіперреактивністю бронхів вважають підвищену чутливість бронхів до різноманітних алергенів, неспецифічною – чутливість до стимулів неалергічної природи (гістамін, метахолін, фізичне навантаження). Бронхіальна астма виникає насамперед у осіб, що мають генетичну схильність до захворювання.

Потенційні фактори ризику:

- провідні генетична схильність, атопія, гіперреактивність бронхів;

- фактори довкілля, що спричиняють розвиток бронхіальної астми у схильних до неї осіб; домашні алергени – домашній пил, алергени свійських тварин, таргани, гриби, пліснява; професійна сенсибілізація – паління тютюну (активне, пасивне), повітряні полютанти, домашні респіраторні інфекції, погрішності в дієті; споживання деяких ліків – нестероїдних протизапальних засобів, бета-блокаторів; ожиріння; фактори, що спричиняють розвиток загострень та /або хронізації симптомів бронхіальної астми: домашні та зовнішні алергени, домашні та зовнішні повітряні полютанти, двоокис сірки, окремі види їжі, харчові добавки, медикаменти, надмірні емоції та стрес, ританти в домашньому побуті.

Клініка: епізодичне свистяче дихання з затрудженим видихом, кашлем, більшим вночі та під час фізичного навантаження; епізодичні свистячі хрипи в легенях, повторна скутість грудної клітки. Симптоми виникають або наростають на тлі фізичного навантаження, вірусної інфекції, під впливом алергенів, паління, перепадів зовнішньої температури, сильних емоційних переживань, під дією хімічних аерозолів, деяких ліків (нестероїдні протизапальні препарату, бета-блокатори).

Критерії порушення функції зовнішнього дихання: наявність ознак бронхіальної обструкції – значення пікової об‘ємної швидкості видиху (ПШВ) та об‘єму форсованого видиху за першу секунду (ОФВ₁) менше 80% від належних, добова варіабельність ПШВ та ОФВ₁ більше 20%. виражена зворотність бронхіальної обструкції – рівень ПШВ та ОФВ₁ ≥ 15% або 200 мл за результатами фармакологічної проби з β₂-агоністом швидкої дії.

Тяжкезагострення бронхіальної астми – важкий напад бронхіальної астми, який триває понад 24 години, характеризується гострою прогресуючою дихальною недостатністю, що обумовлено обструкцією повітроносних шляхів за умов формування резистентності до бронходилататорів (зокрема до бета-2-агоністів).

Причини розвитку: масивна дія алергенів, бактеріальна інфекція трахео-бронхіального дерева, психоемоційні впливи, несприятливі метеорологічні чинники, помилки в лікуванні хворих бронхіальної астми.

Клініка складається з двох етапів: 1) обструкція дихальних шляхів, резистентна до бронхолітиків; 2) розвиток гострого легеневого серця (вторинної легеневої гіпертензії).

Основні симптоми: зростання у часі задишки, ядухи, свистячого дихання, непродуктивний кашель, стиснення грудної клітки.

Ознаки важкого загострення астми є зниження пікової швидкості видиху (ПШВ) менше 50% від належного значення, частоти дихання більше 25 за хвилину, ЧСС більше ніж 110 за 1 хвилину. Задишка та/або ядуха під час розмови. Знижується також Ро₂ – 60 мм.рт.ст і нижче, підвищується Рсо₂ до 45 мм.рт.ст. і більше.