Мета, завдання і основний напрямок діяльності Центральноєвропейської ініціативи (ЦЕІ) та Вишеградської групи

Створення ЦЕІ в 1989 р. Основні робочі органи об’єднання. Співпраця України з ЦЄІ та прийняття України до цієї структури у 1996 р. Основні програми і проекти ЦЄІ. Економічні форуми ЦЄІ.

Становище в економічній та політичній сферах в Чехословаччині, Польщі та Угорщині в кінці 1980-х рр. Мотивація інтеграційних процесів у регіоні. Підписання Вишеградської угоди 15 лютого 1991 р. Основні положення угоди - напрямок до зони вільної торгівлі. Основні проблеми всіх країн Вишеградської групи. Розвиток транскордонного співробітництва. Економічні здобутки, проблеми і перспективи.

Центральноєвропейська ініціатива (ЦЄІ) — регіональне угруповання країн Центральної та Східної Європи, діяльність якої має на меті налагодження багатостороннього співробітництва в політичній, соціально-економічній, науковій та культурній сферах та сприяння на цій основі зміцненню стабільності і безпеки в регіоні. До її складу входить 18 держав — Албанія, Австрія, Білорусь, Боснія і Герцеговина, Болгарія, Хорватія, Чеська Республіка, Угорщина, Італія, Республіка Македонія, Молдова, Польща, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Чорногорія, Україна.

ЦЄІ було утворено в листопаді 1989 р. в м. Будапешт групою країн регіону (Італія, Австрія, Угорщина, Югославія) з метою, зокрема, забезпечення підготовки Угорщини та Югославії до їх майбутнього членства в Європейському Союзі.

Із своїм поступовим розширенням, в 1992 році угруповання змінило назву на Центральноєвропейська ініціатива. Виконавчий секретаріат ЦЄІ розташований в м.Трієст (Італія).

Структурно діяльність Ініціативи здійснюється на трьох рівнях: глав урядів країн-учасниць, міністрів закордонних справ, а також національних координаторів.

В сучасній Європі ЦЄІ шукає можливості відігравати помітнішу роль як регіональна міжнародна організація, одним з пріоритетних напрямків діяльності якої є всебічне сприяння вступу країн-учасниць ЦЄІ до Євросоюзу шляхом поглибленого співробітництва з ЄС. З 18 країн-учасниць ЦЄІ дев'ять вже є членами ЄС, інші (за винятком Білорусі) задекларували це членство своєю метою.

ЦЄІ активно співпрацює з іншими європейськими регіональними організаціями, такими як Рада співробітництва країн Південно-Східної Європи, Рада регіонального співробітництва, ОЧЕС, Рада держав Балтійського моря тощо.

В реалізації своїх цілей ЦЄІ спирається на підтримку парламентарів та бізнесових кіл країн-членів через їх спеціально утворені структури. Це, відповідно, Парламентський вимір ЦЄІ та Ініціатива Центральноєвропейських торгівельних палат. Зазначені структури не входять безпосередньо до ЦЄІ і діють незалежно, здійснюючи загальну координацію через Секретаріат ЦЄІ.

[ред.]Створення Центральноєвропейської ініціативи

Центральноєвропейська ініціатива була створена в листопаді 1989 року в м. Будапешт під назвою «Квадрагонале» групою країн Центральної і Східної Європи (Італія, Австрія, Угорщина, Югославія) з метою налагодження багатобічного співробітництва в політичній і соціально-економічній сферах і сприяння на цій основі зміцнення стабільності і безпеки в регіоні. Одночасно, створення цього об'єднання мало на меті забезпечити підготовку держав-учасників до їхнього майбутнього членства в Європейському Союзі.

Після вступу в організацію нових членів, а саме Чехословаччини в 1990 році і Польщі в 1991 році, відповідно змінювалася і назва — «Пентагонале» і «Гексагонале». Назву «Центральноєвропейська ініціатива» об'єднання одержало в 1992 році після свого подальшого розширення за рахунок вступу ще трьох держав: Боснії і Герцеговини, Словенії і Хорватії. У 1993 році до ЦЄІ приєдналася Республіка Македонія, а також Чехія і Словаччина, що утворилися внаслідок розпаду ЧРСР. У 1996 році організація розширилася за рахунок вступу Албанії, Бєларусі, Болгарії, Румунії, України і Молдови.

Зараз у ЦЄІ входять 18 країн (Австрія, Албанія, Бєларусь, Болгарія, Боснія і Герцеговина, Італія, Республіка Македонія, Молдова, Польща, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Україна, Хорватія, Чехія, Чорногорія).

[ред.]Напрямки діяльності ЦЄІ

У рамках ЦЄІ регулярно проводяться зустрічі на рівні глав урядів (щорічно восени), міністрів закордонних справ (щорічно навесні), Комітету національних координаторів ЦЄІ (КНК, кілька разів на рік) країн — учасниць ЦЄІ. Предметом їхніх консультацій є як актуальні політичні питання, так і широке коло питань співробітництва в економічній сфері. Спеціально для їхньої поглибленої обробки й обговорення сьогодні функціонує 16 робочих груп ЦЄІ, а саме з питань:

Сільського господарства

Громадянського захисту

Боротьби з організованою злочинністю

Культури

Енергетики

Охорони навколишнього середовища

Розвитку людських ресурсів і навчання

Молодіжної політики

Інформації і засобів масової інформації

Міграції

Національних меншостей

Відновлення Боснії і Герцеговини і Хорватії

Науки і технологій

Малих і середніх підприємств

Туризму

Транспорту

За результатами роботи цих груп підготовлено понад 100 проектів, що складають основу для міждержавного співробітництва.

У лютому 1996 р. у рамках ЦЄІ був створен постійно діючий інформаційно-документаційний центр (ІДЦ) з місцем розташування в м. Трієст (Італія). Центр надає інформаційні послуги державам-членам ЦЄІ з питань діяльності Ініціативи, а також соціально-економічного розвитку країн цього регіону. 28-29 листопада 1997 року на зустрічі глав урядів країн-учасниць ЦЄІ було прийняте рішення про перейменування Центру інформації і документації ЦЄІ на Виконавчий секретаріат ЦЄІ без зміни його юридичного статусу.

У ЦЄІ передбачене річне головування країн-учасниць (із січня щороку). Міністр закордонних справ головуючої країни одночасно є діючим Головою ЦЄІ. З 1996 р. у рамках ЦЄІ заснована Трійка цього об'єднання як керівний орган ЦЄІ (нинішня, майбутня і колишня головуючі країни).

Україна почала розвивати контакти з ЦЄІ у 1992 р. шляхом участі в діяльності кількох робочих груп Ініціативи. У березні 1994 р. наша держава отримала статус члена Асоційованої Ради ЦЄІ, а 31 травня 1996 р. набула статус повноправного члена.

Україна розглядає ЦЄІ як важливий механізм інтеграції до європейського економічного та політичного простору, а також зміцнення стабільності в регіоні та подальшого розвитку всебічних відносин між країнами-членами Ініціативи. Фахівці України беруть участь у діяльності діючих у рамках ЦЄІ експертних мереж за такими напрямами як транскордонне співробітництво, транспорт, енергетика, наука і технології. На постійній основі здійснюється робота, спрямована на активізацію участі підприємств та організацій України у реалізації проектів співробітництва в рамках Ініціативи.

На зустрічі глав урядів країн-членів ЦЄІ (13 листопада 2009 р. у м. Бухарест, Румунія) було обговорено шляхи активізації регіонального співробітництва через реалізацію багатосторонніх проектів і програм технічної допомоги для сприяння вступу або наближенню до ЄС країн-членів Ініціативи.

Вишеградська група (Вишеградська четвірка) —- назва угрупування чотирьох центральноєвропейських країн: Польщі, Чехії, Угорщини і Словаччини. З'явилась унаслідок зустрічі президентів Польщі і Чехословаччини та прем'єра Угорщини 15 лютого 1991 p., після ухвалення декларації, названої через місце прийняття Вишеградською. Головною метою була названа інтеграція до євроатлантичних структур.

Водночас спільність цілей закордонної політики, спільність історичного досвіду та географічна близькість спричинили появу нового регіонального утворення, названого після розпаду Чехословаччини Вишеградською четвіркою; до її складу увійшли Польща, Чехія, Угорщина і Словаччина.

Були ухвалені умови про лібералізацію торгівлі в межах групи, що спричинило до появи у 1993 році Центральноєвропейського порозуміння про вільну торгівлю (CEFTA).

У 1994-1998 роках зусилля країн Вишеграда переважно були спрямовані радше на інтеграцію з ЄС і НАТО, ніж на лобіювання взаємних інтересів, зустрічі голів держав відбувались нерегулярно.

З 2004 року і до середини 2005-го в групі головувала Польща, після неї головує Угорщина.

Наприкінці 2004 року президент Польщі Александер Кваснєвський зазначив, що Вишеградська група може виступати зі спільними ініціативами, які стосуватимуться політики ЄС щодо її східних сусідів, у тому числі України, і мати істотну роль в побудові площини європейських цінностей.

10 червня 2005 р. прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко зустрілася в місті Пулави (Польща) з прем’єр-міністрами країн "Вишеградської четвірки". Були обговорені питання енергетичної співпраці, зокрема, пов’язані з розвитком нафто- та газомагістралей, а також у сфері транспортування електроенергії. Тимошенко заявила, що розраховує на допомогу країн «Вишеградської четвірки» в інтеграції України до Євросоюзу: «Я переконана, що об’єднання таких потужних прем’єрів таких потужних країн трохи візьме шефство над Україною щодо вступлення в Європейський Союз». Вона зазначила, що після вступу в ЄС Україна може приєднатися до «Вишеградської четвірки», і додала: «Вона вже «п’ятірка» де-факто, а формально - "4+1".

У січні 2006 року міністр оборони України Олександр Гриценко взяв участь у зустрічі міністрів оборони країн Вишеградської групи в Будапешті. Він звернувся до своїх колег з проханням надати Україні методичну й експертну підтримку щодо набуття членства в НАТО.

[ред.]Борис Тарасюк про «Вишеградську четвірку» (2005)

«У країн Вишеградської групи були різні стартові позиції. Словаччина за часів недемократичного Мечіара різнилася від інших учасників. Однак Вишеградська група працювала, і в результаті Словаччину вдалося підтягти до загального рівня. І навіть після того як Вишеградська група виконала своє головне завдання - усі її учасники стали членами ЄС і НАТО, вона продовжує існувати. Отже, у держав субрегіону є в цьому необхідність. Адже є багато спільних питань, наприклад, транскордонного, екологічного та й політичного співробітництва... Можу повідомити, що є плани залучення України до зустрічей у рамках Вишеградської групи. Подібною пропозицією раніше вже скористався міністр оборони Анатолій Гриценко».