РОЗДІЛ ІІІ. Свідченням подальшої диференціації українського руху в Галичині, що відбувалася як наслідок розвитку різних національно-політичних напрямів стало

Свідченням подальшої диференціації українського руху в Галичині, що відбувалася як наслідок розвитку різних національно-політичних напрямів стало започатковане — з виникненням Товариства імені Михайла Качковського — утворення т. зв. паралельних (з подібними цілями, методами роботи та структурою) національно-культурних товариств. Після фактичного провалу спроб порозуміння між старорусинами, русофілами й народовцями та виключення народовців із “Руської ради” роль політично­го та культурного осередку галицьких народовців викону­вала “Просвіта”. Своєю чергою, русофіли, не маючи впливів у “Просвіті”, опинилися перед потребою створення власної подібної установи, яка забезпечувала би поширення їх ідейних установок насамперед серед галицького селянства. Таким чином появу Товариства імені Михайла Качковсь­кого можна розглядати як свідчення про наміри галицьких русофілів модернізувати свій рух, надати йому чітких організаційних форм, розпочати боротьбу за селянські маси, врешті створити певну противагу народовській “Просвіті”[1].

Патроном товариства було обрано відомого на той час мецената українського культурно-просвітнього руху в Галичині Михайла Качковського, котрий нещодавно помер. Для творців та ідеологів Товариства цей крок, без сумніву, був не тільки даниною шани цьому діячеві, а й засобом, що мав відкрити товариству шлях до використання його коштів. М. Качковський народився 29 липня 1802 р. у с. Дубно Ланьцутського повіту, в родині місцевого священика. Закінчив юридичний факультет Львівського університету. Тривалий час працював судовим радником при окружному суді в Самборі. Наприкінці 40-річної ка­р’єри юриста був призначений радником Вищого крайо­вого суду у Львові. Невдовзі після виходу на пенсію 8 серпня 1872 р. помер під час подорожі до Росії в Кронштадті. Громадсько-політичну діяльність розпочав у 1848 р. Належав до українських культурно-просвітніх товариств, підтримував, зокрема матеріально, їх діяльність. Не був одружений, протягом усього свого життя заощаджував і збирав кошти. Понад 60 тис золотих ринських передав у розпорядження керівництву “Народного дому” у Львові із заповітом зберігати їх як основний капітал та спрямо­вувати отримані з нього прибутки на культурно-просвітні цілі галицьких русинів[2].

Доволі детальну біографію Михайла Качковського опра­цював у 1870-х рр. Богдан Дідицький. За його свідченням, М. Качковський зацікавився проблемами національного розвитку галицьких русинів у 1840-х рр. під впливом пожвавлення політичної атмосфери в Галичині, яке без­посередньо передувало революції 1848—1849 рр. Він уваж­но стежив за виданнями руських авторів та дискусіями навколо правопису, що велися в той час щодо питання про запровадження в руське письмо латинської азбуки. Подіє- ю, що відіграла вирішальну роль у формуванні “руської” національної ідентичності М. Качковського, стала поява в 1844 р. “Хроніки міста Львова” Дениса Зубрицького, у якій на підставі архівних документів була відтворена давньо­руська історія міста За твердженням Б. Дідицького,

дЄйствіє ея на прилежного а мыслящего читателя было, якъ и есть всегда глубоко убедительно, — и по правде до ньінЄ не легко бы найти другой книги даже въ русскомъ язьіцЄ, которая бы делала была въ пользу Руси столь могущой пропаганды [...].

Не дивно, что и на нашого Михаила произвела она “Кроника города Львова” неимоверное впечатлЄніе, да онъ — якъ въ томъ самъ неразъ сознавался — не то читалъ, а студювалъ сію книгу [...]. Оть тогда-то (съ 1845 г.) начинается для него собственно періодь са- мопознанія подъ взглядомъ понятія народности, таїсь что упоминая разъ о томъ времени въ разговор^ со мною въ Смерековгк, онъ положительно сказалъ: “Пе- редъ тЬмъ я только чувствовать себе Русиномъ по роду и по уніатскому обряду; а по перечтеніи Кроники Зуб- рицкого я познать себе Русиномъ по требованію ис- торіи и в'Ьры православной[3].

Завдяки назві товариства ім’я Михайла Качковського стало одним із символів русофільською руху в Галичині. Насправді М. Качковсысий не тільки не мав сформовано почуття національної ідентичності, а й не вважав це пи­тання актуальним. Сам Б. Дідицький визнавав, що націо­нальні почуття М. Качковського носили насамперед антипольсысий характер[4]. За свідченням дослідника діяль­ності М. Качковського Ярослава Гординського, протягом 1860-х рр. М. Качковсысий не ставився вороже до наро- довського руху, розглядав його як частину національного руху галицьких русинів, не цурався назви “Україна”, підтримував використання українськими гімназистами козацького одягу та навіть влаштовував у себе сходини на честь Тараса Шевченка. Я. Гординський писав:

[...] в тих часах, коли то галицьку інтелігенцію покри­вала ще груба верства польщини, Качковському ходи­ло про се, щоби видобути русісу суспільність спід сеї шкаралупущї. Сі його наміри були без сумніву щирі, й з того боку заслугував би він в історії нашого духо­вого житя на похвальну згадку. [...]

Качковський був людиною старого покрою й не мав ясного розуміня національних справ галицьких Ру­синів. Слово “руський” мало у него більше формальне значінє, без уваги до його змісту. [...] До того часто ста­вав він орудєм у руках инших, прим Я. Головацысого або Б. Дїдицьісого[5].

Ще зі зламу 1860—1870-х рр. М. Качковський фінансо­во підтримував осередок національного руху галицьких русинів, іцо сформувався на Коломийіцині. Лідером якого був Іван Наумович, згодом парафіяльний греко-католиць- кий священик у Скалаті. Він, зокрема, надав матеріальну допомогу вже згадуваному часопису “Русская Рада”[6]. Саме видання протягом 1860—1870-х рр. ряду часописів і книг, призначених для народу, підготувало ґрунт для заснування культурно-просвітнього товариства Пізніший дослідник історії Товариства імені Михайла Качковського Осип Мон- чаловський так характеризував цю ситуацію:

Газета соединяла духовно читателя съ редакцією, книжка соединяла его съ авторомъ, но ни газета, ни книжка не соединяли читателей межи собою. Для та­кого соединенія оказалась потреба сотворити що-то иное, а именно Общество или Братство, которое вяза­ло бы просвещенныхъ и радйющихъ о добрЬ своего народа людей и притягало непросвтЬщенныхъ и несв’Ьдомыхъ въ одно нравственное гЬло, бо въ единств^ сила и могущество...[7]

Ідея створення Товариства імені Михайла Качковського належала Іванові Наумовичу. За свідченням О. Мончаловсь- кого, після обрання в 1873 р. депутатом австрійського пар­ламенту, І. Наумович познайомився у Відні з рядом діячів словенського національного відродження, від яких довідав­ся про успішну діяльність словенського культурно-про­світнього Товариства св. Могорта На цей час товариство налічувало вже близько 30 тис членів та охоплювало своє- ю діяльністю кожну сільську громаду розділених між різ­ними австрійськими коронними краями словенських зе­мель. У Відні І. Наумович ознайомився зі статутами Това­риства св. Могорта, а після повернення до Галичини він із кількома своїми однодумцями започаткував справу утворення подібного товариства для підавсгрійських ру­синів, поклавши в основу його статуту саме словенський зразок[8]. Зауважимо, однак, що таке трактування історії створення Товариства імені Михайла Качковського одним із теоретиків галицького москвофільства зламу XIX—XX ст. видається дещо однобоким Без сумніву, тюрці Товариства імені Михайла Качковського спиралися не тільки на досвід інших народів, а й на приклад товариства “Просвіта”, що вже декілька років діяло в Галичині й мало насамперед культурно-просвітні цілі.

Перші установчі збори Товариства імені Качковського відбулися 8 (20) серпня 1874 р. в Коломиї. На них були запрошені “видн'Ьйшіе патріоти и крестьяне” Коломий- щини, а також чільні представники діючих на той час пол­ітичних та культурно-наукових товариств русофільського напряму зі Львова. На цих зборах, зокрема, були присутні тодішній голова “Руської ради” Теофіл Павликів, представ­ник Інституту “Народний дім” Яків Шведзицький, “Галиць­ко-руської матиці” о. Онуфрій Лепкий, “Академічного кружка” М Голейко; а також письменники та політичні й громадські діячі. Попри декларування Товариством імені Михайла Качковського себе загальнонародною і понадпар- тійною інституцією, вже тільки наведений вище перелік організацій і товариств свідчить, що створення Товариства стало наступним кроком в організаційній диференціації русофільського й українофільського напрямів. Установчі збори розпочалися з урочистої літургії за упокій душі Ми­хайла Качковського. Виступаючи на ній, о. Василь Залозець- кий виклав завдання новоутворюваного Товариства. Уста­новчі збори ухвалили статут Товариства імені Михайла Качковського та обрали його перше правління (виділ)[9].

У статуті Товариства імені Михайла Качковського його завдання визначалось як “розширенье наукь, обьічайнос- ти, трудолюбія, тверезости и ощадности, гражданского сознанія и всякихъ честноть межи русскимъ народомъ въ Австріи”. Засобами для досягнення мети були визначені: видання популярних, навчальних і дешевих книжок релігійно-звичаєвого, наукового, господарського й розва­жального змісту, заснування читалень, публічні відчити, заснування товариств тверезості, громадських позичкових кас і складів збіжжя, товариств майстрів рукоділля. Фінансово діяльність Товариства мала забезпечуватися за рахунок членських внесків, добровільних пожертвувань і заповітів, а також прибутків від продажу книжок. Перед­бачалося, що Товариству крім покриття поточних видатків вдасться створити т. зв. “коренный фондъ”. Місцем пере­бування правління (виділу) Товариства в статуті була виз­начена Коломия[10].

В організаційному аспекті Товариство імені Михайла Качковського, на відміну від “Народного дому”, планува­лось як дійове чітко структуроване об’єднання. Усі питання пов’язані з голосуванням, засіданнями правління, обран­ням керівництва, відзначеннями та нагородженнями чле­нів докладно регламентувалися. Члени Товариства поділя­лися на дійсних та почесних. Згідно зі статутними вимога­ми:

Дкйствительнымъ членомъ стаеся каждый австрійс- кій обыватель русской народности, котрый объявить свою волю, причинятись въ пользу общества гроше- вымъ даткомъ або другимъ якимъ способомъ, напр, трудомъ писательскимъ, и выдйломъ общества буде принятый за члена. Почетными членами именуе об- щое собраніе общества лица, известный изъ чоловЪко- и народолюбія.

Виключити члена зі складу Товариства можна було рішенням правління за антиморальну поведінку, кримі­нальні злочини (особливо вчинені з “користолюбія”), пияцтво, несплату протягом двох років членських внесків.

Всі члени Товариства були зобов’язані щороку сплачувати внески в розмірі один золотий ринський, старатися залу­чити до Товариства нових членів, заохочувати кожного до навчання, допомагати вбогій шкільній молоді, не вживати нецензурних висловів, боротися з пияцтвом і засновувати товариства тверезості, бути для всіх прикладом трудо- любства, порядку, чистоти, господарності, ощадності, про­буджувати й зміцнювати серед населення почуття поваги до права, брати участь у заснуванні громадських читалень, виступати на них із рефератами, дбати про зро­стання продуктивності господарства й особисто служити прикладом доброго господарювання. Кожний член Това­риства мав право безкоштовно отримувати по одному при­мірнику його видань.

Вищим керівним органом Товариства імені Михайла Качковського були загальні збори, що мали відбуватися щороку, по можливості в день смерті М. Качковського 8 (20) серпня, і щоразу в різних містах Східної Галичини. Загальні збори заслуховували звіт правління Товариства, могли ухвалювати зміни до його статуту, розглядали пропозиції та скарги членів Товариства, обирали почесних членів, розпоряджалися майном Товариства, вибирали правління. Рішення ухвалювалися абсолютною більшістю голосів присутніх членів. Виконавчим органом Товариства було його правління (виділ), що складалося з голови, вось­ми членів і чотирьох їх заступників. Склад правління за­гальні збори переобирали щороку, однак обмежень щодо повторного обрання будь-якого його члена не існувало. У період між загальними зборами правління вирішувало всі адміністративні питання, приймало нових членів та ухва­лювало рішення про виключення зі складу Товариства; оцінювало призначені до друку рукописи, укладало умови з авторами щодо винагород, опікувалося виданням і розсиланням книг, усіма бухгалтерськими операціями, здійснювало загальний нагляд за діяльністю читалень і товариств тверезості.

Читальні Товариства імені Михайла Качковського мог­ли бути засновані в коленій місцевості, де проживали не менше дванадцяти його членів. Читальня мала організову­вати періодичні лекції на суспільно-політичні й госпо­дарські теми. Вона також безкоштовно отримувала по одному примірнику видань Товариства. Рішення про розпуск Товариства імені Михайла Качковського могло бути ухвалене загальними зборами за присутності понад половини членів Товариства і 3/4 голосів усіх присутніх. Після ліквідації Товариства імені Михайла Качковського його майно мало бути передане “Народному дому”[11].

Ідейні засади та стратегічні цілі Товариства імені Ми­хайла Качковського були викладені І. Наумовичем у першій книзі з започаткованої Товариством серії видань під заголовком “Съ Богомъ!” У ній актуальний стан галицьких русинів змальовувався в якнайчорніших тонах:

Поглянувши по тыхъ краяхъ австрійскои державы, що заселени русскимъ народомъ, видимъ съ малень­кими лишь изъятиями повсюду темноту, ПІЯНСТВО, роспусту, убожество. [...]

Слава наша народна цЬлкомъ була упала. Почутья народного у нашихъ людей не було. Русинъ мавъ са­мый себе за найпбдлНкйшое сотворгЬнье на св’ктЬ Божбмъ, що як тая худоба призначене лишь служити, лишъ чужимъ инвентаремъ бути, лишь исполняти чужу волю, и словомъ не оббзватися о своихъ Богомъ ему данныхъ правахъ. Коли другы народы, скоро лишь настала свобода, стали сильно домагатися о свои на­родны, церковны и всякы права, Русинъ на все кивавъ головою, що ему кто сказавъ, або еще таки самый доп- тавъ власными своими ногами свои народны права[12].

Творці Товариства стверджували, що його діяльність відповідатиме вимогам нового часу, які змушують інтелі­генцію турбуватися про підвищення освітнього рівня й громадянської самосвідомості простого народу. Наголошу­валося, що важливим аспектом діяльності Товариства буде ознайомлення кожного галицького русина з його консти­туційними правами, зокрема національною рівноправні­стю. Визначений як один з найважливіших напрям діяль­ності Товариства — видання дешевих книжок для народу ~ був спрямований на те, аабы просв^іценіе у насъ шири­лося не лишь межи богатыми, но и подъ найб^днМшою стргЬхою селянина” й таким чином галицькі русини змог­ли б “добутися зъ власти противнике въ” Цій меті було підпорядковане заплановане Товариством створення ме­режі місцевих осередків — читалень, товариств тверезості тощо, що мали безпосередньо працювати з населенням на місцях, сприяти підвищенню його освітнього рівня та ма­теріального добробуту. У поясненнях І. Наумовича не бра­кувало й образних порівнянь. Так, стан галицьких русинів порівнювався зі старою хатою, яка “уже упала въ землю”, а місія Товариства імені Михайла Качковського прирівню­валася до завдань майстра, покликаного збудувати на цьо­му місці міцний добротний будинок на тривких підвали­нах[13].

Питання про національну ідентичність галицьких ру­синів не відігравало скільки-небудь помітної ролі в про­грамних документах Товариства Здебільшого їх творці, йдучи за програмою “Руської ради”, оперували поняттям “Русь австрійская” та обмежувалися наголосом на занепаді “почутья народного”, потребі його пробудити та відстою­вати “народны права”. У згаданому вже першому, програм­ного характеру виданні з серії Товариства імені Михайла Качковського лише в одному місці знаходимо натяк на приналежність підавстрійських русинів до панруського простору. Прикметно, що ця частина тексту, на відміну від деяких інших розділів книжки, була підписана І. Наумо­вичем, що переносило міру відповідальності за висловлені в ній тези зі всього Товариства на конкретного автора У цьому фрагменті відзначалося:

Русине, познай себе, буде зъ тебе! Познай, що ты не последний народъ на світЬ, но що ты частью дуже великого світового русского народа; що ты и туть въ галицкой, буковинской и угорской земли бувъ колись славнымъ народомъ, мавшимъ своихъ княз^въ; що богатства русскы були славны на весь свгЬтъ; що у насъ Русинбвъ була уже тогды наука питома народна, коли въ ц*Ьлой ЕвроггЬ еще була темнота, що у тебе були славны рыцари козаки, що воювали Польщу за в'Ьру, за свободу, за Русь святую, коли въ цйлой ЕвроггЬ ник­то еще не посмгЬвъ бувъ за свободу упомнутися.

Навіть декларуючи приналежність підавстрійських ру­синів до панруського простору, автор цього звернення оперував на підтвердження своїх слів усе ж “малоруськи­ми” історичними символами. Він також закликав підавст­рійських русинів до солідарності й недопущення партійно­го поділу[14].

Протягом 1870““1880-х рр. у Товаристві імені Михайла Качковського працювало чимало осіб, які не заперечували окремішності українського народу від російського, а інколи висловлювали прихильність до народовського на­пряму. До таких діячів належав, наприклад, священик Ва­силь Давидяк. У перші роки існування товариства з ним підтримували зв’язки та навіть відвідували засідання відомі українські діячі Михайло Павлик та Михайло Драгоманов. Секретарем львівського осередку товариства в 1876 р. був Антін Дольницький, котрий листувався з Михайлом Дра- гомановим. У дискусії з М. Павликом А. Дольницький по­яснював, що він уникає у своїх писаннях слів “Україна”, “український” проти свого переконання, щоб галицька публіка не злякалася цих термінів. У перші десятиліття свого існування Товариство імені Михайла Качковського активно використовувало українську національну символіку, зокрема синьо-жовтий прапор[15]. Ще в 1883 р. редакція народовського органу “Діло” надавала окремим особам посередницькі послуги при вступі в Товариство імені Михайла Качковського та сплаті членських внесків[16].

Першим головою товариства став Іван Наумович, його заступником — Михайло Білоус, секретарем — Іларіон Шушковський. У складі першою правління (А Польовий, Малецький, Т. Лісевич, Ю. Нижанківський, І. Кобринський, М. Сабат, І. Шмерековський, Є. Андрійчук) виразно переважали греко-католицькі священики (шість із вось­ми членів)[17]. У період до наступних загальних зборів Това­риства це правління збиралося на засідання тільки двічі. На першому засіданні 9 листопада в Коломиї, було ухва­лено приступити до видання першої книжки та “упроси­ти И. Наумовича, щобьі ю составиль”. Тоді ж було вста­новлено грошову винагороду для секретаря Товариства в розмірі 5 % від загальної суми сплачуваних щороку членсь­ких внесків[18]. Голова Товариства, його заступник та члени правління виконували свої обов’язки без оплати. Підтвер­дженням доволі швидкого розвитку Товариства імені Ми­хайла Качковського можна вважати те, що його правління вирішило найняти кімнату для ведення канцелярських справ[19].

Загальні збори Товариства імені Михайла Качковського протягом досліджуваного періоду відбувались: у Львові (позачергові 20 січня 1876 р., звичайні 2 жовтня 1877 р. та 31 серпня 1882 р.), Стрию (22 серпня 1876 р.), Перемишлі (20 серпня 1878 р.), Станіславі (23 вересня 1879 р.), Коломиї (16 вересня 1880 р.), Золочеві (29 вересня 1881 р.), та Дрогобичі (18 вересня 1883 р.). Зазвичай проведення загальних зборів замислювалися організатора­ми не тільки як факт робочого порядку в житті Товари­ства, а насамперед як величаві патріотичні демонстрації, які мали служити черговими поштовхами для піднесення національних почуттів галицьких русинів. Такими були, зокрема, другі загальні збори, що відбулися 12 серпня в Галичі за участі близько 3 тис осіб. Збори проходили в атмосфері патріотичного піднесення, якій сприяло місце їх проведення — давня столиця Галицько-Волинської держави:

Собраніе то отбылось пбдъ голымъ небомъ, на роз- валинахъ русского княжеского замка, на томъ самымъ мЄсіЄ, откуда галицко-русскіи князЄ, славный Романь и Данило, управляли русскую земю. [...]. Вспоминалось, що участники собранія находятся на тЄхь вершинахь горъ, возвышающихся надъ ДнЄстромь, где жили и действовали русскіи князЄ, вспоминалось, що отсю­да, изъ Галича, изъ матери галицкихъ городбвъ, пошло и названіе нашого дорогого отечества. Век сій виды и воспоминаніе, вразъ и со зрЬищемъ умиленного и ра­достного настроенія кблысатысячныхъ масъ народа, соединенныхъ любовью къ Руси, производили на душу незабвенное впечатлЄніе.

Тій собранья сильно одушевили народъ; вЄсть о ос­нованій “хлопского” Общества розбйшлась во все сто­роны нашого края [...р1.

3 часом порядок проведення загальних зборів та інших акцій, що відбувалися навколо них, ускладнювалися. Так, наприклад, загальні збори 1883 р. в Дрогобичі проводили­ся за наступною програмою: урочисте богослужіння; пленарне засідання в залі міського театру, на якому заслухано звіт правління Товариства та касовий звіт, обра­но новий склад правління, обговорено пропозиції членів; перерва на обід (був замовлений організаторами в 4-х приміщеннях, однак оплачувався членами товариства); популярна лекція з економічних питань Василя Нагірно­го, виступ хору зі Львова та декламаторів; закриття зборів; екскурсія по місту, для проведення якої організатори підготували підводи; імпровізована забава в міському парку “Лазєнки” (вхід для селян був безкоштовним, всі інші мали сплачувати по 20 крейцерів, які передбачалося використати на покриття коштів за частування), що завершувалася святковим феєрверком[20].

Від початку свого існування Товариство імені Михайла Качковського втілювало в життя статутну вимогу щодо якнайбільшої масовості своїх рядів. Уже на другому засі­данні правління Товариства імені Михайла Качковського 11 травня було констатовано, що Товариство налічує 1 645 членів, які сплатили 1 060 золотих ринських членсь­ких внесків і пожертвувань. Частину цієї суми (400 зол. рин.) було покладено в “щадницю”; інші кошти витрачено на канцелярські потреби, видання першої книжки накладом 10 тис примірників, закупівлю сільсько­господарської техніки для громад[21]. Перевірка чисельності Товариства, проведена на початку 1877 р., дала результат 5596 членів. На серпень 1878 р. Товариство налічувало вже близько 6 тис. членів[22]. Однак надалі стрімке зростання чисельності Товариства призупинилося. Головною при­чиною цього можна вважати політичну кризу русофільсь­кої течії початку 1880-х рр. У звіті правління Товариства імені Михайла Качковського, представленому на загальних зборах у Дрогобичі у вересні 1883 р., загальна кількість членів, очевидно через брак втішних показників, не була названа (повідомлено тільки, що протягом останнього року до Товариства вступило 200 нових членів). Певне уявлен­ня про реальне членство у Товаристві імені Михайла Кач- ковського на кінець 1883 р. можна скласти на підставі його фінансового стану. Зі звіту Товариства випливає, що воно отримало членських внесків у сумі 2189, 75 золотих ринсь- ких[23]. Якщо врахувати, що правління залишало деяким місцевим осередкам певний відсоток прибутків від членсь­ких внесків на забезпечення їх діяльності (як правило, 10 %), а окремі члени, зокрема селяни, не могли сплатити членських внесків через матеріальну скруту, молена при­пустити, що число реально діючих членів Товариства імені Михайла Качковського на кінець 1883 р. навряд чи пере­вищувало 3 тисячі осіб.

Можливості для розвитку Товариства в Коломиї швид­ко вичерпувалися. Зростаюче число членів Товариства, потреба утримувати в порядку фінансові справи та склад­ний комплекс книговидавничих проблем виразно переви­щували можливості правління в Коломиї. Сам Іван Наумович, що одночасно виконував обов'язки греко-като- лицького пароха у Скалаті, редагував “Науку”, дописував до “Слова”, займався політичною діяльністю і т. ін. не зав­жди навіть міг бути присутнім на назагал нечастих засі­даннях правління Товариства в Коломиї. Все це зумовило потребу перенести осідок Товариства імені Михайла Кач­ковського з Коломиї до Львова. Її обґрунтував сам І. На­умович у газеті “Русская Рада” наприкінці 1875 р. Голов­ними аргументами на користь перенесення правління Товариства з Коломиї до Львова І. Наумович називав: брак у Коломиї інтелектуальних сил для розвитку Товариства; проблеми зі скликанням загальних зборів Товариства, по­в'язані з віддаленістю Коломиї від місця проживання ба­гатьох його членів; відсутність на провінції належної кри­тики видань Товариства; обмежені матеріальні й фінан­сові ресурси (залишені М. Каховським кошти зосереджу­валися в “Народному домі” у Львові). І. Наумович наголо­шував:

Въ Львов* есть Народный Дбмъ, гдебы его [Товари­ство. — О. С.] помастити можна, — есть Ставропигія, котрабы ему также не бтмовила помочи, есть средото- чіе всЬхъ нашихъ силъ, суть люди здібньї до веденія такою д*ла, якъ то видимо на нашихъ заведеніяхь, що они держатся, и порядочно свои д*ла ведуть, есть вся­ка способность безплатно розсылати книжочки и прч.[24]

На засіданні 26 грудня 1875 р. правління Товариства імені Михайла Качковського ухвалило скликати у Львові позачергові загальні збори. Ці збори відбулися 20 січня 1876 р. у приміщенні “Академічного кружка”, за присутності всього 69 членів. Заслухавши доповідь І. Наумовича, збори ухвалили перенести до Львова цент­ральне управління Товариства імені Михайла Качковсько­го. Природним наслідком перенесення центру Товариства до Львова стала зміна його голови. На загальних зборах у Львові 2 жовтня 1877 р. І. Наумович склав із себе повноваження голови Товариства імені Михайла Каховсь­кого, цілком справедливо мотивуючи своє рішення немож­ливістю керувати справами зі Скалата. Новим головою Товариства був обраний редактор “Слова” Венедикт Пло- щанський. На цих зборах було також висловлено думку про недоцільність обрання в майбутньому до правління Товариства осіб, що не проживали у Львові чи, принаймні, у близьких околицях столиці краю[25].

Вже найближче майбутнє показало, що це рішення вия­вилося стратегічно правильним і сприяло активізації праці Товариства Обране у Львові правління протягом звітного періоду провело 11 засідань (до того часу — по два-три). Для опіки над змістом видань Товариства було сформова- но редакційний комітет[26]. У січні 1877 р. було вирішено заснувати при центральному правлінні бібліотеку з попу­лярних творів руських та іншомовних авторів. З цією ме­тою виділено кошти на закупівлю перших книжок[27]. Підсумовуючи свою діяльність протягом першого року після переїзду до Львова, центральне правління Товари­ства імені Михайла Качковського заявило, що за цей час воно успішно виконало своє головне завдання:

ИзлЄчити Общество изъ тяжкихъ и опасныхъ неду- говъ и ихъ послЄдсгвій, сь якими переселилось оно, годъ тому назадъ во Львовъ, тоже основати якъ найболыие филій, перевести верификацію членовъ, управильнити разветвленную администрацію, поплатити все, что кому принадлежало, привести касовыи діла - nervus verum — въ ладъ — и вообще скріпитись таїсь, чтобы въ будущемъ невозможны были прежніи недуги[28].

У період між загальними зборами 1877 і 1878 рр. відбу­лося вже 37 засідань правління Товариства, тобто воно збиралося по декілька разів на місяць. У його складі були призначені особи, що виконували функції касира й управителя канцелярії та контролера У цей час правління Товариства імені Михайла Качковського впорядкувало канцелярію у Львові, затвердило змінений статут Товари­ства в Галицькому намісництві (його було доповнено положеннями про заснування Товариством крамниць та про визнання Михайла Качковського покровителем Товариства), уклало реєстр виданих книжок та впорядку­вало справи з їх розсилкою[29].

Зберігся докладний перелік питань, які розглядало прав­ління Товариства імені Михайла Качковського протягом 1878 р.[30]. Як випливає з цього документу, предметами по­стійного обговорення правління Товариства була кореспонденція з місцевими філіями, читальнями й окре­мими діячами, оголошення списків новоприйнятих членів і тих, що померли (такі питання фігурують у порядку денному кожного засідання). Правління збиралося регу­лярно, по декілька разів на місяць. На кожне засідання виносилося близько 10-ти питань. З організаційних справ найчастіше обговорювалися пропозиції щодо ведення й вдосконалення справ канцелярії, організації музично-дек­ламаторських та танцювальних вечорів і звіти про їх про­ведення (Товариство, як правило, щороку організовувало музично-декламаторські вечори у Львові, що присвячува­лися пам’яті Михайла Качковського), підготовка та поря­док денний чергових загальних зборів, формування редак­ційного комітету, укладення договорів з авторами, інфор­мація про надіслані рукописи й рекомендацію їх до дру­ку, засади діловодства, справи почесного членства й вик­лючення зі складу Товариства тощо. З переліку обговорю­ваних питань видно, що Товариство імені Михайла Кач­ковського підтримувало стосунки з установами русофільсь­кого напряму — Ставропігійським інститутом, Народним домом, “Академічним кружком”.

Важливе місце в діяльності правління Товариства зай­мало обговорення справ його місцевих осередків — філій і читалень. Окрім постійного оголошення кореспонденції, правління затверджувало статути окремих місцевих орган­ізацій та їх керівних органів (виділів), заслуховувало звіти про їх діяльність і місцеві загальні збори, обговорювало тексти відозв, листів і телеграм до філій і членів Товарист­ва, відповідало на запити місцевих діячів про детальні інструкції щодо ведення місцевих осередків. Так, на засі­данні правління Товариства імені Михайла Качковського
9 (21) березня 1878 р. було повідомлено, що “О. Шусть изь Калуша вь отв'Ьть на письмо ч. 37 просить о ин- формацію, касательно спо- соба веденія агентури или филіи вь Калуши”[31]. Цікаво, що заслуховувалися й відмо­ви окремих осіб від доруче- ного їм ведення справ місцевих осередків.

Правління Товариства імені Михайла Качковського регулярно обговорювало пи­тання про фінансовий і май­новий стан Товариства, заслу­ховувало звіти комісій, які періодично створювалися з метою його перевірки, інформацію про сплату членських внесків, прохання окремих членів про надання їм матеріальної до­помоги й можливість сприяння Товариства в закупівлі сільськогосподарської техніки. Порушувалися питання про закупівлю Товариством видань інших інституцій, передпла­ту часописів, насамперед “Слова”, заслуховувалась інформа­ція про грошові пожертвування Товариству. Окремою вели­кою темою обговорення були видавничі витрати — гонорари авторам рукописів, закупівля паперу, звіти про книжковий склад, розповсюдження й продаж видань Товариства, видан­ня останньої книжки й наклад майбутньої, її ціна, зовнішній вигляд і вартість палітурки тощо. Так, на одному з останніх у 1878 р. засідань правління Товариства імені Михайла Кач­ковського після інформації про розповсюдження 5 тисяч примірників останнюю видання було прийнято рішення видавати наступну книжечку накладом не більше 5,5 тисяч примірників[32]. Зі специфічних справ, якими займалося Прав­
ління Товариства протягом 1878 p., можна виділити запит магістрату м Львова про надання йому статистичних матер­іалів щодо діяльності та складу Товариства Підставою для висновку про певні труднощі правління у зв’язках з місцеви­ми осередками можна вважати той факт, що невдовзі правл­іння ухвалило звернутися до львівського магістрату з прохан­ням відтермінувати час подання цих даних[33].

Окрім правління діяли також редакційний комітет, ко­мітет для організації вечорів і богослужінь[34]. У 1879 р. до правління Товариства імені Михайла Качковського входи­ли: Венедикт Площанський (голова), проф. Микола Сиву- ляк (заступник голови), о. Климент Літинський (касир), Іосиф Кречковський (контролер), Теофіль Плешкевич (уп­равитель складу), Дмитро Вінцковський (секретар). До складу редакційного комітету входили: Венедикт Пло­щанський, Микола Сивуляк, Михайло Клемертович, д-р - Омелян Савицький, Дмитро Вінцковський, Степан Ла- баш[35]. Чергові важливі зміни в керівництві Товариства імені Михайла Качковського відбулися на загальних збо­рах у Коломиї 4 (16) вересня 1880 р. Після того, як Вене­дикт Площанський відмовився від переобрання, новим го­ловою Товариства був обраний Теофіл Павликів[36], який перед тим у 1879 р. склав повноваження голови “Руської ради”.

Головним напрямом діяльності Товариства імені Михай­ла Качковського залишалося видання та розповсюдження дешевих книг для народу. Тільки за перші п’ять років сво­го існування Товариство видало 30 найменувань книжок у 210 700 примірниках. Майже всі вони були розповсюд­жені. Вже в 1878 р. кількість рукописів, іцо надходили до Товариства, значно перевищила його видавничі можли­вості. їх авторами були галицькі діячі, відомі зі своєї попе­редньої громадсько-культурної та літературної праці, зок­рема: Іван Наумович, Йосиф Лозинський, Антоній Доб- рянський, Віктор Савицький, Дмитро Вінцковський, Сте­пан Лабаш, Михайло Клемертович, Сидір Воробкевич, Дмитро Третяк та ін. Редагуванням рукописів наприкінці 1870-х рр. займався Михайло Клемертович[37], що одночас­но був редактором “Временника Ставропігійського Інсти­туту” (1868—1903). А на початку 1880-х рр. основний тя­гар роботи по підготовці рукописів до друку ніс на собі Степан Лабаш[38].

Усього протягом досліджуваного періоду, тобто до кінця 1883 р. Товариство імені Михайла Качковського опублі­кувало 96 частин своєї серії популярних видань для наро­ду. Серед них були книжки на різні теми: релігійно-мо­ральні (“ПЄсни на Рождество Христовое”, 1878; “Святко- ванье неділь и свять”, 1880; “Десять заповідей Божихъ въ побЄстяхь”, 1882; “Св. Антоній и Феодосій Печерский”, 1882; “Житья святихъ греческой церкви”, 1883); історичні (“Русско-турецкая война” авторства Д. Вінцковського, 1878; “Памяти славныхъ людей”, 1879; “Іосифь II” автор­ства Е. Згарського, 1881; “Исторія Галицкои Руси” автор­ства Е. Згарського, 1881; “Антоній Добрянскій, его жизнь”, авторства Б. Дідицького, 1881). Чи не найбільшою серед видань Товариства імені Михайла Качковського була пи­тома вага господарських брошур, збірників і порадників (“Домашній скот”, 1876; “Земля наша мати”, 1877; “Коро­ва, молоко и паша”, 1877; “Нива”, 1878; “Сади деревину”, 1878; “О заразах скота”, 1878; “Хата”, 1879; “Бараболя”, 1879; “Хлібороб”, 1879; “Управа хмелю”, 1880; “Управа ку- куруэы”, 1880 та інші). Були видані також порадники у військових справах, про здоров'я та ін.; декілька збірників руських народних пісень; белетристика, а також серія ви­дань на суспільно-політичну тематику.

Зміст та рівень видань Товариства імені Михайла Кач- ковського були предметом постійної уваги й клопотів усіх його правлінь, адже саме від привабливості книжечок для населення не в останню чергу залежали популярність То­вариства та його чисельність. З цього приводу центральне правління Товариства в листі до Івана Наумовича від 27 березня 1877 р. зазначало:

Оть долшого времени даются чути по части спра­ведливый голосы особливо народныхъ писателей, что въ изданіяхь Общества им. Михаила Качковского помещаются нєсоотвЄтньіи статьи. Центральный Выд^лъ докладаетъ всЬхъ стараній, чтобы имЄти все­гда запасъ хорошого матеріала для печатанья. Но точ­но бЄда въ томъ, что трудно пріобрЬсти желаемое — ни то оть молодыхъ людей [...] ~ ни оть сгаршихъ мимо всЬхъ нашихъ прошеній и мимо того, что у насъ все, якъ известно, гоноруется[39].

У 1883 р. правління Товариства імені Михайла Качковсь- кого оголосило конкурс на написання популярної історії Ру­сі та призначило для його переможця спеціальну премію[40].

Серед керівних діячів Товариства точилися дискусії щодо змісту його видань. Так, на загальних зборах у Перемишлі 20 серпня 1878 р. було констатовано, що

наши члены поодиноко въ мнЄніяхь своихь росходят- ся. Одни бо требують изданій сь переважно религій- нымъ и нравственнымъ, одни съ переважно истори- ческимъ, одни наконецъ съ переважно господарскимъ (хозяйсгвеннымъ) содержатемъ[41].

До дискусійних належало також питання про мову ви­дань Товариства Іван Наумович відстоював тезу, іцо вони повинні виходити народною мовою, яка була б зрозуміла широкому колу читачів. У 1870-х рр. видання Товариства імені Михайла Качковського виходили почергово то народною мовою, то “язичієм”, друкувалися “граждансь­ким” шрифтом (на відміну від перших книжок “Просвіти”, які здебільшого виходили “кирилицею”). Народне письмо та простий виклад захоплювали читачів та сприяли зрос­танню популярності Товариства, збільшенню числа його членів[42]. У цей період галицькі русофіли ні у своїх видан­нях, ні в розмовах не вживали російської літературної мови. Протоколи річних зборів Товариства імені Михайла Качковського, листування Товариства з іншими тогочасни­ми русофільськими інституціями дає підставу стверджува­ти, що в розмовній практиці та офіційній документації аж до початку 1890-х років використовувалася мова, в основі якої лежала українська лексика[43].

Головним джерелом фінансування видавничої діяльності Товариства імені Михайла Качковського у 1870-х ~ на по­чатку 1880-х рр. були членські внески та добровільні по­жертвування. Заборгованість членів Товариства по внесках у 1878 р. сягнула 9 тис золотих ринських, що змушувало вносити корективи у видавничі плани, зокрема зменшува­ти наклад, заощаджувати на поліграфії тощо[44]. Боржни­кам припиняли надсилати видання Товариства Заборго­ваність по членських внесках була також головною при­чиною для виключення зі складу Товариства Важливою проблемою в діяльності Товариства незмінно залишалося розповсюдження його видань, адже несвоєчасне їх надход­
ження відштовхувало членів від Товариства. Так, наприк­лад, у листі до правління То­вариства А. Желеховського з Козови від 18 травня 1877 р. стверджувалося, що “членьї тамтогорочньїи не хотять приступати зь датками на той роїсь, понеже не отри­мують регулярно книж­ки”[45].

Видання та розповсюд­ження літератури було не єдиним напрямом діяль­ності Товариства імені Ми­хайла Качковського. Тільки протягом 1879—1880 звіт­ного року Товариство займалося збором коштів для русь­кого виховного закладу для дівчат у Львові, укладало стату­ти для позичкових кас, виступало посередником при за­купівлі товарів крамницями та започаткувало відкриття книжкових крамниць філіями Товариства, порушило пи­тання про заснування “Народним домом” землеробської школи в Білці, збирало інформацію про товариства твере­зості, надалі влаштовувало музично-декламаторські вечо­ри. У 1879 р. зусиллями місцевої філії Товариства імені Ми­хайла Качковського була проведена промислово-госпо­дарська виставка у Станіславі, наступного року така ж ви­ставка відбулася в Коломиї, її відвідав цісар Франц Йосиф[46].

З початку 1880-х рр. Товариство імені Михайла Кач­ковського намагалось активізувати свою господарську ді­яльність, насамперед у торговельній галузі. Торговельна ді­яльність Товариства стала предметом широкої дискусії на його загальних зборах у Золочеві, іцо відбулися 29 вересня 1881 р. На цих зборах Степан Лабаш представив матеріа-
ли діяльності та пропозиції спеціально створеного правлін­ням товариства торговельного комітету (“анкети”). Дис­кусія точилася навколо питання, чи повинно Товариство загалом активно займатися торговельними справами, чи цю ділянку роботи доцільніше було б передати іншим ін­ституціям, серед яких називалися правління “Народного дому” або ж спеціально створений з цією метою комітет. Врешті було ухвалено запропонований правлінням Това­риства імені Михайла Качковського компромісний варі­ант, згідно з яким передбачалося “оставити дкло вспомо- ществовати дробной торговли въ край при Обществ^ име­ни М. Качковского”, однак через брак коштів відмовитися від первісного проекту започаткування гуртової торгівлі та обмежитися пропагуванням серед селянства торговель­ної справи у виданнях Товариства[47]. Створений при Това­ристві імені Михайла Качковського торговельний комітет надалі опікувався наданням селянам практичних рекомен­дацій та допомоги. Його діяльність сприяла заснуванню в 1883 р. першої української спілки споживчої кооперації — “Народної торгівлі”[48].

Згідно зі статутними вимогами, Товариство імені Ми­хайла Качковського не могло займатися політичною діяль­ністю, однак цілковито залишатися осторонь від політики йому не вдавалося. У звіті Товариства за 1877—1878 рр. його голова Венедикт Площанський у позитивному сенсі відзначав, іцо

наше Общество не отклонялось оть участія въ ніякомь дЬл*Ь, гд*Ь шло о проявленій народного духа во Львові. Оно не нарушило таїсь нужной у насъ солидарности сь другими русскими обществами.

На своїх засіданнях правління Товариства обговорюва­ло актуальні політичні проблеми галицьких українців, схва­лювало виступи депутатів на захист національних прав га­лицьких українців у Державній Раді та Галицькому сеймі тощо[49]. У другій половині 1870-х рр. Товариство навіть на­магалося вплинути на поведінку своїх членів під час ви­борчих кампаній. На початку 1877 р. правління Товариства імені Михайла Качковського на своїх щотижневих засідан­нях у Львові неодноразово розглядало персональні справи окремих членів, яких звинувачувано в непатріотичній по­ведінці під час останньої виборчої кампанії до Галицького сейму 1876 р. Так, наприклад, на засіданнні правління 20 січня (1 лютого) 1877 р. було

рушено воззвати члена О.(бщества) им М. К.(ачковс- кого) Данила Наконечного, начальника громадского в Любешце (коло СтрЪлискъ), который имЄль два разы голосовати не на русского кандидата при соймовыхъ выборахъ за подаренное ему іскмь-тамь сЬно, чтобы въ продолженіи 14-и дней оправдался, въ противномъ бо случай будеть изъ Общества исклю- ченъ[50].

Невдовзі на засіданні правління Товариства 3 (15) люто­го цього ж року після заслуховування виправдання Івана Малика з Барича за подібним звинуваченням “въ измЄнЄ при соймовыхъ выборахъ” було вирішено залишити його членом Товариства[51]. На засіданні правління 17 лютого (1 березня) 1877 р. знову порушено подібне питання щодо Федора Кастраби з Ясеновця (коло Долини), якого закли­кано виправдати свої дії під загрозою виключення з Това­риства[52]. Такі речі практикували й місцеві філії, що зму­сило Правління наголосити на неприпустимості виключен­ня з Товариства рішенням місцевих осередків (це супере­чило статутним нормам) та зобов'язати філії обмежувати­ся доведенням подібних справ до відома центрального правління[53].

Основним своїм завданням у політичній площині Това­риство імені Михайла Качковського вважало популяриза­цію серед руського населення конституційних прав і обо­в'язків. З цією метою Товариство регулярно розміщувало серед своїх видань брошури відповідного змісту — “О пра- вахъ и повинностяхъ въ громаді, побЄтЄ, краю и державі” (1875), “О правахъ и повинностяхъ въ громаді” (1881), “О Раде поветовой и повЄтовомь ВьідЄлЄ, о СоймЄ краевомъ” (1883). Автором усіх цих популярних брошур був Ігнатій Галька, греко-католицький священик, скалатський декан (1859—1874), депутат Галицького сейму (1869—1876) і Державної Ради (1873—1879), учасник Собору руських учених, член-засновник Галицько-руської матиці та Това­риства імені Михайла Качковського, окрім названих, ав­тор популярних брошур про сільське господарство та ет­нографічних збірників[54]. Цікава дискусія навколо цьо­го напряму діяльності Товариства імені Михайла Качковсь­кого розгорілася на його загальних зборах у Дрогобичі 1883 р., що відбувалися відразу після повної політичної катаст­рофи, якої українці зазнали цього року на виборах до Га­лицького сейму. У зв'язку з цим один із діячів Товариства запропонував редакційному комітету зайнятися під­готовкою до друку повчання щодо виборів до Галицького сейму й Державної Ради. Ця ідея занепокоїла присутнього на зборах урядового комісара, який намагався зняти її з порядку денного як політичну, тобто таку, що не відповідає “научной деятельности Общества”. У відповідь

Г-нъ Авдьїковскій высказалъ неосновность мнЄнія пра­вит. комисара и, поясняє цЄль и статуты Общества, ука- залъ на то, что въ крузЄ деятельности сего Общества ле­жить также обученіе народа а, спопуляризованіе держав- ныхъ законовъ есть точно средствомъ къ такому обуче- нію, затЬмъ замЄтьі представителя власти не имЄють основанія. Указуя дальше на то, что Общество уже изда­вало книжечки такого рода и что они переходили без- препятственно розличного рода цензуры, всколебалъ г- нъ А.(вдыковсюй) мнініе г-на комисара, а когда и предок атель г-нъ Охримовичъ далъ ему отвітньїи въ скмъ ділі поясненія, заявилъ г-нъ комисаръ, что не понялъ належито внесенія и отсгупилъ опгь своего veto[55].

Реальний вплив на своїх членів на місцях Товариство іме­ні Качковського здійснювало за посередництвом власних місцевих осередків — філій, агентур (представництв) та чи­талень. Найбільшою незалежністю користувалися філії то­вариства, які згідно зі статутними вимогами мали не тільки виступати посередниками між членами та правлінням, а й діяти як самостійні осередки Товариства на своїй терито­рії — засновувати читальні, крамниці, влаштовувати пуб­лічні лекції, музично-декламаторські вечори, загалом спри­яти виконанню завдань Товариства в усіх напрямах[56]. На початках своєї діяльності, а особливо після перенесення управлінського центру до Львова, правління Товариства імені Михайла Качковського взяло курс на заснування як­найбільшого числа філій. На засіданні правління Това-рист- ва 8 лютого 1877 р. було

решено составите для филій регуляминъ, ткмчасомъ же, закимь то послі дуеть, изволять филіи а) занима- тась якъ найприліжнійше пріобрітеніемь членовъ для нашего Общества; б) доставлята якъ найскорше своимъ членамъ книжицы Общества; в) сходитась на засЬданія по крайней мірі разъ на місяць; г) сооб- щатись чаще съ центральнымъ вьіділомь[57].

Більшість місцевих філій були засновані наприкінці 1870-х pp. Найактивніше в цей час діяли філії Товариства імені Михайла Качковського в Сокалі, Тернополі, Самборі, Дрогобичі, Раві Руській, Яворові, Перемишлі, Коломиї,

Снятині, Бережанах[58]. Заснування філій передбачало ви­явлення ініціативи з боку місцевої інтелігенції[59]. Конкрет­ні успіхи в діяльності філій здебільшого залежали від орга­нізаційних здібностей їх керівників. Так, філія у Бережанах приступила до організації бурси для бідних учнів, філія у Перемишлі опікувалася створенням пансіону для дівчат — сиріт греко-католицьких священиків тощо.

Водночас ряд філій Товариства не виявляли ознак діяль­ності. У 1880 р. з 20 створених філій Товариства діяло тільки 12. Про одну з бездіяльних філій В. Площанський зауважив:

О филіи Р. [Рогатин. — О. С.] не можемъ ничего потЄшитєльного сказати... Несозваніе съ поры откры- тія филіи ни одного засЄданія выдала извиняеть о. председатель обавою фьяска а, мимо многихь воз- званій, угрозъ и просьбъ Центрального Комитета, не можетъ также до сихъ поръ рушитися выслати намъ по случаю открьггія филіи собранный вкладки членовъ выше 60 зр. Переписку нашу съ почт, представителемъ филіи окончили мы передачею актовъ адвокату до дальшою переведенія діла[60].

Здебільшого філія згортала свою роботу після відходу (смерті, хвороби, переїзду) її керівника. Бездіяльність ство­рених філій завдавала Товариству навіть більшої шкоди, ніж їх відсутність, бо такі філії затримували в себе літера­туру, несвоєчасне отримання якої знеохочувало частину членів. У багатьох випадках після втрати зв’язку з філією її функції брало на себе правління Товариства Як справед­ливо стверджував О» Мошаловський,

Легко представить собі однако, яісь бездісгвующая филія обременяла Центральный вьіділь и ею діло­водство и сколько Существо, вслідсгвіе бездійсгвія филій, теряло членовъ.

З цієї причини правління Товариства імені Михайла Кач- ковського після кількох перших років подібних клопотів надалі з великою обережністю погоджувалося на відкриття нових філій[61], воліючи маги справу з агентурами (представ­ництвами), що створювалися навколо одного або кількох конкретних діячів Товариства та обмежували свою діяль­ність головно розповсюдженням видань, до того ж на мен­ших, ніж філії, територіях. Щоправда, в непоодиноких випадках плутанина в розмежуванні території діяльності та функцій філій та агентур негативно позначалася на спра­ві залучення до Товариства нових членів. Так, наприклад, греко-католицький парох у Комарниках Щастний Сало- монтер у листі до правління Товариства від 28 лютого 1877 р. звертав увагу на той факт, іцо “о. Стан. Бачинскій зъ Турочокъ и о. Ивань КлЄтинсісій зъ Гнилой [...] прихо­дять два разы, а прото не знають, где имЄють гроши зло­жити”[62]. Вочевидь діяльність місцевих філій не вдалося по­кращити й на початку 1880-х рр., бо у звіті правління То­вариства імені Михайла Качковського за 1882—1883 р. бу­ло названо 13 діючих філій: Бережанську, Бродівську, Дро­гобицьку, Золочівську, Коломийську, Перемишльську, Сам- бірську, Сокальську, Станіславівську, Стрийську, Терноп­ільську, Турківську та Яворівську[63].

Уявлення про функціонування місцевих філій Товари­ства імені Михайла Качковського можна скласти на підставі збережених рукописних протоколів загальних зборів та засідань правління, а також інших матеріалів

Тернопільської філії Товариства64. Перші установчі збори Тернопільської філії відбулися 19 (31) травня у присут­ності близько 70 учасників. Характерно, що збори розпочали свою роботу з одноголосного висловлення про­тесту проти того факту, що Галицьке намісництво видало дозвіл на заснування Тернопільської філії польською, а не руською мовою. Збори обрали правління філії у складі семи членів та трьох їх заступників та його голову, яким став греко-католицький священик Василь Копитчак65. Того ж дня відбулося перше засідання правління філії, яке обрало зі свого складу заступника голови о. Данила Аавриніва та секретаря о. Омеляна Застирця66.

Робочий ентузіазм засновників простежувався й на дру­гому засіданні правління філії 18 червня 1877 р., під час якого "на внесеніе одного члена рушено затребовати одь центрального выдЬла скору высылку 1-ои книжечки, бо члени особливо новый — дуже нетерпеливятся”. На цьому ж засіданні було розписано графік засідань правління на наступний рік. Передбачалося, що вони відбуватимуться щомісяця. Члени правління розподілили між собою обо­в’язки, зокрема по роздачі книжок. Визнавши, що успіш­ну роботу не вдасться розгорнути без належних фондів, учасники засідання вирішили звернутися до центрально­го правління Товариства імені Михайла Качковського з проханням про матеріальну допомогу. Правління ухвали­ло приступити до заснування читальні в Тернополі та сформувало для цього спеціальний комітет з 5-ти осіб67.

На третьому засіданні правління Тернопільської філії З серпня 1877 р. Василь Копитчак поінформував присутніх, що за відсутності засідань він особисто полагоджував усі відносини з центральним правлінням, яке, зокрема, пого­дилося відступити філії 10 % прибутків із зібраних нею членських внесків. Правління визначило територію, на яку філія планувала поширити свою діяльність. Цікаво, що на цьому засіданні В. Копитчак, говорячи про потребу популяризації діяльності Товариства імені Михайла Качковського серед якнайширших верств населення, що до “Просветы” примЬтилъ, що добре бы було донести до общои вгЬомости еи [...] фонды, понеже о нихь ширшій кругь публики нычо не знає”. Своєю чергою, “выд*Ьлъ при- нявъ тое до ведомости и согласивъ ся совершенно съ выс­казанными ту мыслями”[64]. Цей та інші подібні штри­хи підтверджують висловлені попередньо тези про відсутність на цьому етапі конфронтаційних відносин між Товариством імені Михайла Качковського та “Просвітою” та назагал існуюче серед місцевих діячів уявлення про ідентичність завдань обох товариств — ширення просвіти серед широких верств населення.

Після перших кількох місяців праці ентузіазм членів правління Тернопільської філії Товариства імені Михай­ла Качковського поступово пішов на спад. Із запланованих до чергових загальних зборів філії ще 8-ми засідань правл­іння, 4 не відбулося через відсутність кворуму. На інших засіданнях члени правління зосереджувалися головно на обговоренні прийняття та вибуття членів і на підготовці загальних зборів, а також нарікали на брак матеріальних засобів[65]. Такий стан був представлений другим загальним зборам філії, що відбулися в Тернополі 29 травня 1878 р.: ВыдЬлъ бтбувъ 7 засіданей, засЬданье 4 разы не состоялося, позаяїсь число выд’Ьловыхъ було недоста- точне, хотяй ихъ о заеЬданю въ своимъ чаек завгЬдомлено, для того зв'кртаемь увагу Світлого Со- бранія, щобы до Выделу будущого выбирати такихь людей, котрыхъ справы Общества живо обходять, суть до того способны, не мають жадныхъ перешкодь и

котрьібьі обовязки на себе принятьі були вь стангк и

ТОЧНО ВЬІПОЛНЯТИ[66].

На момент проведення других загальних зборів Терноп­ільська філія налічувала 262 члени, які сплатили членські внески загальною сумою 204 золотих ринських, тобто не повну суму. Фактично рештою коштів, які залишилися піс­ля виплат центральному правлінню, філія змогла покрити тільки поштові, транспортні та канцелярські витрати. На­громаджувалися й проблеми з розповсюдженням книже­чок Товариства:

Книжокь не можна було вь ббльшбмь числ'Ь росп- родати, бо тьімь, котрьі сь селянами и міщанами найббльше стикають ся цЬкомь або дуже мало на скмь залежало[67].

Другі загальні збори Тернопільської філії Товариства іме­ні Михайла Качковського проходили за присутності 60 членів, тобто явка на них була доволі малою. Дискусія точилася насамперед навколо перспектив заснування чи­тальні в Тернополі, однак на зборах переважила думка про неможливість реалізувати цей проект через брак засобів. Ці збори цікаві насамперед з огляду на активну участь у їх роботі Олександра Барвінського, якого навіть було обра­но членом правління Тернопільської філії (щоправда, він отримав найменше число голосів). О. Барвінський, між ін­шим, запропонував подбати про наявність у бібліотечних збірках усіх руських часописів, що видавалися в Галичині[68]. У члени Товариства О. Барвінського було прийнято тільки на першому засіданні нового правління, що відбулося 14 червня 1878 р.[69].

На зламі 1870—1880-х рр. проблеми в роботі Тернопіль­ської філії наростали. Засідання правління відбувалися рідко, значну їх частину доводилося відміняти через відсутність кворуму. На засіданні правління 31 січня 1879 р. було навіть ухвалено просити центральне правлін­ня тимчасово передати справи філії агентурі[70]. Цей стан було підсумовано у звіті правління філії черговим загальним зборам, що відбулися 22 червня 1879 р.:

Роїсь сей бувь для тутешнои филіи во всякбмь отно- шеніи некорьістньїй: вьід^ль ньічо не мбгь сд*Ьлати, правительство перем^неньїхь статутбвь не потверди­ло [...], членбвь убуло мною, а зь оставшихся лишь не многьі не мають залеглости, огромна же ббльшбсть таїсь осталася вь довз'Ь, що и в будучбмь роїjk многихь треба буде вьічеркнути[71].

За звітний період число членів Тернопільської філії Товариства імені Михайла Качковського зменшилося до 216 осіб[72].

Така ситуація врешті викликала занепокоєння централь­ного правління Товариства. Спробою пожвавити діяльність Тернопільської філії стало проведення її загальних зборів 27 травня 1880 р., участь у яких взяли керівні особи Това­риства, зокрема Іван Наумович та тогочасний голова Ве- недиісг Площанський. На збори прибуло близько 200 учас­ників[73]. їх наслідком стала зміна керівництва Тернопільсь­кої філії — її головою став греко-католицький священик Василь Фортуна, заступником Лев Рудницький, секрета­рем Савелін Загайко[74]. Новому правлінню вдалося дещо впорядкувати справи філії (так що на загальних зборах Товариства імені Михайла Качковського в Дрогобичі у ве­ресні 1883 р. було зауважено, що “о Тернопольской филіи сл'кдуетъ также выразиться съ признательностію”[75]). Од­нак воно не змогло стримати загальної негативної динам­іки. Назагал сулший стан Тернопільської філії її правлін­ня охарактеризувало в підсумковому звіті за 1880— 1885 рр.:

Зъ причинъ оть ВьідЄла независимыхъ, помимо най- щиршои воли ВьідЄловьіхь, филія не могла розвива­тися. Всего приступило 14 новыхъ членовъ; изъ давне йшихъ выступило 5 а померло 3-х. [...] Издержекъ не поносила филія жадныхъ ибо тій покрывалъ секре­тарь изъ власного кармана[76].

Очевидно, що така ситуація не була специфічно терноп­ільським явищем, а випливала з ширшого комплексу причин, серед яких не останню роль відігравала него- товність галицьких українців до тривалої й постійної праці в самоврядних структурах.

Первинними осередками Товариства імені Михайла Кач- ковського були місцеві читальні, сенс існування яких по­лягав у безпосередній організації населення на місцях, по­ширенні просвіти, прилученні широких верств до розв'яза­ння актуальних політичних та економічних проблем краю. У 1877 р. в одному з видань Товариства був опублікова­ний типовий статут такої читальні, а також описано про­цедуру її заснування та реєстрації органами державної вла­ди. Головною метою читальні визначено “роспространенье просвещенья межь соедынеными членами и дЄйствованье въ томъ направленью на другихъ членовъ громады”. Засо­бами для досягнення цієї мети були: утримання читальні, читання в ній книжок, часописів і популярних журналів, обговорення прочитаного, організація популярних лекцій. Читальня фактично мала бути самоокупною, позаяк її вит­рати покривалися внесками членів, добровільними по­жертвами, а також доходами від платних заходів — лекцій, товариських забав тоїцо. Передбачалося існування двох ка­тегорій членів читальні — дійсних і почесних. Дійсні члени мали право користуватися наявною в читальні літерату­рою, а також випозичати її додому на встановлених прав­лінням умовах. Передбачалося покарання тих дійсних чле­нів, котрі припустилися “якого безчестного д'кла, по кар- ньімь законамь караемого, яісь и бтдаюіціися немораль­носте або пьянству”. Керівними органами читальні були: загальні збори і правління (виділ). Загальні збори, які скли­калися раз на рік, вважалися правомочними за умови при­сутності на них щонайменше половини дійсних членів, рі­шення ж ухвалювалися абсолютною більшістю голосів присутніх членів. До компетенції загальних зборів нале­жали: внесення змін до статуту, прийняття нових членів, вибори почесних членів, вибори правління, затвердження фінансового звіту тощо. Правління читальні складалося з п’яти членів і двох заступників, що вибиралися терміном на один рік. З-поміж своїх членів правління вибирало го­лову, заступника голови, секретаря і касира. Правління по­винно було збиратися на засідання кожних три місяці. До обов’язків правління належали: прийняття нових членів, утримання в належному стані реєстру членів читальні та наявної в ній літератури, поповнення книжкових і газетних фондів читальні тощо. Читальня могла бути закрита рішен­ням загальних зборів (голосами 3/4 присутніх на них дійс­них членів). Коли б на таких зборах рішення про передачу майна читальні не було прийняте, то воно переходило до місцевої школи для створення в ній бібліотеки, а готівка — на допомогу місцевим учням з бідних родин[77].

Матеріалів про заснування та функціонування перших читалень Товариства імені Михайла Качковського зберег­лося небагато (обсяг матеріалу, зокрема листування міс­цевих читалень з центральним правлінням Товариства, різко збільшується з другої половини 1880-х рр.). Можна стверджувати, що заснування читальні здебільшого става­ло наслідком подвижницької праці кількох ентузіастів, які усвідомлювали роль ширення просвіти для піднесення загальної культури населення, покращення його матеріаль­ного стану та, насамперед, зростання громадянської само­свідомості й уміння відстоювати свої конституційні пра­ва Так, наприклад, у листі до центрального правління То­вариства імені Михайла Качковського від правління чи­тальні села Добростани Городоцького повіту від 20 верес­ня 1884 р. (за підписом заступника голови правління Пет­ра Форліти) відзначалося, що до нещодавно утвореної в селі читальні досі записалося небагато членів, бо в селі загальний рівень освіченості дуже низький, школи немає, відповідно й “громада завзята не пріймае ся автономій та й не выбы- рае своей рады”. Тому-то й

Мы то метател'к зерна просв'Ьщенія зббрали горстку прихильныхъ газдовъ и отворили въ минувшомъ мы- сяци нашу читальню надаючи ся що неутомимая наша праця принесе зъ часомъ хорошее жниво82.

Загал населення спершу сприймав ідею заснування чи­тальні з обережністю та певною відстороненістю. Так, у листі до центрального правління Товариства імені Михайла Качковського від голови правління читальні села Завишень Сокальського повіту, місцевого греко-католицького свяще­ника Антонія Тустановського від 20 березня 1884 р. ствер­джувалося:

А туть на самомь початку народъ хощетъ въспробу- вати якая именно корысть можетъ изъ сего быти. Мы теперь въ критичномъ положенію, заходить бо воп- росъ ч'кмъ бы можно народъ напгь привабити до чи­тана и слуханя письма83.

Не завжди читальні створювалися відразу як осередки Товариства імені Михайла Качковського. У багатьох ви­падках у селі спершу виникала читальня як така, а згодом, на протязі першого року існуванння, вона вступала в То­вариство. Активістів читальні приваблювала насамперед

можливість безкоштовного отримання книжок, що було для читальні першочерговим завданням Не у поодиноких випадках заснування читальні йшло поруч зі створенням товариства тверезості. Так, у листі до правління Товариства імені Михайла Качковського війт Тростянця Григорій Симовонюк безпосередньо виводив справу заснування в селі читальні з потреби подолання пияцтва. Г. Симовонюк стверджував:

Въ ТростянцЬ очень (тЬдномъ и оть піянсгва развра- щенномъ сел'Ь народъ вразумлюется мало помалу от- рождается и начинаеть приходити ісь сознанію свое­го человеческого достоинства. Первымъ и необходи- мымъ къ тому условіемь и средстюмъ было и есть отверезите народа. Народъ началъ оть несколько мЄсяцєвь всдерживатись оть всЬхъ разлагающихъ на- питковъ, и оть того времени наше народное дЄло по­ступило одинъ шагь впередъ. Съ тверезостію ибо громада стала заводити у себе самый лучшіи поряд­ки. [...]

Чтобы поддерживати себе на томъ новоизбранномъ пути, и другихъ привлечи къ себії ~ отверезившимся утворили себ'к и читальню, основанну на составлен- ныхъ и правительствомъ потвержденныхъ стату- тахъ [...].

Къ всему тому конечно требуемо моральной и ма­териальной поддержки, — конечно требуемъ книжокъ релипйного и научного содержанія[78].

Заснування товариств тверезості деколи ставало й цент­ральним питанням навіть на установчих зборах філій То­вариства імені Михайла Качковського. Так сталося, наприклад, під час відкриття Самбірської філії в січні 1877 р. Учасники зборів пропонували зосередитися саме на цьому напрямі роботи, а задля більшої її результатив­ності не нехтувати привабливими зовнішніми атрибута­ми таких товариств — обрати їх патроном Іоанна Хрестителя, виготовити хоругви з його зображенням, за­вести по громадах т. зв. “золоті книги”, куди б вписувалися прізвища учасників братств тверезості тощо[79].

Дещо на інших засадах будувалася діяльність міських читалень Товариства імені Михайла Качковського, що випливало, без сумніву, з назагал вищого рівня освіченості й громадянської самосвідомості міських мешканців. Так, на других загальних зборах міської читальні в Теребовлі, що відбулися 9 січня 1883 р., було констатовано, що протягом першого року своєї діяльності читальня досягнула значних успіхів, продемонструвавши населенню свою потрібність та життєву силу. До читальні записалося понад 50 членів, які регулярно сплачували членські внески. Було облаштовано кімнату читальні, йшло формування бібліотечних фондів, два члени правління виконували обов’язки бібліотекарів. Усе це “есть найлучшимъ св'Ьдетельствомъ жизненности сей читальни, набирающей ежедневно духа самопознанія и опамятанія”. Важливо також зауважити, що на середину 1880-х рр. припадають перші згадки про протистояння місцевих осередків Товариства імені Михайла Качковського з відповідними польськими організаціями, які орієнтувалися на пропагандистську роботу серед галицького селянства, зокрема з товариством “Масіегг роЫса” та ін.[80]

На початку 1880-х рр. після першого, доволі успішного періоду розвитку Товариство імені Михайла Качковсько­го пережило кризу. Її головною причиною була загальна ситуація в галицькому русофільстві, спричинена судовим процесом 1882 р.: