Модульні технології навчання історії

До старшої школи висуваються нові вимоги щодо організації навчаль­ної діяльності школярів, починаються спроби її технологізації, тобто розробляється комплекс оптимальних дидактичних умов взаємодії обов'яз­кових, взаємозалежних засобів, прийомів і методів, об'єднаних у систему, що гарантує прогнозований результат. У зв'язку з цим у старшій школі по­ступово набуває популярності модульна технологія, яка почала поширю­ватися з 1972 р. і в педагогіці отримала назву «модульна система». Після Всесвітньої конференції ЮНЕСКО 1972 р. у Токіо, де обговорювалися проблеми освіти дорослих, модульна система (технологія) була визнана як найбільш ефективна для безперервного навчання не тільки для дорослих, сіле й для старшокласників. Цей вид освітньої технології широко застосо­вується у ВНЗ. Сучасна старша профільна школа потерпає від переванта­ження навчальних програм, на вивчення деяких курсів відводиться лише одна година на тиждень, хоча рівень складності навчального матеріалу до­сить високий. Форсоване вивчення матеріалу (найчастіше традиційними методами) заважає засвоєнню, головним показником тут виступає «вико­нання» програми. Така ситуація притаманна для більшості суспільство­знавчих дисциплін, у тому числі й історії, у старшій школі, де необхідно вивчити й засвоїти значний обсяг навчального матеріалу.

Навчання учнів 11-х класів вимагає від учителя не тільки надавати учням історичну інформацію, але й вчити їх самостійно здобувати знання. Самоосвіта є умовою розвитку інтелектуальної особистості. Методика мо­дульної технології заснована на тому, що будь-який урок повинен сприяти як засвоєнню нової інформації, так і формуванню умінь і навичок обробки цієї інформації.

Модульна (блокова) організація подачі матеріалу:

лекція (урок вивчення нового матеріалу);

семінар, дослідження, лабораторна робота (уроки вдосконалення знань, умінь, навичок);

колоквіум, залік (контрольні уроки, уроки обліку та оцінювання знань і умінь).

Методика модульної системи заснована на тому, що будь-який урок по­винен сприяти як засвоєнню нової інформації, так і формуванню умінь і навичок обробки цієї інформації. Таким чином, логічно використовувати блокову (модульну) організацію подачі матеріалу, а саме: лекція (урок ви­вчення нового матеріалу), семінар, дослідження, лабораторна робота (уро­ки удосконалення знань, умінь, навичок), колоквіум, залік (контрольні уроки, уроки обліку та оцінки знань і умінь).

Модульна технологія цікава й ефективна для старшої школи тим, що вона дозволяє вдало поєднувати нові підходи до навчання й стандартні методичні рецепти традиційної системи. Невід'ємною частиною модульної технології є рефлексія як один із компонентів навчальної діяльності школярів. Це реаль­но підвищує рівень розуміння й осмислення досліджуваного матеріалу. Мо­дульна технологія дозволяє варіювати темпи проходження матеріалу та його структуру, тобто будується відповідно до індивідуал ьних особл ивостей засвоєн- і ія історичних знань. Системність у доборі прийомів і методів створює комплекс взаємозалежних дидактичних умов, що сприяють швидкому просуванню в розвитку учнів при вивченні історії. Як показує досвід, застосування техно­логії призводить до зростання рівня компетентностей і вчителів, і учнів. З-по­між найбільш суттєвих елементів модульної технології виділяють такі:

блокова (модульна) побудова навчального матеріалу; мотивація навчальної діяльності на основі визначення цілей;

перевага самостійної, творчої діяльності на уроках під керівництвом учителя під час засвоєння знань і розвитку умінь;

організація самоконтролю й зовнішнього контролю формування на­вчальної діяльності, засвоєння навчального матеріалу на основі реф­лексії учня і вчителя.

Модульна технологія, порівняно із традиційною формою навчання, що застосовується у старшій школі, має ряд переваг.

Гнучкість (рухливість елементів структури проблемного модуля, мож­ливість диференціації та індивідуалізації, інтеграції змісту навчання;

технологічна динамічність і взаємозамінність прийомів і методів на­вчання, системи контролю та оцінювання досягнень учнів; можливість прогнозування навчальної діяльності з урахуванням особливостей на­вчального матеріалу і специфіки конкретного колективу учнів). Прозорість і динамічність структури, етапів технології при збереженні наступності етапів технології, її цілісності.

Концептуальна й організаційна простота для учнів і вчителя дозволяє досягати реальних результатів у вирішенні завдань учителя, передачі оперативних знань, формуванні компетентностей. Систематична (від заняття до заняття, від теми до теми) самостійна діяльність учнів при навчанні історії, диференційована — в парах, гру­пах, індивідуально. Спеціально розроблені питання й завдання проб­лемного, розвивального, логічного характеру формують в учнів потребу в систематичній підготовці домашнього завдання, вивченні додаткової літератури, що в результаті формує в них такі моральні якості, як від­повідальність, цілеспрямованість. Підсумком цієї цілеспрямованої ро­боти є загальний розвиток школярів. Слід зазначити, що за традиційної системи навчання, зокрема на комбінованому уроці, елементи само­стійної роботи в різних видах її організації застосовуються епізодично. Новим, порівняно із традиційною системою навчання, є застосування на уроках рефлексії з метою виявлення й оцінки власних успіхів і про- рахунків.

Залучення вчителем у процесі здійснення технології в ролі консультан­тів та експертів учнів якісно підвищить рівень підготовки, їхньої реф-' лексії, мотивації навчання історії.

Методисти, вчителі-практики, що досліджують можливості модуль­ної технології безпосередньо для школи, відзначають ряд її переваг порів­няно з іншими методичними моделями, а саме: узгодженість мети, часу виконання роботи, кількості вкладеної праці в результат для попереджен­ня перевантаження учнів; формування навчальної діяльності учнів, що грунтується на розвитку комплексу загальнонавчальних інтелектуальних умінь (спостереження, слухання, осмисленого читання, класифікації, узагальнення, самоконтролю); діагностичність цілей і задач розвитку школярів.

Використання модульної технології в старших класах дає можливість вчителю уникнути частоти навчальних предметів протягом тижня.

Щоб уявити загальну схему модульної технології, учителю-експери- ментатору слід чітко усвідомлювати, що сучасна педагогіка розуміє під по­няттям «модель». Це узагальнена схема чи комплекс дидактичних умов, що передбачають певну послідовність педагогічних дій учителя з організації та керівництва навчальною діяльністю учнів. Вона грунтується переважно на діяльності учнів. Освітні моделі класифікуються на основі закладеного

в них характеру навчальної діяльності. їх виділяють дві: репродуктивна діяльність (традиційна) і продуктивна, пошукова, спрямована на створення нових знань. У свою чергу, дані види діяльності покладені в основу поділу інноваційних підходів у сучасній педагогіці. На жаль, іноді змішують по­няття «модель» і «метод», які принципово відрізняються одне від одного. Модель відрізняється такими ознаками:

• Реалізує цілісний комплекс взаємозалежних дидактичних умов, що за­безпечують формування навчальної діяльності школярів у її цілісності та єдності компонентів.

• Це — подання формальної сторони навчання (мета, єдність навчання і викладання і т. ін.) в його динаміці, розгортанні в часі.

Найважливішою умовою ефективності освітніх технологій (педпроце- су) є застосування особистісно орієнтованих технологій, що являють со­бою об'єднані у певних сполученнях форми, методи й засоби навчання. Особистісно орієнтовані технології допускають відмову вчителя від авто­ритарної модальності у спілкуванні з учнями. Це необхідно для створення партнерських, довірливих стосунків між учителем і учнями, що значною мірою впливає на якість засвоєння оперативних знань школярами. Про­явом демократичності модальності мови вчителя можуть бути такі фрази:

· «Прикладом того, як може бути...».

· «Покажемо на прикладі...».

· «Розглянемо приклад...».

Відомо, що кожному віку відповідає той чи інший вид діяльності. Іміта­ційні, операційні, рольові, ділові ігри, інтегровані з навчальною діяльністю (як методи релаксопедагогічного типу навчальної системи), є технологіч­ною основою навчання в усіх ланках школи. У радянській педагогіці засто­сування такого роду ігор, інших видів діяльності отримало назву «інтерак­тивне навчання».